Справа № 368/165/21

2/368/345/21

Рішення

Іменем України

"16" березня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кагарлицької об`єднаної територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

позивачі просять суд визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю та за нею, ОСОБА_2 , право власності на Ѕ частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, обґрунтовуючи позов наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживають у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 125 від 24.05.2019 р., у квартирі АДРЕСА_1 вони проживають з 1986 року, тобто вже більш ніж десять років.

На сьогоднішній день вони продовжують проживати у вказаній квартирі, утримують її у належному стані, добросовісно та безперервно володіють та відкрито користуються даним нерухомим майном.

Вони також сплачують комунальні платежі та проводять поточний та капітальний ремонт за власний кошт.

Враховуючи наведене, вони вважають, що вони можуть у встановленому законом порядку набути право власності на зазначену квартиру за набувальною давністю.

Інших осіб, які б мали право або претендували на дане нерухоме майно немає.

Для вирішення зазначеного питання, вони неодноразово звертались до Кагарлицької міської ради з метою вирішення питання про передачу їм у власність квартири, якою вони користуються та в якій проживають. Проте, Кагарлицька міська рада відмовляє їм, мотивуючи це тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 не знаходяться на балансі міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (надувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, оскільки вони протягом більше десяти років відкрито, безперервно володіють квартирою, за ними може бути визнано право власності на квартиру за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, а до рухомим майном - протягом п`яти років, надуває право власності на це майно (надувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за надувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

?володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

?володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

?володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку надувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року адо пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування надувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається надувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Згідно п. 11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за надувальною давністю може дути надуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за надувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також: частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у них є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 3 ст. 355 Цивільного кодексу України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток коленого з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

В судове засідання позивачі не з`явилися, до суду подали заяву про розгляд справи у їхню відсутності, позовні вимоги підтримують та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в особі Кагарлицької міської ради в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просить судовий розгляд справи слухати у відсутність представника міської ради та проти позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши письмові докази, приходить до висновку про винесення рішення під час підготовчого засідання у зв`язку з визнання позову відповідачем.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 7 лютого 2014 року, ст. 41 Конституції України та ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановлених Конституцією та Законом.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний дотримуватися моральних засад суспільства.

Відповідно по Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 7 лютого 2014 року при вирішенні спорів пов`язаних із набувальною давністю, суди повинні з`ясувати добросовісність володінні майном. Також зазначено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Для вирішення спору має значення добросовісність саме на момент передачі позивачу майна, який як незаконний володілець протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що він отримав це майно з підстав, достатніх, щоб мати право власності на нього.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в квартирі АДРЕСА_1 , з 1986 і по даний час.

Відповідно до довідки Кагарлицької міської ради у квартирі АДРЕСА_1 позивачі проживає вже більше, ніж десять років.

Позивачі сплачують комунальні платежі за квартиру, зокрема, за електроенергію, обробляють земельну ділянку біля будинку.

На сьогоднішній день позивачі продовжують проживати у вказаній квартирі.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 2ст.319 ЦПК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1ст.321 ЦПК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1ст.328 ЦПК України,право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 344 ЦПК України, особа,яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном-протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність),якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України. Тобто, об`єктом набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є чуже майно, а умовами виникнення права власності за давністю володіння є: відкритість, безперервність, тривалість та добросовісність володіння. Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що вона не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом десяти років. Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1ст. 344 ЦК України(особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Згідно п.9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Згідно п.13 зазначеної постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно п.14 зазначеної постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідност.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його прав власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вбачається, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час розгляду справи представник відповідача визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, той факт, що позивачі фактично володіють квартирою більше 10 років та в подальшому мають намір володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, на сьогоднішній день позивачі продовжують проживати у вказаному житловому будинку, доглядають за будинком та утримують його, однак оформити право власності у позасудовому порядку не має можливості, з боку відповідача не вчиняються жодні дії спрямовані на утримання, ремонт, облаштування та догляд за будинком як його співвласниками, тому суд вважає за необхідне визнати за позивачами право власності по Ѕ частки за кожним на нерухоме майно за набувальною давністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.95 року, Конституцією України, ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кагарлицької об`єднаної територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 : загальною площею 64,1 кв.м та житловою площею 31,0 кв.м, допоміжна площа 20,2 кв.м., площа літніх неопалювальних приміщень 12,9 кв.м., за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на Ѕ частку квартири за адресою АДРЕСА_1 : загальною площею 64,1 кв.м та житловою площею 31,0 кв.м, допоміжна площа 20,2 кв.м., площа літніх неопалювальних приміщень 12,9 кв.м., за набувальною давністю.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 16.03.2021 р.

Суддя І.І. Шевченко