Справа №265/8527/20

Провадження №2/265/522/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Аргуновій М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/8527/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про встановлення факту невикористання житлових чеків та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа: ОСОБА_2 ,

за участі представника позивача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - Балджи К. В., -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона з метою приватизації державного житлового фонду звернулась до Центру надання адміністративних послуг з пакетом документів та заявою з питання оформлення свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 України, наймачем якої вона є та де також зареєстрований її син, ОСОБА_2 , та яка була надана їй та членам її родини на підставі ордеру, виданого за рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 18 лютого 2004 року № 67. Однак, листом Департаменту по роботі з активами їй відмовлено у передачі у власність вказаного житла з підстав ненадання документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду нею та ОСОБА_2 за період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року. Вважає відмову неправомірною, оскільки володільцем інформації щодо реєстрації проживання фізичних осіб в м. Маріуполі є відповідач, який заперечує факт невикористання житлових чеків, тому просила суд встановити такий факт. Крім того закон зобов`язує уповноваженого представника родини подати документ не тільки на себе, а також на всіх членів родини на підтвердження невикористання житлових чеків. Зазначала, що у спірний період вона була зареєстрована зі своїм сином, ОСОБА_2 , який тоді був малолітньою дитиною, по АДРЕСА_3 , на яку не було використано житлові чеки, що безпосередньо підтверджується відомостями «Ощадбанку» та іншими письмовими доказами. Відсутність інформації про невикористання права на приватизацію державного житлового фонду порушує майнові права її та сина, бо встановлення таких обставини відноситься до компетенції держави. На підставі цього просила суд встановити факт невикористання нею та ОСОБА_2 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року, зобов`язавши Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради здійснити дії щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із заявленими вимогами, до суду від представника Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради надійшов письмовий відзив, де останній вказував, що повноваження щодо підготовки та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир покладено на Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради. Натомість, рішення про передачу у власність квартири приймається виконавчим комітетом Маріупольської міської ради. 27 лютого 2004 року виконкомом Маріупольської міської ради видано ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення серії КО № 004567, яким їй, її чоловіку - ОСОБА_4 , її сину - ОСОБА_2 , доньці - ОСОБА_2 було надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 (Захисників України). Листом від 18 вересня 2020 року позивачу було роз`яснено, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 України буде оформлено департаментом у разі надання документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року. Позивачем помилково розцінено лист Управління міського майна Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 18 вересня 2020 року, як відмову у приватизації належної їй квартири, оскільки він є повідомленням про неможливість здійснити приватизацію квартири за відсутності певних документів. Також вимоги позивача суперечать одна одній, оскільки у разі наявності судового рішення про невикористання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у спірний період, позивач не позбавлена права звернутись до органу приватизації стосовно оформлення свідоцтва про право власності на відповідну квартиру. Отже, друга позовна вимога щодо зобов`язання вчинити дії з приватизації відповідної квартири за відсутності довідок, які підтверджують невикористання житлових чеків є передчасною. Вказував, що позивач зазначає про право на приватизацію за ОСОБА_2 , однак останній не є позивачем. На підставі переліченого вимоги зі встановлення факту невикористання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду залишив на розсуд суду при підтвердженні такого факту, а у задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача провести приватизацію кв. АДРЕСА_1 просив суд відмовити.

Не погоджуючись із заявленими вимогами, до суду від представника виконкому Маріупольської міської ради надійшов письмовий відзив, де останній вказував, що спірні правовідносини не належать до повноважень виконавчого комітету Маріупольської міської ради, який не створює жодних перешкод у реалізації права позивача на приватизацію квартири, до якого позивачка не заявила жодної вимоги. З огляду на викладене просив суд відмовити у позові.

Представник позивачки, адвокат Башкіссер К. В., підтримуючи вимоги ОСОБА_1 , вказувала, що розгляд даної справи повинен відбуватись у рамках позовного провадження за наявності спору про право, що слідує із правого висновку Верховного Суду по справі № 263/1265/18. Вказувала, що саме на орган приватизації покладається обов`язок щодо надання довідки про невикористання житлових чеків на приватизацію. Крім того законом дозволено вирішення питання приватизації здійснювати за зверненням одного члена родини в інтересах інших зареєстрованих у такому житлі членів сім`ї. Вважаючи лист відповідача від 18 вересня 2020 року відмовою у приватизації кв. АДРЕСА_1 , просила суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача, ОСОБА_5 , у судовому засіданні, заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання вчинити дії з приватизації спірної квартири, вказувала, що лист Департаменту від 18 вересня 2020 року не є відмовою у приватизації кв. АДРЕСА_1 України, оскільки факт невикористання житлових чеків на приватизацію не входить до повноважень Департаменту по роботі з активами за відсутності визначеної законом довідки для підтвердження такої інформації. Так інформація до них з Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради не передавалась щодо реєстрації позивачки та її членів родини по АДРЕСА_3 у період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року. Просила суд залишити на розсуд суду вирішення вимог позивачки щодо встановлення факту невикористання житлових чеків на приватизацію.

Ані позивачка, ОСОБА_1 , ані третя особа, ОСОБА_2 , ані представник виконкому Маріупольської міської ради, Мащенко Д. О., у судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, надавши суду заяви з проханням вирішити справу за їх відсутності. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягали на задоволенні поданого ОСОБА_1 позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого відділом РАЦС Орджонікідзевського райвиконкому міста Жданова, актовий запис № 552 від 28 квітня 1988 року, вбачається, що матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 , що також підтверджується копією актового запису про народження № 552 від 28 квітня 1988 року.

Згідно із свідоцтвом про одруження, виданим Жовтневим відділом РАЦС м. Маріуполя, актовий запис № 72 від 10 березня 2000 року, вбачається, що ОСОБА_1 одружилась із ОСОБА_4 , внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 », що також підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 6 січня 2021 року.

Подання ОСОБА_1 для приватизації кв. АДРЕСА_1 необхідного пакету документів на виконання Положення, за виключенням документа щодо невикористання нею та ОСОБА_2 житлових чеків за період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року на приватизацію, сторони та їх представники не заперечували, що також у судовому засіданні було підтверджено копіями: заяви від 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 до органу приватизації щодо проведення приватизації житла на неї та ОСОБА_2 , технічного паспорту на вказане житлове приміщення, ордером № 004567 від 27 лютого 2004 року на вселення у нього ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , особового рахунку № 56-2-69 ККП «КК «Східна» на таке житло зі списком зареєстрованих осіб, довідкою про зареєстрований склад родини ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , довідкою Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради про зареєстрованих за такою адресою осіб, договором з утримання вказаного будинку.

Натомість, листом від 18 вересня 2020 року Управління міського майна Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради було вказано, що ОСОБА_1 не надано документа, що підтверджує невикористання нею та її сином, ОСОБА_2 , житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року, та роз`яснено, що свідоцтва про право власності на кв. АДРЕСА_1 буде оформлено при наданні необхідних документів.

В той же час суд зауважує, що за інформацією Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 4 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 та від 5 вересня 2020 року щодо ОСОБА_2 архівні картки реєстрації таких осіб за формою А по АДРЕСА_3 від житлово-комунальної установи до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради не надходили.

Суд при цьому вказує, що за карткою прописки на ОСОБА_1 вбачається, що остання прибула на АДРЕСА_5 та була зареєстрована за такою адресою 15 березня 1996 року, вибувши відповідно з АДРЕСА_3 , сином якої вказаний, зокрема, ОСОБА_2 , 1988 р. н.

Отже, інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в м. Маріуполі з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року включно відсутня.

Натомість, суд також зазначає, що з копії листа ММУ УМВС України в Донецькій області від 14 вересня 1995 року адресованого ОСОБА_1 саме по АДРЕСА_3 , вбачається, що позивачку було повідомлено про те, що виконавчий лист від 24 листопада 1994 року про стягнення аліментів на її користь направлено до Приморського районного суду м. Маріуполя.

Крім цього за інформацією з довідки від 15 квітня 1992 року житлової організації вбачається, що ОСОБА_1 мешкала на той час по АДРЕСА_3 .

Факт проживання ОСОБА_1 станом на 5 травня 1992 року в АДРЕСА_3 також підтверджується копією рахунко-облікової картки позивача - військовослужбовця.

Суд також встановив, що за довідкою АТ «Державний Ощадний банк України» від 21 грудня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 у списках щодо приватизаційних житлових чеків по АДРЕСА_3 відсутня, що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 25 січня 2021 року щодо відсутності інформації про власників кв. АДРЕСА_3 , який є гуртожитком за інформацією КП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» від 20 січня 2021 року та за копією технічного паспорту на кімнату АДРЕСА_3 .

Відповідно до змісту ст. 345 ЦK України фізична особа може набути право власності у разі приватизації майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

На підставі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон «Про приватизацію»), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За ч. 1 ст. 4 Закону «Про приватизацію» житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону «Про приватизацію» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

За ч. 2 ст. 8 Закону «Про приватизацію» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

На підставі ч. 3 ст. 8 Закону «Про приватизацію» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

При цьому за ч. 4 ст. 8 Закону «Про приватизацію» підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації.

Згідно із ч. 5 ст. 8 Закону «Про приватизацію» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 8 Закону «Про приватизацію» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. А спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

В п. 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року зазначено, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого ч. 5 ст. 5 Закону «Про приватизацію».

На підставі п. 1 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення), вбачається, що таке Положення визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Відповідно до змісту п. 18 Положення громадянином до органу приватизації подаються, зокрема: заява на приватизацію квартири; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку; довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву; технічний паспорт на квартиру; копія ордера на жиле приміщення; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації.

При цьому за п. 20 Положення документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки, видані органом приватизації за попередніми місцями проживання після 1992 року, щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

На підставі наведених норм та встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку що спір між сторонами виник через відсутність підтвердження позивачкою невикористання нею та її сином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року.

Натомість, з огляду на дослідженні матеріли справи, суд встановив факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не використали житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року, внаслідок чого в цій частині заявлені вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Суд при цьому відхиляє доводи представника відповідача в частині того, що судом не може бути задоволено заявлені вимоги відносно ОСОБА_2 , який не є позивачем, щодо встановлення факту невикористання житлових чеків на приватизацію, оскільки за ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир здійснюється у власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, однак з обов`язковим визначенням конкретного уповноваженого власника такої квартири.

Суд зазначає, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду вирішуються судом, а належним способом захисту у разі порушення такого права є визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року по справі № 483/731/19.

Натомість, суд встановив, що через невизначеність документа, який підтверджує у даному випадку факт не використання житлових чеків, оскільки такі відомості не передавались, як того вимагає закон, від житлово-комунальної установи до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб, відсутність на момент звернення позивачки до органу приватизації доказів на підтвердження такого факту згідно визначеного Положення, відсутність вмотивованої відмови у приватизації позивачкою кв. АДРЕСА_1 , оскільки такою не можна вважати лист роз`яснення від 18 вересня 2020 року відповідача, то вказані обставини у сукупності свідчать про передчасність вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради здійснити дії щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Суд при цьому враховує, що встановивши рішенням суду факт не використання позивачкою та її сином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року, проти чого не заперечував представник відповідача, ОСОБА_1 не позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію кв. АДРЕСА_1 у передбаченому законом порядку.

Таким чином в цій частині заявлені вимоги на підставі переліченого задоволенню не підлягають.

Суд при цьому вказує, що посилання представника позивача на висновки Верховного Суду по справі № 263/1265/18 не можуть бути застосовані до вказаного спору, оскільки вони стосувалися визначення порядку вирішення питання розгляду заявлених вимог про встановлення факту невикористання житлових чеків на приватизацію в порядку окремого чи позовного провадження, а не вирішення таких вимог по суті.

Також суд зазначає, що жодних вимог до співвідповідача, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, не було заявлено, а питання приватизації спірної квартири покладено на відповідний орган, яким є Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про встановлення факту невикористання житлових чеків та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа: ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Встановити факт невикористання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період з 1 січня 1993 року по 14 березня 1996 року включно.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 березня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_4 .

Відповідач: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, ЄДРПОУ: 42014230, розташований в м. Маріуполі по бул. Шевченко 301-Б.

Відповідач: Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, ЄДРПОУ: 04052784, розташований в м. Маріуполі по пр. Миру 70.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_4 .

Суддя