03.03.2021 Справа № 363/1375/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,

встановив:

позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просила встановити факт її проживання однією сім`єю разом за відповідачем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з червня 2011 року по 15 липня 2014 року, здійснити поділ набутого ними спільного сумісного майна, виділивши їй у власність 67,5 % садового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та 67,5 % земельної ділянки площею 0,0516 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована та території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221888800:37:237:0110.

Свої вимоги мотивувала тим, що з червня 2011 року до дня укладання шлюбу, тобто 15 липня 2014 року, вона постійно спільно проживала однією сім`єю разом з відповідачем в квартирі її покійної бабусі за адресою АДРЕСА_2 . З цих підстав просила встановити факт спільного проживання з відповідачем однією сім`єю у вказаний період та згідно ст. 74 СК України визнати вказані садовий будинок та земельну ділянку, які придбані відповідачем 04 липня 2014 року за спільні кошти, об`єктом права спільної сумісної власності сторін. Враховуючи те, що більшу частину коштів на придбання вказаного майна надала позивачка, які вона отримала в борг від своєї матері та подруги, просила в порядку ч. 2 ст. 70 СК України відійти від принципу рівності часток подружжя та збільшити її частку в спільному сумісному майні, виділивши їй 67,5 %, а відповідачу 32,5 % цього майна.

В суді позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Відповідач та його представник в суді проти задоволення позову заперечили.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач познайомився з позивачкою у червні 2011 року. Відповідач не заперечує, що в окремі періоди він спільно проживав з позивачкою у квартирі АДРЕСА_2 , однак таке проживання не ототожнювалося позивачкою і відповідачем як проживання однією сім`єю, оскільки під час такого проживання жодних взаємних прав та обов`язків сторони не несли. Протягом вказаного періоду, відповідач проживав у гуртожитку по АДРЕСА_4 .

Крім того зазначив, що під час укладання договорів купівлі-продажу спірних садового будинку та земельної ділянки відповідач довів до відома покупця, що у шлюбі не перебуває, однією сім`єю з іншою особою не проживає, і грошові кошти, що витрачаються на придбання покупцем на придбання будинку та земельної ділянки, не є спільною сумісною власністю та є його особистою власністю, про що зазначено у вказаних договорах. Зазначені положення обох договорів купівлі-продажу свідчать про те, що на момент їх підписання ОСОБА_1 не мала жодного стосунку до придбання цих об`єктів.

Також звернув увагу суду на те, що садовий будинок та земельна ділянка були придбані відповідачем за власні особисті кошти, а саме: за рахунок депозиту, який розміщався у ПАТ «Банк ФОРУМ» протягом 2012-2014 років, за рахунок депозиту, який розміщався в ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» протягом 2013-2014 років та за рахунок власних коштів відповідача, зокрема його заробітної плати отриманої від Приватного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний».

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Зі справи встановлено, що 13 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві заяву про державну реєстрацію шлюбу.

04 липня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Середою В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2383.

Відповідно до п. 2 вказаного договору продаж садового будинку вчинено за ціною 155 812 грн.

Згідно п. 9 вказаного договору покупець довів до відома покупця, що у шлюбі не перебуває, однією сім`єю з іншою особою не проживає, і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання на придбання житлового будинку, не є спільною сумісною власністю та є його особистою власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю житлового будинку, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 СК України, відсутні.

Того ж дня, 04 липня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0516 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована та території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221888800:37:237:0110, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Середою В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2386.

Відповідно до 2.1 вказаного договору продаж земельної ділянки вчинено за ціною 151 537 грн.

Згідно п. 4.5 вказаного договору покупець довів до відома покупця, що у шлюбі не перебуває, однією сім`єю з іншою особою не проживає, і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання на придбання житлового будинку, не є спільною сумісною власністю та є його особистою власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти, витрачені на купівлю земельної ділянки, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 СК України, відсутні.

15 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 від 15 липня 2014 року.

Як вбачається з довідок Приватного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний» №123-127 від 17 липня 2019 року відповідач з 25 липня 2005 року працює у вказаному товаристві на посаді начальника управління логістики з посадовим окладом в розмірі 20 000 грн. щомісячно.

Згідно виписки про індивідуальні відомості про застраховану особу від 04 березня 2016 року ОСОБА_1 з 2007 по 2013 рік працювала в авіаційно-транспортному агентстві «Крунк», Авіакомпанії «Буковина», ТОВ «Авіакомпінія «Аеро-Чартер», ТОВ Українсько-середземноморські авіалінії, Авіакомпанії «Донбасаеро» та ТОВ «Челендж Аеро Юркейн», сплачувала частини сум заробітку для нарахування пенсії.

Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Позивачка в суді пояснила, що з 2006 року працювала бортпровідником. В 2010 році познайомилася з відповідачем, з яким в червні 2011 року почала спільно проживати однією сім`єю в квартирі покійної бабусі за адресою АДРЕСА_2 . В ній спільно з відповідачем зробили ремонт. За час спільного проживання в них була одна сварка після якої відповідач два тижні поживав у сестри. Потім вони помирилися і знову проживали разом, спільно відпочивали за кордоном, вели спільне господарство.

Отриману зарплату плату вона не витрачала та відкладала на покупку дачі. ОСОБА_6 чоловік платив комунальні платежі, за Інтернет, за сигналізацію. За три роки спільного проживання вони разом накопичили грошові кошти, які вирішили витратити на придбання дачі, яку разом обирали. Спочатку домовлялися оформити право власності на обох, але відповідач повідомив, що потрібно оформляти лише на одну людину. Оскільки вона була проти цього, вони вирішили спочатку подати до відділу реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію шлюбу, після чого на ім`я чоловіка придбали дачу. На дачі спільно зробили ремонт та разом проживали. Влітку 2015 року відносини з відповідачем погіршилися, в зв`язку з чим восени 2015 року вони припинили спільне проживання, а 11 березня 2016 року розірвали шлюб. Також пояснила, що майно придбавали за спільні кошти, серед яких ті, що вона заробляла і відкладала, частину коштів в розмірі 200 тис грн. позичила подруга, також частину коштів дала її мати ОСОБА_1 .

Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю також підтверджується показаннями в суді свідків, зокрема ОСОБА_7 - сусідки позивачки, яка показала, що з 1990 року проживає у квартирі АДРЕСА_5 . Сторони по справі її сусіди, які проживають за стіною в квартирі №15 . Спочатку в цій квартирі проживала бабуся позивачки ОСОБА_8 , яка померла влітку 2011 року. Через місяць-два у вказаній квартирі почала жити позивачка разом з відповідачем, яких вона постійно з того часу бачила разом протягом 4-5 років. Вони разом робили ремонт, відповідач займався ремонтом в коридорі. Чи були вони розписані вона не цікавилася.

Свідок ОСОБА_1 - мати позивачки, в суді показала, що сторони познайомилися у 2010 році. Після смерті в 2011 році її матері, яка проживала в квартирі АДРЕСА_2 , вона запропонувала їм пожити в ній. З серпня по листопад 2011 року дочка та відповідач робили ремонт у вказаній квартирі, на час якого проживали разом з нею по АДРЕСА_7 . Після закінчення ремонту в кінці листопада 2011 року переїхали до вказаної квартири і жили разом до 2016 року. 15 липня 2014 року вони уклали шлюб. Пояснила, що вона знала про намір сторін придбати дачний участок, який їздили дивитися десь у травні-червня 2014 року. Вона приймала фінансову участь в житті дітей, давала гроші на ремонт квартири та дала дочці 40 чи 50 тисяч грн. на купівлю дачі у Хотянівці . Відповідач в цей період проживав з донькою однією сім`єю. У них були хороші стосунки, вона до них часто приходила і вони до неї також, разом відвідували батьків відповідача в Радомишлі. У відповідача з дочкою були гарні стосунки, вони разом їздили за кордон. Договір на покупку дачі укладав відповідач. У них були гроші на її купівлю, тому і сигналізацію поставили у квартирі, бо там гроші зберігали, які разом заробляли. Після укладення шлюбу вони рік жили на дачі, в той час дочка не працювала.

Відтак, з пояснень позивачки в суді та показань свідків встановлено, що сторони в період з червня 2011 року по 15 липня 2014 року постійно спільно проживали, вели спільне господарство, мали усталені сімейні і побутові відносини, несли спільні витрати, мали взаємні права і обов`язки, проводили спільно час, відпочинок, тощо.

Вказані показання свідків є об`єктивними, узгодженими між собою й іншими матеріалами справи, які також відповідають поясненням позивачки ОСОБА_1 , а тому суд з цими показаннями цілком погоджується, не вірити яким підстав не має.

При цьому пояснення відповідача в суді про те, що він постійно проживав в гуртожитку по АДРЕСА_4 , і лише періодично проживав у позивачки на АДРЕСА_8 , де постійно почав проживати лише після реєстрації шлюбу з позивачкою в липні 2014 року, суд до уваги не приймає, які належними, допустимими і достатніми доказами не підтверджені і спростовуються сукупністю показань свідків та матеріалів справи.

Не приймає до уваги суд й показання свідка ОСОБА_10 , з яким відповідач працює на одному підприємстві, який в суді показав, що відповідач з 2006 року проживає в гуртожитку по АДРЕСА_4 , якого він там постійно бачив, коли той, жодного разу в його кімнаті не був, та чи є там його особисті речі не знає, та свідка ОСОБА_11 - сестри відповідача, яка в суді показала, що їй невідомо чи проживали сторони разом до реєстрації шлюбу в липні 2014 року.

На підставі вказаних показань неможливо встановити умови проживання відповідача в гуртожитку по АДРЕСА_4 у період з червня 2011 року по 15 липня 2014 року, які є не змістовними та не чіткими, які показаннь свідків сторони позивача спростувати не можуть.

Крім того, факт проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 в період з червня 2011 року підтверджується також:

-копією договору №1408-Д/кв2012/Под. про надання послуг охорони майна (квартири АДРЕСА_2 ) від 12 вересня 2012 року укладеного між матір`ю позивачки ОСОБА_1 та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві, згідно п. 5.2.4 якого ОСОБА_3 був уповноваженою заявником особою на здавання сигналізації під спостереження та зняття її з-під спостереження;

-копією заяви матері позивачки ОСОБА_1 до начальника Подільського ДСО УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 20 серпня 2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 дозволено здавати і знімати з охорони квартиру АДРЕСА_2 ;

-копіями протоколів замовлення послуг в ТОВ «Воля-Кабель» №2084328 від 07 грудня 2011 року та протоколів замовлення додаткових послуг та матеріалів від 28 жовтня 2012 року, з яких вбачається, що замовником послуг в квартирі АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 ;

-копіями квитанцій про оплату за житлово-комунальних послуг, які надані КП «Мостицький» за адресою АДРЕСА_2 , за жовтень та листопада 2012 року, оплату за якими здійснив відповідач ОСОБА_3 .

Крім того, факт наявності у сторін усталених сімейних відносини до реєстрації шлюбу підтверджується також їх спільними фотографіями з відпочинку в червні, липні, вересні 2011 року, травні та липні 2012 року.

Зазначені вище докази повністю спростовують доводи відповідача про те, що той почав спільно проживати з ОСОБА_1 лише після реєстрації шлюбу в липні 2015 року.

Таким чином у суду не має сумнівів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з червня 2011 року по 15 липня 2014 року, які в той час жили спільно, не приховуючи своїх відносин, вели спільне господарство, мали спільні права та обов`язки й усталені стосунки притаманні подружжю, придбавали спільне майно.

Відтак позовна заява ОСОБА_1 в частині встановлення факту її проживання однією сім`єю разом з відповідачем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з червня 2011 року по 15 липня 2014 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як передбачено ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

На підставі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така презумпція поширюється і на проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Оскільки спірні садовий будинок та земельну ділянку відповідач придбав 04 липня 2014 року, тобто за час проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, таке майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що воно було оформлене на ім`я ОСОБА_3 .

Докази на спростування презумпції спільності майна - садового будинку та земельної ділянки, набутої жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, в справі відсутні.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Разом з тим позивачкою в суді не надано належних, допустимих та достатніх доказів для застосування судом норм ч. 2 або ч. 3 ст. 70 СК України, коли посилання позивачки на те, що більшу частину коштів на придбання спірного майна надала саме вона, підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя бути не може.

Отже достатніх підстав для застосування ч. 2 і ч. 3 ст. 70 СК України стороною позивача в суді не доведено.

Таким чином, при вирішенні спору, суд, згідно роз`яснень даних в п. 25 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вважає необхідним визначити ідеальні частки подружжя в спільному майні (квартири АДРЕСА_9 ), яке залишається в їх спільній частковій власності.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірні садовий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому за кожним з них слід визнати право власності належить по Ѕ їх частині.

Крім того позивачкою представлене документальне підтвердження понесених нею судових витрат, які згідно вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з червня 2011 року по 15 липня 2014 року.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по Ѕ частині кожному на садовий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0516 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована та території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221888800:37:237:0110.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3 979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 14 листопада 2000 року Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 26 березня 1999 року Радомишльським РВУМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , гуртожиток.

Суддя