Справа № 203/3006/20

2/0203/131/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Борзенкової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 04.10.2019 року на вул.Шмідта в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes Benz 311D н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , власником якого є позивач. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було заподіяно механічні пошкодження. Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2019 року у справі №203/3679/19 було встановлено вину водія ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. На день настання пригоди транспортний засіб Mercedes Benz 311D н/з НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/9935765, виданим Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант». З метою компенсації спричинених збитків позивач 07.10.2019 року подав до страхової компанії письмове повідомлення про настання страхового випадку, а 29.11.2019 року - заяву про виплату страхового відшкодування. Для визначення розміру спричиненого збитку позивач звернувся до СОД ОСОБА_5 та відповідно до складеного останнім звіту про оцінку №55-10.19 від 19.11.2019 року та звіту №55/10/19П від 10.03.2020 року ринкова вартість транспортного засобу Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була визначена в сумі 303250 грн., вартість в ушкодженому стані після пригоди - в сумі 93487 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу - в сумі 453905 грн. 31 коп. Витрати на оплату послуг за складання звітів склали 5700 грн. Таким чином, оскільки відповідно до звіту транспортний засіб Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 є фізично знищеним, тому як вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент пригоди та ремонт є економічно недоцільним, страхова компанія відповідно до приписів Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна була в строк до 27.02.2020 року здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, але в межах ліміту відповідальності та за виключенням франшизи, тобто в сумі 98000 грн. В свою чергу, страховиком 02.12.2019 року було виплачено страхове відшкодування в сумі 53838 грн. 99 коп. При цьому, страхова компанія не повідомила позивача про прийняття рішення стосовно розміру та обґрунтування розміру страхового відшкодування. Тому, позивач був змушений звертатись до адвоката для з`ясування обставин справи та захисту своїх прав. В свою чергу, адвокатом Негробовим О.В. 20.01.2020 року до страхової компанії було направлено адвокатський запит з переліком питань, які включали і надання інформації щодо вичерпного переліку документів, на підставі яких було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування. Листом від 22.01.2020 року відповідач надав неповну відповідь на адвокатський запит. 14.02.2020 року адвокат в приміщенні офісу страхової компанії ознайомився із документами, на підставі яких було здійснено розрахунок сум страхового відшкодування, а саме: з аварійним сертифікатом 38-D/62/4 від 02.12.2019 року, ремонтною калькуляцією ЦВ/19/5570 від 02.12.2019 року, протоколом огляду транспортного засобу від 24.10.2019 року, складеного аварійним комісаром ОСОБА_6 . Після ознайомлення з цими документами встановлено, що розрахунок суми страхового відшкодування було здійснено з грубим порушенням норм діючого законодавства. Так, огляд пошкодженого транспортного засобу Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 було здійснено аварійним комісаром ОСОБА_6 . Аварійний сертифікат 02.12.2019 року складено вже іншою особою - аварійним комісаром ОСОБА_7 , який не був присутнім під час огляду транспортного засобу. Із аналізу аварійного сертифікату 38-D/62/4 від 02.12.2019 року вбачається,, що він не містить інформацію, передбаченому п.17 постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 року, а також всупереч вимог п.20 цієї постанови не містить інформацію про матеріали (додатки), які використовувались (були зібрані) аварійним комісаром. Крім того, розрахунок вартості відновлювального ремонту, коефіцієнту фізичного зносу та розмір збитку було здійснено не на дату дорожньо-транспортної пригоди (04.10.2019 року), а станом на 02.12.2019 року. При цьому, ані аварійний сертифікат, ані ремонтна калькуляція не містять інформацію щодо переліку інформаційних джерел (в т.ч. нормативно-правових актів, методик), на підставі яких було здійснено розрахунок матеріального збитку; переліку інформаційних джерел, на підставі яких можна визначити яка вартість яких запасних частин приймалась до розрахунку (оригінальних, ліцензійних, аналогових, вживаних тощо), номенклатуру та обсяг відновлювально-ремонтних робіт тощо; порядок розрахунку ринкової вартості транспортного засобу та розрахунку коефіцієнту фізичного зносу, а також найменування інформаційних джерел, на підставі яких було визначено вартість транспортного засобу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути зі страхової компанії недоплачене страхове відшкодування в сумі 44161 грн. 01 коп., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в повному обсязі за період з 28.02.2020 року по 10.04.2020 року в сумі 1047 грн. 75 коп., у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних за період з 28.02.2020 року по 10.04.2020 року в сумі 145 грн. 18 коп. Крім того, просив стягнути зі страхової компанії моральну шкоду в сумі 7000 грн., завдану внаслідок неправомірних дій відповідача, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування не в повному обсязі, через що він був вимушений звертатись за правовою допомогою, витрачати свій особистий час та кошти, знаходитись в очікуванні вирішення питання. Він розраховував на виплату страхового відшкодування відповідно до Закону, а отримав відшкодування в значно меншому розмірі, внаслідок чого відчував певний час негативні емоції, що відображалось на його загальному самопочутті, душевні хвилювання та страждання в зв`язку із неможливістю використання автомобіля за призначенням та через побутові незручності, що виникли в наслідок цього.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 , як винної особи у завданні збитків, різницю між розміром заподіяних збитків та розміром страхового відшкодування, а також витрати на проведення оцінки, в загальній сумі 117462 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження по справі та призначено останню до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» у наданому відзиві та поясненнях під час розгляду справи посилався на те, що особа, яка керувала належним позивачу транспортним засобом - ОСОБА_4 , повідомив товариство про дорожньо-транспортну пригоду 08.10.2019 року. Товариство вчасно направило свого представника для огляду пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується протоколом огляду від 18.10.2019 року. Для визначення розміру збитків товариство звернулось до аварійного комісара ОСОБА_7 . Відповідно до аварійного сертифікату 38-D/62/4 від 02.12.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 , дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу запчастин та становить 67006 грн. 80 коп. з врахуванням 20% ПДВ та 55838 грн. 99 коп. без врахування ПДВ. Оцінювач ОСОБА_7 визначив, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля становить 64%, автомобіль було ввезено із-за кордону, в Україні поставлено на облік в травні 2019 року. 03.12.2019 року позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 53838 грн. 99 коп., зменшене на суму франшизи в розмірі 2000 грн. Таким чином, страхове відшкодування було виплачено в порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачем не доведено, що вартість відновлювального ремонту, викладена в аварійному сертифікаті 38-D/62/4 від 02.12.2019 року, визначена з порушенням методики товарознавчої експертизи чи закону. Позивач не надав доказів рецензування звіту, виконаного на замовлення страховика. Висновки №55-10.19 від 19.11.2019 року та №55/10/19П від 10.03.2020 року вважають неналежними доказами, які не спростовують аварійний сертифікат 38-D/62/4 від 02.12.2019 року, з огляду на роз`яснення п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року, згідно яких висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. До того ж експерту висновку не встановив розмір коефіцієнту фізичного зносу та завищив ринкову вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, занизив його вартість після пригоди, а також на вартість відновлювального ремонту та запасних частин, які підлягають заміні, нарахував 20% ПДВ, що значно вплинуло на розмір матеріального збитку. Також позивач повинен був довести, що сплачених страховиком коштів дійсно не вистачило для ремонту пошкодженого автомобіля, тобто надати докази, що станом на сьогодні автомобіль не відновлено та не продано. Звертають увагу на те, що позивач у заяві про страхове відшкодування від 29.11.2019 року погодився із способом і розміром збитку, розрахованого страховиком. В частині заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що правовідносини із позивачем регулюються спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який не передбачає стягнення моральної шкоди зі страхової компанії в разі затримки виплати страхового відшкодування. Тому, підстави для задоволення вказаних вимог позивача також відсутні.

Відповідач ОСОБА_3 за неодноразовими викликами до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2019 року на вул.Шмідта в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes Benz 311D н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , власником якого є позивач ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було заподіяно механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2019 року у справі №203/3679/19 було встановлено вину водія ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

На день настання пригоди транспортний засіб Mercedes Benz 311D н/з НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/9935765, виданим Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, встановлено в розмірі 100000 грн., франшиза - 2000 грн.

08.10.2019 року ОСОБА_4 до вказаної вище страхової компанії було подано повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду, а 29.11.2019 року ОСОБА_2 - заяву про виплату страхового відшкодування, як це передбачено ст.ст.33,35 Закону України №1961-IV.

У відповідності до вимог п.34.2 ст.34 Закону України №1961-IV страховиком протягом 10 днів було направленого представника для огляду транспортного засобу та забезпечено огляд останнього аварійним комісаром ОСОБА_6 , про що складено протокол огляду від 18.10.2019 року та протокол додаткового огляду від 24.10.2019 року.

02.12.2019 року аварійним комісаром ОСОБА_7 складено ремонту калькуляцію та аварійний сертифікат 38-D/62/4 від 02.12.2019 року з розрахунку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 , згідно якого розмір матеріального збитку визначено в сумі 67006 грн. 80 коп. з врахуванням 20% ПДВ та 55838 грн. 99 коп. без врахування ПДВ.

На підставі розрахунку страхового відшкодування та страхового акту №ЦВ/19/5570 від 03.12.2019 року страховою компанією позивачу 03.12.2019 року було виплачено страхове відшкодування в сумі 53838 грн. 99 коп., тобто без врахування ПДВ та за виключенням суми франшизи в розмірі 2000 грн., що узгоджується з приписами ст.12, п.36.2 ст.36 Закону України №1961-IV.

Поряд з цим, для визначення розміру спричиненого збитку позивач звернувся до СОД ОСОБА_5 та відповідно до складеного останнім звіту про оцінку №55-10.19 від 19.11.2019 року та звіту №55/10/19П від 10.03.2020 року ринкова вартість транспортного засобу Nissan Leaf н/з НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була визначена в сумі 303250 грн., вартість в ушкодженому стані після пригоди - в сумі 93487 грн., а вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу - в сумі 453905 грн. 31 коп.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Закону України №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 30 Закону України №1961-IV встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктами 35.1,35.2 ст.35 Закону України №1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Згідно ст.36 Закону України №1961-IV страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п.36.1 ст.36).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення (п.36.2 ст.36).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п.36.5 ст.36).

Згідно п.п.1.3, 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14252092 від 24.11.2003 року (далі - Методика), остання застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та вимоги цією Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно п.4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою (п.4.2 Методики).

Відповідно до п.5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Пунктом 5.5. Методики встановлено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно доводів позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується із розміром виплаченого страхового відшкодування, посилаючись на те, що така оцінка за замовленням страховика була проведена аварійним комісаром ОСОБА_7 , який фактично транспортний засіб не оглядав, оскільки останній було оглянуто іншим аварійним комісаром. Також позивач посилався на те, що аварійний сертифікат не містить інформацію, передбаченому п.17 постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 року, а також всупереч вимог п.20 цієї постанови не містить інформацію про матеріали (додатки), які використовувались (були зібрані) аварійним комісаром. Зазначав, що розрахунок вартості відновлювального ремонту, коефіцієнту фізичного зносу та розмір збитку було здійснено не на дату дорожньо-транспортної пригоди (04.10.2019 року), а станом на 02.12.2019 року. При цьому, ані аварійний сертифікат, ані ремонтна калькуляція не містять інформацію щодо переліку інформаційних джерел (в т.ч. нормативно-правових актів, методик), на підставі яких було здійснено розрахунок матеріального збитку; переліку інформаційних джерел, на підставі яких можна визначити яка вартість яких запасних частин приймалась до розрахунку (оригінальних, ліцензійних, аналогових, вживаних тощо), номенклатуру та обсяг відновлювально-ремонтних робіт тощо; порядок розрахунку ринкової вартості транспортного засобу та розрахунку коефіцієнту фізичного зносу, а також найменування інформаційних джерел, на підставі яких було визначено вартість транспортного засобу.

В свою чергу представник страхової компанії заперечував правильність оцінки, проведеної СОД ОСОБА_5 , посилаючись на те, що у звітах останнього не встановлено розміру коефіцієнту фізичного зносу та завищено ринкову вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, занижено його вартість після пригоди, а також на вартість відновлювального ремонту та запасних частин, які підлягають заміні, нараховано 20% ПДВ, що значно вплинуло на розмір матеріального збитку.

Перевіряючи вказані доводи, суд враховує, що аварійним комісаром ОСОБА_7 , аварійний сертифікат 38-D/62/4 від 02.12.2019 року, на підставі якого було визначено розмір страхового відшкодування, складався в порушення наведених вище положень Методики без особистого огляду транспортного засобу зазначеним аварійним комісаром; без встановлення характеру і обсягів пошкоджень на момент огляду та інші ознак, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування, як це передбачено п.п.5.1,5.5 Методики.

Вказаний аварійний сертифікат не містить інформації щодо переліку інформаційних джерел на підставі яких визначалась вартість запасних частин, відновлювальних робіт. Крім того, вартість матеріального збитку була визначена станом на 02.12.2019 року, а не на момент дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04.10.2019 року.

За вказаних обставин, аварійний сертифікат 38-D/62/4 від 02.12.2019 року судом не визнається належним, допустим та достатнім доказом дійсного розміру матеріальних збитків, завданих позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу та, відповідно, доказом виплати страховиком страхового відшкодування в повному обсязі, в порядку, передбаченому Законом України №1961-IV.

Приписи ст.29 Закону України №1961-IV передбачають, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктами 1.6 та 8.2 наведеної вище Методики визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.

Суд враховує, що надані позивачем звіти про оцінку СОД Коріновського Є.Ю. №55-10.19 від 19.11.2019 року та №55/10/19П від 10.03.2020 року не містять визначення розміру коефіцієнту фізичного зносу та обгрунтувань визначення останнього за нульовим показником.

При цьому, представник відповідача заперечуючи проти правильності наведених у звітах висновків, крім зазначеного вище, також посилався на завищення у них ринкової вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, заниження його вартість після пригоди, а також нарахування на вартість відновлювального ремонту та запасних частин, які підлягають заміні, 20% ПДВ, що значно вплинуло на розмір матеріального збитку. Крім того, посилався на те, що вказані звіти не є висновками судової експертизи.

Таким чином, з огляду на наявність обставин, які свідчать про неповноту та неправильність висновків, наведених у звітах №55-10.19 від 19.11.2019 року та №55/10/19П від 10.03.2020 року, наявність відповідних заперечень сторони відповідача, а також враховуючи, що вказані звіти складені СОД, який не є атестованим судовим експертом, без попередження його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, надані позивачем звіти суд також не визнає належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження заявлених до стягнення сум матеріальної шкоди.

За вказаних обставин, суд вважає, що дійсний розмір завданих позивачу матеріальних збитків міг бути встановлений та відповідні розбіжності у розрахунку останніх усунуті шляхом призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи. Проте, сторони під час розгляду справи відповідних клопотань про її призначення не заявляли, а суд з власної ініціативи позбавлений процесуальної можливості призначати таку експертизу.

Крім того, суд враховує, що звіт про оцінку СОД Коріновського Є.Ю. №55-10.19 було виготовлено 19.11.2019 року.

Звертаючись 29.11.2019 року до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, позивач у відповідності до вимог ст.35 Закону України №1961-IV не пред`являв вимог про відшкодування заподіяної шкоди в розмірі, визначеному у звіті від 19.11.2019 року, не надавав страховику на підтвердження цих вимог копію зазначеного звіту. В подальшому вказаний звіт та звіт №55/10/19П від 10.03.2020 року також не надавав та вимог про доплату страхового відшкодування не заявляв.

З огляду на це, у страховика за відсутності будь-яких претензій з боку позивача щодо правильності виплати страхового відшкодування, за відсутності вимог щодо визначення та виплати страхового відшкодування в іншому розмірі та не надання відповідних документів на підтвердження цих вимог, були відсутні підстави для прийняття в порядку ст.36 Закону України №1961-IV відповідних рішень про доплату страхового відшкодування або відмови в цьому.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про передчасність та недоведеність позовних вимог позивача до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування. В зв`язку з цим, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення з вказаного відповідача в порядку п.36.5 ст.36 Закону України №1961-IV, ст.625 ЦК України пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, а також моральної шкоди, заподіяння якої обґрунтована несвоєчасною та не в повному обсязі проведеною виплатою страхового відшкодування.

Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами розмір фактично заподіяної матеріальної шкоди, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 різниці між цим розміром та розміром страхового відшкодування, а також витрат на проведення оцінки.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю. Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,988,990,1187,1188,1194 ЦК України, ст.ст.6,12,22,29, 30,34,35,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.

Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 березня 2021 року.

Суддя С.Ю. Казак