Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2021 року справа №320/7914/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, про зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд зобов`язати відповідача сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6877,50 грн. згідно квитанції №1-3328К від 04.05.2020.
В мотивування своїх вимог позивач зазначив, що 04.05.2020 він на підставі договору купівлі-продажу квартири придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . та при оформленні угоди сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 6877,50 грн.
Позивач наголосив на тому, що він придбав житло вперше, а тому не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи, що за результатом розгляду його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідач відмовив, позивач звернувся до суду з вимогою спонукання органу Пенсійного фонду України вчинити відповідні дії у примусовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивач не звертався до нього із заявою про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого ним при придбанні об`єкта нерухомого майна.
Крім того, відповідач вважає, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, який сплачується при нотаріальному оформленні угод купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, не вважається безпідставно сплаченим.
Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області у поясненнях по справі зазначило про правомірне формування позивачем своїх вимог та зауважило, що повернення помилково сплачених коштів буде здійснено після надання позивачем повного пакету документів, у тому числі, відповідного подання, сформованого відповідачем.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались. З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Дорогобицьким МРВ УМВС України в Львівській області 06.06.1995.
З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2020 між ТОВ «ЖК Емоція» (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі -Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. та зареєстрований в реєстрі за №1162.
За умовами пункту 1 договору продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти у власність квартиру АДРЕСА_1 та сплатити обумовлену договором грошову суму.
Згідно з пунктом 2 договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 687750,00 грн.
Судом встановлено, що при придбанні вищевказаної квартири позивачем було сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6877,50 грн., що підтверджується квитанцією від 04.05.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду заяви позивача від 10.06.2019 про повернення сплаченого ним під час придбання квартири збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6877,50 грн. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 10.07.2020 №1000-0502-8/56368 відмовило позивачу у поверненні коштів, мотивуючи це недостатністю доказів придбання майна вперше.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він ухиляється, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400) платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №400 передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Закону №400 на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, встановлена ставка збору у розмірі 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №400 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі-Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
При цьому, відсутність в Україні механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплачених коштів з огляду на таке.
Так, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. TheCzechRepublic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №819/1249/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72867170), від 20.02.2018 у справі №819/1730/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72365003), від 14.02.2018 у справі №826/23087/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72288763), від 31.01.2018 у справі №819/1667/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71979246), від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71911510), від 14.11.2019 у справі №819/442/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР85645767) тощо.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 був затверджений Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який визначає процедуру надання (припинення) доступу посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування чи інших визначених законом особам, адвокатам та нотаріусам до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури (далі - Порядок №1127, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Порядку №1127 доступ користувачів до Державного реєстру прав надається (припиняється) на підставі договору, укладеного з технічним адміністратором Реєстру, крім випадку надання посадовим особам державних органів автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-телекомунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Державного реєстру прав.
Доступ користувача до Державного реєстру прав на підставі договору здійснюється виключно за умови використання таким користувачем кваліфікованого електронного підпису (п.4 Порядку №1127).
Доступ до Державного реєстру прав за допомогою прикладного програмного інтерфейсу забезпечується технічним адміністратором Реєстру у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" (п.5 Порядку №1127).
Відповідно до пункту 7 Порядку №1127 надання інформації з Державного реєстру прав в електронній формі з безпосереднім доступом до Реєстру забезпечується за допомогою програмних засобів його ведення шляхом здійснення користувачем пошуку відомостей Державного реєстру прав, завантаження та перегляду в електронній формі для їх подальшого використання, зокрема друку.
Пошук відомостей Державного реєстру прав здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141.
Формування інформації з Державного реєстру прав в електронній формі здійснюється автоматично програмними засобами ведення Реєстру залежно від зазначених користувачем параметрів пошуку.
Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості отримати інформацію про те, чи вперше позивач придбав нерухомість, принаймні шляхом отримання відповідних відомостей у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127.
У відповідності до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що відповідач позовні вимоги підлягають задоволенню.
У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 6877,50 грн. згідно квитанції №1-3328К від 04.05.2020.
При цьому суд вважає непереконливими твердження відповідача про те, що позивач не звертався до нього із заявою про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне. Так, як було вказано вище, за результатом розгляду заяви позивача від 10.06.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 10.07.2020 №1000-0502-8/56358 відмовило у задоволенні заяви позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2020 №5217180175.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, становить 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 6877,50 (шість тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 50 коп.) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.
