Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/841/14-ц
Провадження 4-с/711/35/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі :
головуючого судді Демчик Р.В.,
при секретарі Бузун Л.В.,
представника скаржника ОСОБА_1 ,
представника ДВС Луговської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення та дії Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач ОСОБА_3 , -
встановив:
ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Драченка В.В. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із скаргою на рішення та дії Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач ОСОБА_3 .
Скаргу обґрунтовує тим, що 17 березня 2014 року рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси у справі № 711/841/14 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На виконання виконавчого листа у даній справі, Центральним відділом ДВС міста Черкаси ГТУЮ в Черкаській області відкрито виконавче провадження № 42978813. Пізніше, стягувач повторно пред`явила виконавчого листа та Центральним відділом ДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) 16.01.2020 року відкрите виконавче провадження №60982525.
23 грудня 2020 року постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, в тому числі на рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк» який має статус спеціального призначення (для отримання соціальних виплат).
06 січня 2021 року представник боржника звернувся до сторони виконавчого провадження з клопотанням про скасування арешту з рахунку з наданням документального підтвердження, що ОСОБА_2 отримує соціальні виплати на зазначений рахунок.
На що, 18 січня 2021 року за № 131/19.25.-35/1858 отримано відмову з пропозицією звернутися до суду за захистом своїх прав.
Вважає такі дії виконавця протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Вказана позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18.
На підставі наведеного просить суд визнати відмову Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо скасування арешту у виконавчому провадженні №60982525 протиправною; зобов`язати уповноважених осіб Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про скасування арешту, накладеного на рахунок зі спеціальним призначенням Iban НОМЕР_1 відкритий в АТКБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_2 ; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
23.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на скаргу, в якому відділ просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що не встановлено протиправних дій державного виконавця при виконанні судного рішення.
24.02.2021 року на адресу суду надійшло заперечення стягувача ОСОБА_3 на скаргу, в якій вона просила відмовити в задоволенні скарги.
В судовому засіданні представник боржника адвокат Драченко В.В. скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити.
Представник ДВС в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала.
Стягувач в судове засідання не з`явилася.
Відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Судом встановлено, що на виконанні в Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №60982525 відкрите 16.01.2020 року на підставі виконавчого листа № 711/841/14-ц від 09.04.2014 року виданого Придніпровським районним судом міста Черкаси, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини.
Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костогриз К.В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 .
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» № D9JMKTR29E9QJFR9 від 29.12.2020 року ОСОБА_2 станом на 29.12.2020 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує соціальні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Так, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
В силу положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Частиною 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Отже, АТ КБ «ПриватБанк» після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_2 , повинен був повідомити, що рахунки, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання.
Однак, таких повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» на адресу державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходило.
Крім того, як вбачається із постанови про арешт коштів боржника від 23.12.2020 року зазначалось, вона містить пряму заборону щодо накладення арешту на рахунки, на які законом заборонено накладати такий арешт.
Згідно абз.2 ч.2, п.1 ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є , зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Враховуючи вищезазначене, державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклала арешт на кошти боржника.
При цьому, банк в якому арештовано кошти боржника, відповідно до ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Скаржник посилається на порушення його прав з боку державного виконавця, проте доводи скарги в частині арешту коштів, спрямованих на виплату пенсії спростовуються змістом оскаржуваної постанови, в якій державний виконавець зробив застереження з приводу неможливості здійснювати арешт коштів, які містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Тобто, в разі, якщо банком при виконанні постанови державного виконавця, не було враховано викладене в постанові застереження, державний виконавець не може відповідати за такі дії іншої юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України,-
постановив:
В задоволенні скарги ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення та дії Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів. Апеляційна скарга подається безпосереднього до апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Головуючий: Р.В.Демчик.
Повне судове рішення складено 09.03.2021 року (з врахуванням вихідних та святкових днів).
Головуючий: Р. В. Демчик
