ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. Справа№ 910/6838/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Боледзюк В.М.;

від відповідача: Конопля А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року (повний текст рішення складено 12.10.2020 року)

у справі №910/6838/20 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 12 691 846, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 12 430 800,00 грн, інфляційне збільшення боргу у сумі 198 892,80 грн, 3 % річних у сумі 62154,00 грн, що разом становить 12 691 846, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 року в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду від 28.09.2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" основний борг у сумі 12 430 800,00 грн, інфляційні втрати у сумі 198 892,80 грн, 3 % річних у сумі 62 154,00 грн, судовий збір у сумі 190 377,70 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Завод 410 ЦА" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року в даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог по справі № 910/910/6838/20 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, за твердженням скаржника суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що вхідний контроль товару повинен був бути здійснений відповідачем протягом 3 робочих днів, адже вказаний строк передбачений пунктом 8.16 Стандарту Підприємства «Вхідний контроль продукції. Загальні положення» для кожного етапу процедури, а не для вхідного контролю в цілому.

При цьому, скаржник зауважив, що пунктом 5.7 договору № УМТЗ-19-71/1 передбачено, що приймання товару по якості проводиться Покупцем відповідно до Інструкції № 11-7 від 25.04.1966 року «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству». Пункт 6 Інструкції № 11-7 передбачає 20 днів з моменту надходження товару на склад отримувача для його приймання за якістю та комплектністю. Однак у зазначений строк провести ВТК не вдалося з незалежних від Відповідача причин.

Також скаржник зазначив, що всупереч пунктів 2.1 та 2.2 договору № УМТЗ-19-71/1, позивачем при здійсненні покупцю поставки товару (качалки. Код ДК 021:2015-34731000-0) не надано жодного документу, що підтверджують якість та відповідність товару вимогам підприємства - виробника.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 року справу № 910/6838/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/6838/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі №910/6838/20 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. та залишено апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі №910/6838/20 без руху.

25.01.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що у відповідності до п. 8.16 Стандарту підприємства «Вхідний контроль продукції. Загальні положення», затвердженого ДП «Завод 410 ЦА» 12.08.2019 року відповідач мав протягом 3-х робочих днів провести ВТК при прийманні товару на складі і у випадку виявлення недоліків, протягом 3-х робочих днів направити відповідну претензію позивачу. Крім цього, позивач вказував на безпідставність тверджень скаржника про те, що 3 робочі дні - це строк передачі продукції працівниками Управління матеріально-технічного забезпечення на вхідний контроль до відповідних підрозділів, адже в пункті 8.16 Стандарту вказано, що терміни оформлення результатів вхідного контролю підрозділами підприємства також не повинні перевищувати 3-х робочих днів на кожному етапі. Крім цього, позивач посилався на лист ДП «Завод 410 ЦА» від 20.01.2020 року № 16.7-127, який на його думку підтверджує факт проведення ВТК, а також того, що товар був поставлений належної якості. Крім цього, позивач стверджував, що разом із товаром були передані всі необхідні супроводжуючи документи і доказів протилежного матеріали справи не містять.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі №910/6838/20 на 25.02.2021 року своєю ухвалою від 09.02.2021 року.

08.02.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відзив, відповідно до якого відповідач, зокрема, зазначив, що матеріали справи не містять доказів укладення «Угоди» між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіабудпрогрес» та Державним підприємством «Антонов», як підприємством (організацією) «Розробником» та «Виробником» товару (качалки. Код ДК 021:2015-34731000-0), а також доказів отримання позивачем позитивного висновку Компетентного органу з видючою «Сертифікату схвалення виробника» із зазначенням дозволу на виготовлення даних качалок.

Крім того, 22.02.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що якість товару в силу положень наказу Part -21 повинна бути підтверджена відповідними документами та відсутність таких документів унеможливлює використання відповідного товару.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2021 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення господарського суду скасувати.

25.02.2021 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові, а апеляційна скарга Державного підприємства «Завод 410 ЦА» - задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіабудпрогрес» (продавець) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3 договору (качалки ДК 021:2015:34731000-0), а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2, 5.4 договору поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно із заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою у рамках специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.4 договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною договору.

Загальна ціна цього договору становить 12 430 800,00 грн (п. 3.1 договору). Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена в специфікації до договору з урахуванням умов поставки, протягом дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться наступним шляхом: покупець направляє продавцю (факсимільним зв`язком) заявку на поставку партії товару в рамках специфікацій (додатків); продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікацій (додатків), проводить платіж, умови зазначаються у кожній специфікації окремо.

Відповідно до п. 6.3.1 договору продавець зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, а покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами (п. 10.1).

Специфікацію № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та умови поставки. Зокрема, погодили, що товаром є качалка, загальною вартістю 12 430 800,00 грн; строки поставки - 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця; умови поставки: за рахунок покупця на адресу: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94; умови оплати - 100 % оплати вартості товару протягом 60 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю товару (далі - ВТК) на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця. Також за якістю, гарантійним строкам служби та зберігання, товар має бути новим, з товаром надається паспорт, виданий виробником, якість маркування повинні відповідати вимогам ГОСТ, нормативно-технічній документації.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов`язань 26.11.2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 430 800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними ВН № 128 від 26.11.2019 року, ВН № 129 від 26.11.2019 року, ВН № 130 від 26.11.2019 року, ВН № 131 від 26.11.2019 року, ВН № 132 від 26.11.2019 року, ВН № 133 від 26.11.2019 року, ВН № 134 від 26.11.2019 року, ВН № 135 від 26.11.2019 року, ВН № 136 ВІД 26.11.2019 року, ВН № 137 від 26.11.2019 року, ВН № 138 від 26.11.2019 року, ВН № 139 від 26.11.2019 року, ВН № 140 від 26.11.2019 року, ВН № 141 від 26.11.2019 року, підписаними сторонами, та рахунком на оплату № 163 від 19.11.2019 року (наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити обумовлений у специфікації товар, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із Специфікації № 1 до договору, сторони передбачили наступні умови оплати товару - 100 % оплати вартості товару протягом 60 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю товару (далі - ВТК) на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що вхідний контроль товару (ВТК) відповідач здійснює на підставі Стандарту підприємства «Вхідний контроль продукції. Загальні положення», затвердженого ДП «Завод 410 ЦА» 12.08.2019 року (далі - Стандарт)

Пунктом 8.3.1 Стандарту встановлено, що при проведенні першого етапу вхідного контролю працівники складу зобов`язані викликати інженера ВТК, УМТЗ і спільно з ними перевірити повноту документації, яка надійшла разом з товаром.

Відповідно дол. п. 8.10.3 Стандарту після надходження на склад УМТЗ від постачальника необхідної документації для проведення вхідного контролю завідувач складом викликає інженера ВТК, УМТЗ і виконує подальше приймання продукції згідно пунктів 8.3.1 - 8.3.3.

З тексту вказаного Стандарту вбачається, що цей документ не містить загальних строків проведення ВТК. Зокрема пункт 8.16 Стандарту передбачає, що терміни передачі продукції працівниками УМТЗ на вхідний контроль до відповідних підрозділів підприємства, терміни оформлення результатів вхідного контролю підрозділами підприємства не повинні перевищувати 3-х робочих днів на кожному етапі. Таким чином, вищенаведений пункт Стандарту встановлює строки проведення ВТК на кожному етапі, проте не містить строків загальної процедури проходження ВТК.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про безпідставність тверджень скаржника про те, що 3 робочі дні - це строк передачі продукції працівниками Управління матеріально-технічного забезпечення на вхідний контроль до відповідних підрозділів, адже в пункті 8.16 Стандарту вказано, що терміни оформлення результатів вхідного контролю підрозділами підприємства також не повинні перевищувати 3-х робочих днів на кожному етапі.

У відповідності до пункту 5.7 договору, приймання товару по якості проводиться покупцем відповідно до Інструкції № 11-7 від 25.04.1966 року «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству». Пункт 6 Інструкції № 11-7 передбачає 20 днів з моменту надходження товару на склад отримувача для його приймання за якістю та комплектністю.

Таким чином, відповідач мав провести процедуру ВТК протягом 20 днів з моменту поставки товару.

Належним доказом проведення ВТК відповідачем мав бути відповідний Звіт з приймання, який в матеріалах справи відсутній.

Матеріалами справи підтверджується, що проведення ВТК було неможливим у зв`язку із неодноразовим (05.12.2019 року, 15.04.2020 року, 08.07.2020 року) вилученням товару слідчими Управління ДБР в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 62019000000001039. Крім цього, в червні 2020 року підприємство відповідача перебувало у стані простою, про що свідчить відповідний наказ ДП «Завод 410 ЦА» від 09.07.2020 року № 139. Коли ж відповідач звернувся до позивача з листом від 07.07.2020 року № 8-1172, в якому містилося запрошення представнику позивача прибути для проходження ВТК, позивач своїм листом від 12.07.2020 року № 17 відповів відмовою.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не було проведено ВТК поставленого товару з незалежних від відповідача причин (вилученням правоохоронними органами, простоєм, відмовою позивача направити свого представника для проходження ВТК), а тому термін оплати, передбачений Специфікацією № 1 до договору не настав.

Щодо посилання позивача на лист ДП «Завод 410 ЦА» від 20.01.2020 року № 16.7-127 (а.с. 31), який на його думку підтверджує факт проведення ВТК, а також того, що товар був поставлений належної якості, колегія суддів зазначає, що в даному листі відсутнє будь-яке посилання на «повне і належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором №УМТЗ-19-71/1,» а лише вказувалося про факт прийняття продукції за кількістю, без зазначення якості такої продукції та наявності або відсутності супровідної документації.

Крім цього, відповідно до умов п. 2.1 договору продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Згідно п. 2.2 договору продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо), з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ.

Відповідно до п. 9.4 стандарту для пред`явлення рекламацій викликається постачальник.

Листом від 07.07.2020 року № 8-1172 відповідач надіслав позивачу повідомлення про прибуття для проходження вхідного контролю в якому було зазначено, що товар не відповідає якості та не надано документи, які підтверджують якість товару. В листі від 12.07.2020 року № 17 позивач відмовився надати документи, а також взяти участь в проведенні вхідного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 42 Повітряного кодексу України передбачено, що льотна придатність екземпляра повітряного судна забезпечується відповідністю його конструкції, компонентів та обладнання, що встановлені на ньому, схваленій типовій конструкції, виконанням заходів з підтримання льотної придатності та підтвердженням того, що воно перебуває у стані, придатному для виконання польоту. Система підтримання льотної придатності повітряних суден встановлюється авіаційними правилами України.

Відповідно до ст. 43 Повітряного кодексу України виріб авіаційної техніки серійного виробництва повинен мати сертифікат типу. Сертифікат типу і сертифікація змін до нього, у тому числі додаткові сертифікати типу, видаються розробнику за його заявкою, якщо заявник довів, що виріб відповідає сертифікаційному базису для типової конструкції, встановленому з метою забезпечення відповідності вимогам льотної придатності та вимогам щодо захисту навколишнього природного середовища, визначеним авіаційними правилами України, а також якщо відсутні особливі риси або характеристики, що роблять його небезпечним під час експлуатації. Сертифікат типу охоплює виріб, у тому числі всі компоненти і обладнання, встановлені на ньому. Основні компоненти і обладнання, призначені для встановлення на виробах, повинні мати свідоцтво про схвалення або схвальний лист. Компоненти і обладнання, що підлягають схваленню окремо від схвалення типової конструкції виробу, визначаються авіаційними правилами України. Усі положення авіаційних правил України, що застосовуються до сертифікації типу, також застосовуються до схвалення шляхом видання свідоцтв про схвалення або схвальних листів для компонентів і обладнання, якщо інше не передбачено авіаційними правилами України. Для повітряних суден одного типу з урахуванням їх кількості може бути виданий обмежений сертифікат типу. У такому разі встановлюється відповідний сертифікаційний базис, що гарантує забезпечення адекватного рівня безпеки з урахуванням мети використання, незважаючи на відхилення від визначених авіаційними правилами України вимог з льотної придатності для відповідної категорії повітряних суден. На видання обмежених сертифікатів типу поширюються положення, що застосовуються до видання сертифікатів типу.

Згідно п. 51 ст. 1 Повітряного кодексу України компоненти та обладнання - вимірювальний прилад, устаткування, механізм, деталь, вузол, агрегат, складова частина або допоміжний пристрій, включаючи апаратуру зв`язку, що використовуються або призначені для використання під час експлуатації повітряного судна або управління повітряним судном і встановлені або приєднані до повітряного судна, у тому числі частини планера повітряного судна, двигуна або повітряного гвинта.

У відповідності до п. 21.А.307 Авіаційних правил України, Частина 21 «Сертифікація повітряних суден, пов`язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника» АПУ-21 (Part 21), затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 26.04.2019 року № 529, компонент або обладнання може бути встановлено на виріб, тип якого сертифіковано, якщо вони знаходяться у стані, придатному для безпечної експлуатації, та якщо виконано маркування відповідно до глави Q та вони супроводжені документом, якій засвідчує, що комплектувальний виріб виготовлено відповідно до схвалених проектних даних; таким документом є сертифікат дозволеної передачі (Форма 1 (додаток 1)) чи еквівалентний документ, прийнятність якого визнано компетентним органом.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року № 520 «Про затвердження Положення про Державну авіаційну службу України» визначено, що державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

В даному випадку позивачем не доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами, що разом з поставленим товаром ним були передані відповідачу документи (сертифікати дозволеної передачі або інші еквівалентні документи), передбачені Повітряним кодексом України та Авіаційними правилами України, які б надали відповідачу право використовувати цей товар за призначенням.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що на запитання суду представнику позивача в судовому засіданні надати документи, які б підтверджували належну якість поставлених товарів, або назвати їх виробника, вказаний представник заявив про відсутність у нього таких документів та інформації.

Так, вищевикладеним спростовується твердження позивача, що разом із товаром були передані всі необхідні супроводжуючи документи і доказів протилежного матеріали справи не містять.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги висновок судової товарознавчої експертизи № 19/13/1-78/СЕ/19 від 16.03.2020 року, виконаної експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бондарем В. М. та Куцаковим О. А., а також протокол огляду слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління ДБР, проведеного за участю представників ДП "Антонов", у кримінальному провадженні № 62019000000001039, які за твердженням відповідача свідчать про поставку позивачем товару неналежної якості, зокрема:

- не зазначене маркування на втулках, яке має бути нанесене електрографічним способом;

- відсутнє клеймо маркування лако-фарбового та анодного покриття;

- нанесено не повний номер деталі;

- візуально видно відсутність обробки деталі (відсутня слюсарна обробка);

- під час вимірювання встановлено відхилення деяких розмірів оглядового виробу від креслення;

- відсутні «ударні» маркування (клеймування), що є обов`язковою умовою виготовлення виробу;

- відсутнє анодне покриття (виявлено в місцях сколу ЛФП).

При цьому, як вбачається з акту приймання-передачі від 15.04.2020 року, протоколу огляду місця події від 15.04.2020 року, акті приймання-передачі від 16.06.2020 року, описі речей і документів від 08.07.2020 року (наявні в матеріалах справи), зокрема, зазначається про вилучення у відповідача слідчими ДБР майна, - Качалки у відповідній кількості та номенклатурними номерами, що відповідають специфікації №1 до договору №УМТЗ-19-71/1 та видатковим накладним на поставку товару.

Так, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо неприйняття до уваги при винесенні оскаржуваного рішення вищевказаної експертизи.

З огляду на викладене та з урахуванням умов оплати товару, передбачених Специфікацію № 1 до договору, колегія судів погоджується з твердженням скаржника, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про проведення ВТК відповідачем, і, відповідно про настання строку оплати товару. Проведення ВТК було неможливим як з об`єктивних причин (вилучення товару правоохоронними органами) так і діями позивача, який відмовився надати документи, які підтверджують якість товару та направити свого представника для проходження процедури ВТК.

Посилання позивача на практику Верховного Суду у справах №904/8794/17, 904/5002/18, №921/622/16, №915/75/18 та 920/618/20 є неприйнятними з огляду на те, що останні прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема у вищевказаних справах товар не вилучався правоохоронними органами у покупця після його поставки, і відповідно такі покупці не мали перешкод у проведенні перевірки якості товарів та складання відповідних актів .

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема, що строк оплати за поставлений товар за договором не настав, а також про те, що позивачем не були передані документи, які б підтверджували належну якість товару, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі №910/6838/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року у справі №910/6838/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" (79035, Львівська обл. м. Львів, вул. Зелена, 238, офіс 30, код ЄДРПОУ 39812416) на користь Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) 285 567,55грн (двісті вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім гривен 55 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/6838/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту 15.03.2021.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун