Справа № 276/1927/20

Провадження по справі №2/276/62/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав заяву б/н від 12.12.2014 року. 14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 16000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним вище правочином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 27.10.2020 утворилася заборгованість у розмірі 36322,07 грн., яка складається:

- 26930,53 грн. - заборгованість за кредитом; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 26930,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

- 0,00 заборгованість за нарахованими відсотками;

- 1902,16 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 7489,38 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

- 0,00 грн. - нарахована пеня;

- 0,00 грн. - нараховано комісії.

На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 36322,07 грн. та судові витрати у виді судового збору у розмірі 2102 грн.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 січня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового повідомлення від 28.01.2021 та 19.02.2021, а також оголошення про виклик відповідача на офіційному сайті суду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не направив.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.12.2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого 14.06.2018 року змінено на АТ КБ «ПриватБанк». За умовами договору відповідач отримав платіжну карту. 12.06.2017 року відбувся старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн., який в подальшому 31.03.2018 було збільшено до 16000 грн. Строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 до вересня 2020 року, а кредитної картки № НОМЕР_2 до червня 2021 року.

Згідно виписки по рахунку, відповідач користувався наданими банком кредитними коштами за час дії договору кредиту та володіння кредитною карткою.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 27 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 36322,07 грн., яка складається:

- 26930,53 грн. - заборгованість за кредитом; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 26930,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита;

- 0,00 заборгованість за нарахованими відсотками;

- 1902,16 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 7489,38 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов`язані з використанням відповідачем кредитних коштів у межах встановленого банком кредитного ліміту.

Проте, суд не може взяти до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту (п.4 позовної заяви)

Так, зі змісту довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 кредитний ліміт (тіло кредиту) найбільше становив 16 000,00 грн.

При цьому, у позовній заяві та в розрахунку заборгованості позивач визначив розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 26930,53 грн, тобто який перевищує найвищий кредитний ліміт встановлений банком. Матеріали справи не містять доказів збільшення кредитного ліміту до 26930,53 грн, а тому суд, враховуючи, що відповідачем не здійснювалось погашення тіла кредиту, вважає за можливе стягнути з відповідача 16 000,00 грн, що належно підтверджено матеріалами справи.

Крім того, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками в сумі 1902,16 грн., та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 7489,38 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на його сайті, як невід`ємні частини спірного договору.

Встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг, а також Витяг з Тарифів банку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 12 грудня 2014 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

При цьому суд враховує, що підписана відповідачем заява-анкета від 12.12.2014 не містить положень про сплату відсотків за користування кредитним лімітом, у тому числі щодо їх розміру, а також порядку та умов сплати відсотків на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

Отже, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 грудня 2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 грудня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Тому, з огляду на відсутність підпису ОСОБА_1 в Умовах та Правилах надання банківських послуг в ПриватБанку, а також у Тарифах обслуговування кредитних карт банку, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів (відсотків) за користування кредитними коштами.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного суду, що висловлені в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) за результатами перегляду судових рішень у справі по аналогічному спору, про те, що підписана відповідачем анкета-заява не може вважатись договором, який підтверджує обов`язок відповідача сплатити позивачеві заборгованість за простроченими відсотками, суд дійшов до наступних висновків.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування, зокрема, трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту маи?нового права та інтересу, якии? полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсаціі? (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 21.12.2016 року у справі № 373/436/14-ц).

Таким чином, нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України здійснюється за прострочення грошового зобов`язання, тобто такого зобов`язання, строк сплати якого настав, але не був своєчасно виконаний боржником.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, при обчисленні відповідної складової боргу, позивач нарахував заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України за період з 01.11.2019 по 01.02.2020 та виходив із процентної ставки у виді 84%.

Однак, як вже зазначав суд вище, підписана відповідачем заява-анкета від 12.12.2014 не містить положень щодо строків повернення кредитних коштів, отриманих з кредитної картки, а також порядку та умов сплати відсотків на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, у тому числі у розмірі 84%.

А тому посилання позивача в позовній заяві на виникнення простроченої заборгованості по кредиту внаслідок несплати Мінімального платежу та нарахування із 181-го дня з моменту порушення зобов`язання відсотків на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України на підставі Тарифів обслуговування кредитних карт банку, Умов та Правил надання банківських послуг, не відповідає встановленим фактичним обставинам справи, оскільки такі умови сторонами не погоджувались, та не підтверджено належними і допустимими доказами.

Таким чином, строк повернення кредиту умовами договору не встановлено, строк дії кредитної картки № НОМЕР_1 до вересня 2020 року, а кредитної картки № НОМЕР_2 до червня 2021 року, а тому відсутній факт прострочення грошового зобов`язання боржником за період з 01.11.2019 по 01.02.2020, за який банком відповідачу нараховано заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 7489,38 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачам свого обов`язку з повернення кредитних коштів настав саме з часу пред`явлення банком позову до суду про стягнення заборгованості.

Оскільки укладений між сторонами спірний кредитний договір б/н у вигляді заяви-анкети від 12 грудня 2014 року, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді нарахування відсотків, не зазначена в ньому процентна ставка за користування кредитними коштами та строки повернення кредитних коштів, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку на даний час не повернуті, тому позивач вправі вимагати лише виконання боржником обов`язку з повернення отриманої та не повернутої суми кредитних коштів (тіла кредиту) в межах кредитного ліміту в сумі 16000 грн.

Вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення іншої частини заборгованості, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредита в сумі 10930,53 грн; заборгованість за простроченими відсотками в сумі 1902,16 грн.; та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 7489,38 грн. є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на умовах укладеного сторонами договору.

З врахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно платіжного доручення від 10.11.2020 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн., отже, відповідно до наведеної вище норми закону на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 925,93 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 30, 526, 625, 626, 628, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2014 року в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 925,93 (дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 93 копійки судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Д.О. Бобер