ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року м. Херсон Справа № 923/150/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід-Агро"

про стягнення 379442,11 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" (позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сід-Агро" (відповідач) про стягнення 379442,11 грн заборгованості за договором оренди складських приміщень №О-64/18 від 31.12.2018, з яких - 343256,09 грн основного боргу, 11898,61 грн втрат від інфляції, 15930,33 грн пені, 5903,63 грн 3% річних та 2453,45 грн вартості послуг електропостачання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 05.02.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з наведенням обґрунтування підсудності даного спору. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів, заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач отримав ухвалу суду - 13.02.2021 відповідно до поштового повідомлення про вручення. 25.02.2021, у встановлений строк, до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 15000 грн. Заперечень щодо розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, відповідачем не надано.

03.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

31.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Механічний завод" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сід-Агро" (відповідач, орендар) укладено договір оренди складських приміщень № О-64/18 (а.с. 9-10), за умовами якого позивач зобов"язався передати належне йому на праві власності, а відповідач зобов"язався прийняти у строкове платне користування складські приміщення (літери та площі за технічним паспортом літ. П - площею 194,6 кв м, літ. Р - площею 261,7 кв. м), майданчик з твердим покривом розташований між будівлею літ. П та будівлею літ. Р площею 300 кв м згідно технічного паспорту, офісне приміщення № 14 літ. 1А площею 9,5 кв. м, що розташовані за адресою м. Херсон Новомиколаївське шосе 19 з правом користування прилеглою земельною ділянкою. Загальна площа орендованого майна становить 765,8 кв м з урахуванням майданчика з твердим покриттям площею 300 кв м (п. 1.1, 1.2 договору).

Розмір орендної плати та умови її оплати передбачені розділом 3 договору. До того ж, пунктом 3.6 договору оренди сторони узгодили, що вартість послуг електропостачання не входить до розміру орендної плати і компенсується орендарем орендодавцеві окремо до 10 числа наступного місяця після розрахункового та проводиться авансова оплата за наступний місяць у нормах спожитої за попередній місяць спожитої електроенергії.

Відповідно до п. 2.1 договору, позивач протягом 10 днів з дня підписання цього договору, але не раніше ніж після отримання передплати в розмірі орендної плати за три місяці, передає, а відповідач приймає у користування орендоване майно за актом приймання-передачі.

01.01.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі складських приміщень в оренду на виконання договору № О-64/18 від 31.12.2018 (а.с. 11).

Згідно з п. 8.1 договору № О-64/18 від 31.12.2018, цей договір набуває чинності з 01.01.2019 і діє до 31.12.2019.

Відповідно до п. 8.2 договору № О-64/18 від 31.12.2018, якщо жодна із сторін не заявить про припинення дії цього договору за 10 днів до закінчення строку його дії, про що повідомляє іншу сторону письмово, то цей договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Відповідно до ст. 794 ЦК України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.

Згідно з ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч. 1).

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу (приватизації) об`єкта оренди;

- ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря;

- загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Згідно з п. 6.2 договору оренди № О-64/18 від 31.12.2018, цей договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Листом від 29.11.2019 № 9/496 позивач повідомив відповідача про те, що у зв"язку з передачею майна в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Південний регіон" (код 32618245) з 01.01.2020, позивач має намір не продовжувати строк дії договору оренди від 31.12.2018 №О-64/18 на 2020 рік, і договір оренди від 31.12.2018 №О-64/18 вважати розірваним з 01.01.2020. Крім того, позивач запропонував відповідачу з 01.01.2020 укласти договір суборенди приміщень з Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний регіон".

Таким чином, позивач з дотриманням строку, передбаченого п. 8.2 договору № О-64/18 від 31.12.2018, повідомив відповідача про те, що не має наміру продовжувати зазначений договір оренди, у зв"язку з чим договір оренди № О-64/18 від 31.12.2018 відповідно до п. 6, 2 8.1 припинив свою дію з 01.01.2020 у зв"язку закінченням його строку.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1). Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2).

Пунктами 2.2 та 2.4 договору оренди № О-64/18 від 31.12.2018 передбачено, що орендар протягом останнього тижня дії договору повертає, а орендодавець приймає об"єкт. Приймання-передача об"єкта оренди здійснюється на підставі акта приймання-передачі з зазначенням меж, площі та балансової вартості орендованих приміщень, до акту додається відповідна план-схема об"єкту оренди.

Однак, суду не надано доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу за актом відповідно до вимог ч. 2 ст. 795 ЦК України та п. 2.2 та 2.4 договору.

Позивач посилається на те, що листом від 13.01.2020 № 9/15 він повідомив відповідача про те, що лист позивача від 29.11.2019 № 9/496 вважати анульованим як такий, що не мав будь-якої правової реалізації.

Суд відхиляє зазначені посилання позивача, оскільки цей лист датований вже після закінчення строку дії договору оренди № О-64/18 від 31.12.2018.

Позивач, посилаючись на те, що орендоване майно йому не повернуто позивачем за актом, просить стягнути з відповідача, зокрема, 343256,09 грн заборгованості по сплаті платежів за користування об"єктом оренди за період 11.01.2020 до 02.02.2021.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 14.12.2020 № 9/378 (а.с. 12-13) з вимогою сплатити заборгованість за договором оренди від 31.12.2018 №О-64/18.

Пунктом 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз"яснено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

В даному випадку, умова договору оренди № О-64/18 від 31.12.2018 не передбачено можливості нарахування орендної плати та вартості послуг електропостачання після закінчення строку договору, навіть попри те, що не було складено акт повернення орендованого майна.

З огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення орендної плати та вартості послуг електропостачання після закінчення строку дії договору оренди № О-64/18 від 31.12.2018, у зв"язку з чим відсутні також і підстави для стягнення 11898,61 грн втрат від інфляції, 15930,33 грн пені та 5903,63 грн 3% річних, нарахованих позивачем з посиланням на прострочення оплати орендної плати та вартості послуг електропостачання.

Крім того, Верховний Суд в постанові у справі від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 зазначив наступне.

За змістом частини 6 статті 283 та частини 4 статті 291 ГК України вбачається, що до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Аналіз частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Позивач не заявляв вимоги про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Крім того, відповідач посилається на те, що він не користується орендованими приміщеннями після закінчення строку договору, а позивач не допускає працівників відповідача, щоб забрав належне йому майно з даних приміщень, у зв"язку з чим відповідач звернувся до поліції, на підтвердження чого ним надано копію висновку за результатами розгляду матеріалів зареєстрованих 21.01.2020 за заявою гр. ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач посилається на ч. 4 ст. 284 ГК України, якою встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З огляду на викладене, відповідач направив позивачу лист від 08.01.2020 № 41, яким також підтвердити намір не продовжувати договір оренди № О-64/18 від 31.12.2018.

В свою чергу, позивач посилається на те, що 11.12.2019 в складському приміщенні об"єкту оренди (літ. Р площею 261,7 кв м) сталася пожежа, внаслідок чого позивачу було завдано майнову шкоду в особливо великих розмірах - 1130975 грн. Листом від 19.12.2019 № 37 у відповідь на лист позивача, відповідач повідомив, що внаслідок пожежі 11.12.2019 було пошкоджено складське приміщення літ. Р, а також знищено майно відповідача на суму 1456043,61 грн. Відповідач повідомляє, що він звернувся до ліцензованої будівельної компанії "Д.І.С. Буд" для розрахунку вартості робіт по відновленню пошкодженого пожежею складського приміщення, а також планує в найближчий час розчистити приміщення і вивезти непридатне майно на звалище.

Позивач посилається на те, що у зв"язку з пожежею 11.12.2019, він подав 15.01.2020 заяву до поліції про вчинення кримінального злочину за фактом порушення вимог пожежної безпеки, тому, на погляд позивача, вимоги відповідача вивезти майно із орендованих ним приміщень може призвести до знищення доказів підстав виникнення пожежі.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено п. 4.1 договору оренди №О-64/18 від 31.12.2018, яким передбачено, що орендар зобов"язується:

- у разі необхідності узгодити свою діяльність з усіма службами міста, що здійснюють регулювання підприємницької діяльності, у т.ч. службою пожежної безпеки, ДАІ, санепідемстанцію, податковою інспекцією, тощо:

- утримувати орендоване майно у належному стані, у відповідності до санітарних, протипожежних правил та правил експлуатації встановленого в приміщені санітарно-технічного та інженерного обладнання, правил охорони праці і техніки безпеки, запобігати його пошкодженню, псуванню;

- стежити за станом пожежної безпеки та виконанням правил протипожежної безпеки на орендованої площі;

- протягом місяця після укладання цього Договору за власний рахунок застрахувати орендоване приміщення на ризик пожежі не менше, ніж на його балансову вартість на користь Орендодавця, в порядку, визначеному чинним законодавством. У разі закінчення терміну дії цього Договору або його розірвання (незалежно від причин такого розірвання), витрати на страхування Об`єкту оренди несе Орендар.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на викладене, якщо позивач вважає винним відповідача у спричиненні йому збитків, то він не позбавлений права пред"явити вимоги до відповідача про відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при зверненні з позовом, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 15.03.2021

Суддя В.В.Литвинова