Справа № 369/2848/18

Провадження № 2/369/343/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Новіцькій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна, про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна, про усунення від права на спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що він є двоюрідним племінником своєї двоюрідної тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2008 року тітка постійно хворіла, а тому він доглядав за нею, готував їжу, прав білизну та одяг, водив на прогулянки, купував ліки тощо, оскільки проживав поруч у м. Вишневе. Натомість, відповідач під час хвороби тітки ухилялась від надання їй допомоги і не давала коштів на придбання ліків. Після смерті тітки відкрилась спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є відповідач, а позивач - п`ятої черги. На початку жовтня відповідач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивач вважав, що відповідача необхідно усунути від права на спадкування, оскільки за життя тітки, яка через похилий вік і тяжку хворобу була у безпорадному стані, відповідач ухилялася від надання їй допомоги.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_4 просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті своєї сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вишневому, Києво-Святошинського району, Київської області.

У судове засідання позивач і представник позивача не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи, та просив перейти у письмове провадження.

У судове засідання відповідач не з`явилася, про розгляд справи неодноразово повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомила.

У судове засідання третя особа не з`явилася, повідомлялась належним чином про розгляд справи, причини неявки не повідомила.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, показання свідків у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 18.09.2017 року.

Згідно Довідки про причину смерті від 18.09.2017 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті серцево-легенева недостатність. Інфаркт міокарда.

11.10.2017 року відповідач подала третій особі заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ..

08.02.2018 року позивач подав третій особі заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

03.07.2018 року відповідач подала третій особі заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.07.2018 року відповідачу видано вказане свідоцтво на спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка складається з права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м., що зареєстровано в спадковому реєстрі - реєстрації видачі свідоцтва про право на спадщину, що вбачається з витягу № 52478057 від 03.07.2018 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав свідчення з приводу того, що позивач допомагав померлій за її життя, возив у лікарню, придбав пральну машину і холодильник за свої кошти, організовував її похорони, а відповідач навідувалась раз на рік.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав показання, що тимчасово ночував як у позивача так і у відповідача, відповідач жалілася йому, що її сестра часто хворіє, і якби не позивач, то вона б і не знала, що робити. Бачив, що позивач купував тітці за життя ліки в аптеці, продукти харчування. Не бачив, щоб відповідач допомагала своїй сестрі. Позивач повністю ніс витрати на поховання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, шо є другом позивача, померла ОСОБА_3 була тіткою позивача, позивач часто просив свідка допомогти завезти речі та медикаменти його тітці, протягом тривалого часу позивач возив свою тітку в лікарню. Йому відомо зі слів померлої за її життя, що відповідачка не допомагала їй, приїздила дуже рідко. Позивач особисто за свої кошти організовував поховання своєї тітки. Позивач більше 7 років доглядав за тіткою, а відповідачки свідок не бачив, щоб вона допомагала своїй сестрі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала свідчення, шо ОСОБА_3 була її сусідкою, позивач був її племінником і допомагав їй у всьому, що треба, поставив вікна і двері, возив в лікарню, купував ліки, придбав пральну машину, організовував поховання. Відповідачка сварилася з своєю сестрою за її життя, не допомагала їй, стосунки між відповідачкою і ОСОБА_3 були не відвертими, відповідачка була присутня на похороні, але все організовував позивач.

У відповідності до п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1224 Цивільного кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано. що:

Правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК ( 435-15 ) стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК ( 435-15 ) стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК ( 2947-14 ) не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК ( 435-15 ).

Згідно п. 4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що: усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч. 2 ст. 1259 ЦК.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред`явлена лише після смерті спадкодавця.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

При розгляді справ цієї категорії суди нерідко постановляють рішення про усунення від спадкування спадкоємця, коли у справі немає жодного доказу про умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю, крім того факту, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, ігноруючи при цьому статті 10, 60 ЦПК, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

За ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, дослідивши письмові докази і показання свідків в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги для задоволення позову про усунення від права на спадкування, оскільки суду не надано беззаперечних доказів протиправних умисних дій або бездіяльності відповідача щодо ухилення від виконання свого обов`язку надання допомоги спадкодавцю, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, ст. ст. 15, 16, 1124 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76, 77, 80, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна, про усунення від права на спадкування відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про третю особу: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна, місце знаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 27.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук