Справа № 368/115/21

Провадження № 2/368/327/21

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"15" березня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю представника позивача адвоката Степаніщевої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі за АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи позов наступним.

Йому згідно свідоцтва про право власності на житло від 30.04.2004 року належить на праві приватної власності квартира за АДРЕСА_1 , що стверджується копією свідоцтва про право власності та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.07.2004 року.

Відповідачка по справі його бувша дружина, з якою перебував у шлюбі з 28.12.2007 року, оскільки сім`я не склалася шлюб між ними розірваний рішенням Кагарлицького районного суду від 14.02.2020 року, що стверджується копією рішення суду.

Відповідачка, як його бувша дружина, зареєстрована за даною квартирою з 18.01.2008 року, що стверджується довідкою 11.01.2021 року за № 15, виданою виконкомом Кагарлицької міської ради с. Черняхів, Київської області.

Але, ще до розірвання шлюбу, відповідачка залишила його та квартиру з вересня 2019 року і переїхала проживати на постійне місце проживання в інший район, місце проживання її відповідачки не відоме.

Відповідачка в моєму житловому будинку не проживає понад один рік без поважних причин, особисті речі в будинку відсутні.

Даний факт стверджується актами обстеження, складеними вуличним депутатом ОСОБА_3 , в присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 04.12.2019 р.,10.04.2020р. та 17.11.2020 року.

Відповідачка в квартирі не проживає, в утриманні її участі не бере. Із-за її реєстрації до його квартири, він не в змозі оформити та отримати субсидію.

Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні він, ні інші члени його сім`ї відповідачці не чинили.

Відповідачка добровільно залишила його квартиру, оскільки має іншого чоловіка і постійно проживає окремо в іншому населеному пункті.

Відповідно до статті 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України,правом власності є право особи на річ / майно /, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 319 ЦК України власник маж право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.І.ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні .

Згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

У відповідності до ч. 1 ст.495 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом .

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

?заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;

?судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

?свідоцтва про смерть;

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є належним способом захисту її порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідачка по справі ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням в квартирі за АДРЕСА_1 в зв`язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутності в квартирі, а тому він, як власник даної квартири, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що в матеріалах є виклик на сайті Кагарлицького районного суду Київської області, причини неявки в суд не повідомили, а тому суд вважає, що відповідач в засідання суду не з`явилися без поважних причин і ухвалює заочне рішення на підставі наявних в справі матеріалів.

Вислухавши представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, свідків та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 26.07.2004 року.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.01.2008 р.

Реєстрація відповідач ОСОБА_2 в будинку позивача підтверджується випискою з будинкової книжки.

Депутатом округу № 12 Яровим В.І. було проведено обстеження та встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Таким чином, виникнення права членів сім`ї власника будинку (квартири) користуватися цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, і припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім`ї на користування цим будинком.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Статтею ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

Позивачем доведено, що реєстрація відповідача у належному позивачу будинку створює об`єктивні незручності та суттєві перешкоди у користуванні зазначеним майном.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (як зазначено вище), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення користуванням жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що вони є сусідами позивача та відповідача і з часу розгляду справи про розірвання шлюбу відповідач не проживає у будинку позивача та відсутні будь - які її речі.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню шляхом усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі за АДРЕСА_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому згідно ст. 141 ЦПК України його слід стягнути з відповідача.

На підставі ЖК України, ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ви р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі за АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.03.2021 р.

Суддя І.І. Шевченко