ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021Справа № 910/15845/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом JUDY DAISH ASSOCIATES LTD. (організація, яка звертається за захистом порушених прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав - Громадська організація "Українська агенція з авторських та суміжних прав")

до Театрально-видовищного закладу культури "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

про стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення майнових авторських прав

Представники:

від позивача: Мельник В.А.

від відповідача: Зосименко Г.Р.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

JUDY DAISH ASSOCIATES LTD. (організація, яка звертається за захистом порушених прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав - Громадська організація «Українська агенція з авторських та суміжних прав») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра» про стягнення доходу в розмірі 53430,00 грн, отриманого внаслідок порушення майнових авторських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що публічне виконання відповідачем п`єси «ІНФОРМАЦІЯ_1» відбулося з порушенням вимог чинного законодавства та майнових авторських прав позивача (без договору, без дозволу суб`єкта авторського права (позивача) та без виплати авторської винагороди), відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача отриманий внаслідок такого порушення дохід у розмірі 53430,00 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Обґрунтовуючи клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав», позивач зазначає, що відповідач у відповіді на претензію повідомив позивача, що використання спірних творів, які увійшли до вистави «ІНФОРМАЦІЯ_1» було здійснено театром на підставі ліцензійного договору, строк дії якого Додатковою угодою між театром та Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» продовжено до 31.12.2019. Разом з тим, позивач вважає нікчемною зазначену Додаткову угоду, оскільки, Державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав» не є стороною основного договору та не має необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення такого правочину. З огляду на викладене, враховуючи введення ДО УААСП відповідача в оману шляхом укладення Додаткової угоди, обставини які будуть досліджуватися в межах розгляду даної справи вплинуть на права та обов`язки зазначеної особи, тому необхідно залучити до участі у справі ДО УААСП, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

З огляду на викладене, зважаючи на обґрунтованість клопотання позивача, суд вважає за необхідне залучити вказану особу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.11.2020; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державну організацію «Українське агентство з авторських та суміжних прав».

23.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

23.11.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про поновлення строку на подачу письмових пояснень.

24.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

У підготовче засідання 24.11.2020 прибули представники сторін, представники третьої особи у підготовче засідання не прибули.

Відповідно до частин 1-2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За наслідками розгляду клопотання третьої особи про поновлення строку на подачу письмових пояснень, суд прийшов до висновку про його задоволення.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 18.12.2020.

25.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

01.12.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

08.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на пояснення третьої особи.

16.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення та заперечення.

17.12.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та заява про зупинення провадження у справі. Аналогічні за змістом клопотання та заява 17.12.2020 надійшли до суду електронною поштою.

У підготовче засідання 18.12.2020 прибули представники сторін, представники третьої особи в підготовче засідання не прибули.

За наслідками розгляду клопотань третьої особи про залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі у зв`язку зі зверненням до компетентного органу з метою повідомлення JUDY DAISH ASSOCIATES LTD. про дату, час і місце розгляду справи, судом відмовлено в їх задоволенні (підстави відмови будуть викладені у мотивувальній частині рішення).

У підготовчому засіданні 18.12.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2021.

15.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи та додаткові письмові пояснення.

16.02.2021 електронною поштою до суду від третьої особи надійшла заява про зупинення провадження у справі, у якій третя особа просить зупинити провадження у справі № 910/15845/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/19035/20.

У судове засідання 16.02.2021 прибув представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули.

Розглянувши клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті (ч. 3 ст. 201 ГПК України).

Відтак, клопотання про зупинення провадження у справі надійшло в межах встановлених процесуальних строків, а саме до початку розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Відтак, обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, третя особа зазначає, що у провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/19035/20 за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Judy Daish Associates LTD. про визнання недійсним договору про заміну сторони до договору від 18.03.2014, укладеного між позивачем та відповідачами.

Враховуючи, що предметом позову у справі № 910/15845/20 є стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення майнових авторських прав (публічне виконання відповідачем п`єси «ІНФОРМАЦІЯ_1» без дозволу суб`єкта авторського права (позивача) та без виплати авторської винагороди), а предметом розгляду справи № 910/19035/20 є правомірність передачі прав та обов`язків ДО «УААСП» до ГО УААСП, зокрема, і щодо п`єси ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», третя особа стверджує, що судове рішення у справі № 910/19035/20 має значення для встановлення обставин справи № 910/15845/20.

Однак, суд зазначає, що предметом розгляду даної справі є саме правомірність використання зазначеного твору Театрально-видовищним закладом культури "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра", відтак, зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі. Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні оголошено перерву до 02.03.2021.

У судове засідання 02.03.2021 прибули представники сторін, представники третьої особи у судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 02.03.2021, за відсутності представників третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 02.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014 між ОСОБА_1 якого представляє JUDY DAISH ASSOCIATES (ліцензіар) та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (ліцензіат) було укладено Договір, відповідно до п. 1 якого ліцензіар надає ліцензіату невиключне право надавати дозвіл на здійснення постановки та публічного виконання п`єси під оригінальною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (твір), створений ОСОБА_1 (автор), у перекладі російською мовою у Київськом академічном театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра (театр), на території України (територія) на умовах визначених у цьому договорі.

Цей договір є невиключною ліцензією і діє з дати підписання його сторонами до 17 березня 2017 р.

Ліцензіар цим договором гарантує, що він у встановленому законом порядку отримав право надавати дозвіл (невиключну ліцензію) на використання твору на території способом та в обсязі, передбаченим цим договором. Всі права, не зазначені у цьому договорі, зберігаються за ліцензіаром (п. 2 Договору).

Пунктом 3 Договору встановлено, що ліцензіат погоджується оплатити ліцензіару невиключне право, що надається цим договором у розмірі 660 доларів США, без будь-яких відрахувань, після підписання та вступу в силу цього договору. На підтвердження наданого ліцензіату права сторони підписують акт відповідно до законодавства України. Авторська винагорода (роялті), належна ліцензіару, становить 6% від загальних надходжень до білетної каси театру за кожну постановку та публічне виконання твору за вирахуванням витрат ліцензіата пов`язаних зі зборами, розподілом та виплатою авторської винагороди (роялті) у розмірі 10% від авторської винагороди (роялті), належних ліцензіару та податків, передбачених законодавством України.

Положеннями пункту 7 Договору визначено, що ліцензіат з метою забезпечення захисту прав автора і ліцензіара та дотримання умов цього договору має право здійснювати на території наступні дії:

а) отримувати авторську винагороду (роялті) за надані ним дозволи, отримувати всі суми, належні йому як компенсація або відшкодування збитків за неправомірне використання твору, про який йдеться у статті 1;

б) без індивідуальних довіреностей пред`являти або підтримувати від свого імені будь-які судові позови проти будь-яких фізичних чи юридичних осіб, адміністративних органів, що несуть відповідальність за неправомірне використання твору;

в) вести справи, укладати мирові угоди, звертатися з метою розгляду спорів в господарський суд, звертатись до судів загальних інстанцій, судів спеціальної юрисдикції та адміністративного суду, здійснювати будь-які інші дії, передбачені національним законодавством України з метою забезпечення захисту прав, що надаються за цим договором.

Додатковою угодою № 1 до ліцензійного договору від 18 березня 2014 року (на використання п`єси ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1») від 25.05.2018 сторони домовились, що умови даної додаткової угоди регулюють відносини, які виникли між ними до її підписання, починаючи з 17 березня 2017 року; сторони домовились продовжити дію ліцензійного договору до 31 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Судом встановлено, що 04.06.2018 між ОСОБА_1 якого представляє JUDY DAISH ASSOCIATES Ltd., Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та Громадською організацією «Українська агенція з авторських та суміжних прав» укладено Договір про заміну сторони у Договорі від 18 березня 2014 року (на використання п`єси ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1»), відповідно до якого сторони погодилися замінити одну із сторін Договору від 18 березня 2014 року (з урахуванням усіх додаткових угод), укладеного між JUDY DAISH ASSOCIATES Ltd. Та ДО УААСП, а саме, передати ГО УААСП усі права та обов`язки ДО УААСП за Договором від 18 березня 2014 року.

Відповідно до п. 2 Договору про заміну сторони, після підписання сторонами цього договору ГО УААСП стає стороною Договору від 18 березня 2014 року і є повним правонаступником ДО УААСП відносно його прав та обов`язків за Договором від 18 березня 2014 року.

JUDY DAISH ASSOCIATES Ltd. надає свою згоду на заміну ДО УААСП як сторони у Договорі від 18 березня 2014 року на ГО УААСП (п.4 Договору про заміну сторони).

Відповідно до п. 6 Договору про заміну сторони, даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення терміну дії Договору від 18 березня 2014 року відповідно до його умов.

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що унаслідок укладання між JUDY DAISH ASSOCIATES Ltd., Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та Громадською організацією «Українська агенція з авторських та суміжних прав» Договору про заміну сторони, до позивача перейшли права та обов`язки (в частині прав та обов`язків, що мала ДО УААСП) у зобов`язанні, що винило на підставі Ліцензійного договору від 18 березня 2014 року (на використання п`єси ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1») та Додаткової угоди № 1 до ліцензійного договору від 25.05.2018.

Таким чином, після укладання Договору про заміну сторони, відповідно до умов Ліцензійного договору від 18 березня 2014 року (на використання п`єси ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1») та Додаткової угоди № 1 від 25.05.2018, позивач отримав невиключне право надавати дозвіл на здійснення постановки та публічного виконання п`єси під оригінальною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (твір), створений ОСОБА_1 (автор), у перекладі російською мовою у Київськом академічном театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра (театр), на території України (територія) на умовах визначених договором.

У пункті 7 Ліцензійного договору сторони погодили, що ліцензіат з метою забезпечення захисту прав автора і ліцензіара та дотримання умов цього договору має право на території України без індивідуальних довіреностей пред`являти або підтримувати від свого імені будь-які судові позови проти будь-яких фізичних чи юридичних осіб, адміністративних органів, що несуть відповідальність за неправомірне використання твору; вести справи, укладати мирові угоди, звертатися з метою розгляду спорів в господарський суд, звертатись до судів загальних інстанцій, судів спеціальної юрисдикції та адміністративного суду, здійснювати будь-які інші дії, передбачені національним законодавством України з метою забезпечення захисту прав, що надаються за цим договором.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Згідно з ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» визначено, що організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; 2) укладають договори про партнерство, договори про представництво прав з іншими організаціями колективного управління; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління; 7) здійснюють інші функції, визначені цим Законом та статутом.

Відповідно до Витягу з Реєстру організацій колективного управління № 3 від 15.04.2019 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Громадська організація "Українська агенція з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління, що здійснює діяльність у сфері добровільного колективного управління.

З огляду на положення чинного законодавства та умови Ліцензійного договору, позивач наділений правом звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав з метою забезпечення захисту прав автора і ліцензіара.

Відтак, встановленими вище обставинами спростовуються твердження третьої особи щодо відсутності у позивача повноважень на звернення до суду з даним позовом в інтересах JUDY DAISH ASSOCIATES LTD., а відтак, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду або необхідності звернення до компетентного органу іноземної держави з метою повідомлення JUDY DAISH ASSOCIATES LTD. (позивача) про дату, час та місце розгляду даної справи, тому в задоволенні клопотань третьої особи про залишення позову без розгляду та зупинення провадження у справі, судом було відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що публічне виконання відповідачем п`єси «ІНФОРМАЦІЯ_1» відбулося з порушенням вимог чинного законодавства та майнових авторських прав позивача (без договору, без дозволу суб`єкта авторського права (позивача) та без виплати авторської винагороди), відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача отриманий внаслідок такого порушення дохід у розмірі 53430,00 грн.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Акту фіксації публічного використання творів від 27.02.2019, складеного представником ГО УААСП, в якому зазначено, що у період з 18 год. 55 хв. до 21 год. 28 хв. здійснювалася фіксація публічного виконання вистави «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ОСОБА_1) в приміщенні Театрально-видовищного закладу культури "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра".

На підтвердження зазначених обставин суду надано відповідні диски із відеофіксацією факту публічного виконання вистави.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що станом на дату публічного виконання вистави «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ОСОБА_1) (27.02.2019) були чинними умови Ліцензійного договору № 92 про публічне виконання на території України оприлюднених творів, з яких складається вистава «ІНФОРМАЦІЯ_1» та Додаткової угоди № 1 до нього, укладених між відповідачем (користувач) та Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (ДО УААСП), відповідно до яких ДО УААСП надав користувачу дозвіл/невиключну ліцензію на постановку та публічне виконання творів на території України, з яких складається вистава «ІНФОРМАЦІЯ_1», а користувач зобов`язався виплачувати авторам авторську винагороду (роялті) через ДО УААСП.

Ураховуючи наявність між Театрально-видовищним закладом культури "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра" та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" чинного договору, відповідач зазначає, що ним правомірно здійснювалося публічне виконання творів, що увійшли до вистави «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Третя особа, також, заперечує проти позовних вимог та стверджує, що наявність чинного ліцензійного договору виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності відповідача, оскільки, у даному випадку відсутній склад правопорушення (протиправність дій, наявність шкоди, причинний зв`язок, вина). Більше того, третя особа зазначає, що театр виконує зобов`язання із виплати авторської винагороди/роялті перед ДО УААСП у повному обсязі та не має жодної заборгованості за договором, тому, у випадку, якщо позивач вважає, що його права порушені, він має право звернутися до ДО УААСП із вимогою про виплату зібраних сум авторської винагороди/роялті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно зі ст. 426 Цивільного кодексу України способи використання об`єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання, публічну демонстрацію та публічний показ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори.

Згідно з ч. 1 т. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Таким чином, право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Пунктом «г» ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

При цьому, суд зазначає, що звертаючись з позовом про стягнення збитків, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має довести наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» у разі укладення користувачем договору з акредитованою організацією колективного управління та виконання ним передбачених таким договором зобов`язань користувач звільняється від будь-яких інших претензій щодо даної категорії прав, виду об`єкта авторського права і (або) суміжних прав і способу його використання згідно зі сферою акредитації організації колективного управління, з якою він уклав договір, крім тих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких на загальнодоступному веб-сайті даної організації колективного управління зазначено, що вони не охоплюються договором. У разі надходження таких претензій вони вирішуються організаціями колективного управління.

Так, судом встановлено, що 23.09.2014 між відповідачем (користувач) та Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (ДО УААСП) було укладено Ліцензійний договір № 92 про публічне виконання на території України оприлюднених творів, з яких складається вистава «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до якої ДО УААСП надала користувачу дозвіл/невиключну ліцензію на постановку та публічне виконання творів на території України, з яких складається вистава «ІНФОРМАЦІЯ_1», а користувач зобов`язався виплачувати авторам авторську винагороду (роялті) через ДО УААСП.

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2018 до Ліцензійного договору № 92 від 23.09.2014 ДО УААСП та Театр погодили продовжити дію Договору до 31.12.2019.

До відзиву відповідачем додано розрахункові листи та платіжні доручення, що підтверджують виконання зобов`язань за Договором, а саме докази сплати авторської винагороди (роялті) через ДО УААСП.

Тобто, використання відповідачем спірного твору відбулося на підставі укладеного між ним та третьою особою ліцензійного договору.

При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача щодо недійсності Додаткової угоди № 1 від 21.12.2018 до Ліцензійного договору № 92 від 23.09.2014, оскільки, жодних доказів щодо визнання даної угоди недійсною матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що у статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведених обставин, з огляду на недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення, наявність якого в силу приписів чинного законодавства є підставою для притягнення особи до відповідальності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Театрально-видовищного закладу культури "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра" грошових коштів у розмірі 53430,00 грн, а відтак, відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.03.2021

Суддя Ю.В. Картавцева