ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 369/6750/20

провадження № 2/753/3270/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Курічової В.М.,

за участю секретаря судового засідання Акопян Л.Г,

представника відповідача Хобти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крейзі Ллама» про захист права споживача (з урахуванням заяви про зміну предмета позову),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» (надалі - ТОВ «Авіакомпанія Скайап» або Авіакомпанія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крейзі Ллама» (надалі - ТОВ «Крейзі Ллама») про стягнення коштів за невикористані авіаквитки, у якій просив стягнути з відповідача 6 773,33 грн за невикористані квитки.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.06.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авіакомпанія Скайап», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ТОВ «Крейзі Ллама» про захист права споживача та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2020 цивільну справу направлено до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю.

17.12.2020 справа надійшла на адресу Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва (головуючий суддя Курічової В.М.) від 28.12.2020 справу прийнято до свого провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; заяву позивача про зміну предмету позову не прийнято до розгляду та повернуто позивачу на підставі ч. 5 ст. 49 ЦПК України з огляду на відсутність доказів належного направлення її копії іншим учасникам справи.

05.01.2021 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову з дотриманням установленого законом порядку, у якій просив стягнути з відповідача 1 246,98 грн неустойки за 29 днів затримки у поверненні коштів за невикористані квитки. Заяву про зміну предмету позову суд ухвалою від 27.01.2021 прийняв до розгляду.

Позов обґрунтовано тим, що 31.10.2019 позивач придбав у агента - ТОВ «Крейзі Ллама» два електронних авіаквитка № 000-0006263204 та № 000-0006263205 на своє ім`я та на ім`я ОСОБА_2 на рейс Авіакомпанії PQ691 сполученням «Kyiv-Neples» (Київ-Неаполь), бронювання №33I5LK, дата вильоту 05.04.2020. Загальна вартість квитків - 2 410,33 грн, що підтверджується чеком ПриватБанку № 0000001400898981 від 31.10.2019.

15.01.2020 позивач придбав на вебпорталі Авіакомпанії http://skyup.aero два електронних авіаквитка № 000-0006981241 та № 000-0006981242 на своє ім`я та на ім`я ОСОБА_2 сполученням Рим-Київ, бронювання № 1CF53W , рейс PQ602, дата вильоту 09.04.2020. Загальна вартість квитків - 4 363,00 грн, що підтверджується чеком ПриватБанку №0000002032785909 від 15.01.2020.

11.03.2020 Авіакомпанія проінформувала позивача шляхом направлення йому листа на електронну пошту, що у зв`язку з поширенням епідемії коронавірусу, а також посиленням заходів з її обмеження різними країнами, зокрема Італією, відповідач скорочує польотну програму і скасовує виконання рейсів PQ602, бронювання № 1CF53W з 29.03.2020 до 31.05.2020.

14.03.2020 Авіакомпанія проінформувала позивача шляхом направлення йому повідомлення на мобільний телефон, що у зв`язку з оптимізацією польотної програми та скороченням рейсів по четвергам і неділям, відповідач скасовує виконання рейсів PQ691, бронювання № 33I5LK.

Заяву про зміну предмета позову обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір про повітряне перевезення пасажирів, засвідчені документами на перевезення - електронними квитками №000-0006981241 та №000-0006981242 сполученням Рим-Київ, бронювання №1CF53W, рейс PQ602, дата вильоту 09.04.2020. Загальна вартість квитків - 4 363,00 грн. Кошти за невикористані квитки в сумі 4 362,00 грн відповідач повернув позивачу згідно з квитанцією Liqpay №1219314918 01.07.2020 після відкриття провадження у справі, тому в частині вимог щодо неповернення коштів за невикористані квитки позивач позов не підтримав. Відповідно до платіжного доручення №90 від 11.06.2020 ТОВ «Крейзі Ллама» повернуло позивачу кошти за невикористані квитки № 000-0006263204 та № 000-0006263205 в сумі 2 388,52 грн тому, позивач претензій щодо оплати коштів за невикористані квитки не має.

Натомість позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.01.2021, просить стягнути з відповідача 1 246,98 грн неустойки за 29 днів затримки у поверненні коштів внаслідок розірвання на підставі ст. 652 ЦК України за згодою сторін у разі істотної зміни обставин (епідемії корона вірусу) договору про повітряне перевезення пасажирів за невикористані квитки № 000-0006981241 та №000-0006981242 сполученням Рим-Київ, бронювання №1CF53W, рейс PQ602, дата вильоту 09.04.2020. Загальна вартість квитків - 4 363,00 грн.

Таким чином, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, до предмету доказування у справі входять обставини наявності чи відсутності прострочення виконання відповідача зобов`язання з повернення коштів за невикористані авіаквитки, його тривалість та розмір неустойки.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2021 заперечувала проти задоволення позову, просила розглядати заяву відповідача від 28.01.2021 як відзив на позовну заяву зі зміненим предметом позову. Суд задовольнив це клопотання, та відклав розгляд справи на 11.03.2021, встановивши позивачу строк для подання відповіді на цей відзив. Доводи відповідача про невідповідність заяви про зміну предмета позову вимогам ст. 49 ЦПК України суд відхиляє з огляду на те, що у цій заяві позивач не змінив підставу позову - обставин, на яких ґрунтується вимога позивача (порушення Авіакомпанією договору про повітряне перевезення), не надав нових доказів, у яких вона об`єктивується, а змінив лише предмет позову - заявивши іншу матеріально-правову вимогу до відповідача - стягнути неустойку за час затримки у поверненні вартості квитків замість вимоги про повернення вартості квитків, яка виникла з тих самих обставин.

В судове засідання 11.03.2021 сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відповіді на відзив до суду не надійшло. В матеріалах справи міститься заява позивача, у якій він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, справу розглядати за його відсутності, а також заява представника відповідача з клопотанням розглядати справу за її відсутності.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, суд розглянув справу без їх участі на підставі наявних у справі матеріалів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.01.2020 позивач придбав на вебпорталі відповідача http://skyup.aero два електронних авіаквитка №000-0006981241 та № 000-0006981242 на своє ім`я та на ім`я ОСОБА_2 , бронювання № 1CF53W , рейс PQ602, дата вильоту 09.04.2020. Загальна вартість квитків - 4 363,00 грн, що підтверджується чеком ПриватБанку №0000002032785909 від 15.01.2020.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Таким чином, сторони 15.01.2020 уклали договір повітряного перевезення на відстані.

11.03.2020 відповідач поінформував позивача шляхом направлення йому листа на електронну пошту, що у зв`язку з поширенням епідемії коронавірусу, а також посиленням заходів з її обмеження різними країнами, зокрема Італією, відповідач скорочує польотну програму і скасовує виконання рейсів PQ602, бронювання № 1CF53W з 29.03.2020 до 31.05.2020 та запропонував безкоштовно змінити дату вильоту або повністю повернути кошти за придбані квитки.

22.05.2020 позивач та ОСОБА_2 звернулись до відповідача з листом про компенсацію коштів за невикористані квитки (у якому вказали банківські реквізити для повернення, а саме - картковий рахунок позивача, надали копії паспортів та ідентифікаційних кодів), який відповідач отримав 25.05.2020, і це не заперечується сторонами.

01.07.2020 відповідач повернув вартість невикористаних квитків позивачу в сумі 4 362,00 грн згідно з квитанцією Liqpay №1219314918. Ця обставина також не заперечується сторонами.

Вивчивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з таких мотивів.

Позивач є споживачем послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», які відповідач мав надати йому за договором повітряного перевезення.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 Повітряного кодексу України дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Суд дійшов висновку, що цей договір розірвано 25.05.2020 за згодою сторін на підставі ст. 652 ЦК України у зв`язку з істотною зміною обставин (епідемії коронавірусу), оскільки відповідач саме 25.05.2020 отримав лист позивача про компенсацію коштів за невикористані квитки, датований 22.05.2020 (у зв`язку з повідомленням Авіакомпанії від 11.03.2020 про скасування виконання рейсів PQ602, бронювання № 1CF53W з 29.03.2020 до 31.05.2020), а також усі необхідні для здійснення повернення коштів дані та документи.

Відповідно до пункті 5 розділу 1 Глави XVIII «Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної авіаційної служби України 26.11.2018 № 1239 (далі - Правил), повернення коштів авіаперевізник здійснює у день розірвання договору повітряного перевезення (пред`явлення квитків до каси за місцем їх оформлення, отримання авіаперевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за невикористане повітряне перевезення, оформлене електронним квитком), а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору повітряного перевезення - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Строк повернення коштів розраховується з дня, наступного за днем отримання авіаперевізником або агентом з продажу документів, необхідних для здійснення операції повернення коштів.

У пункті 4 розділу 1 Глави XVIII Правил вказано, що повернення коштів здійснюється, зокрема, на рахунок власника банківської картки, якою оплачено перевезення (у разі припинення діяльності банку перерахування коштів може бути здійснено на рахунок в іншому банку).

Повернення коштів здійснюється за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують право на отримання грошових сум, визначених у пункті 3 цієї глави.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу кошти за невикористані авіаквитки не пізніше, ніж протягом семи днів з дня, наступного за днем отримання отримання ним документів, що підтверджують право позивача на отримання грошових сум на підставі невикористаного повністю перевізного документа та необхідних для здійснення операції повернення коштів.

22.05.2020 позивач та ОСОБА_2 звернулись до відповідача з листом про компенсацію коштів за невикористані квитки (у якому вказали банківські реквізити для повернення, а саме - картковий рахунок позивача, надали копії паспортів та ідентифікаційних кодів), який відповідач отримав 25.05.2020, що підтверджується його відповіддю позивачу за вих. № 2283 від 09.06.2020, у якій вказано, що 25.05.2020 відповідачу надійшов лист вх. № 2283.

Отже, з дня, наступного за 25.05.2020 та не пізніше 01.06.2020, Авіакомпанія мала повернути позивачу кошти за невикористані авіаквитки у розмірі 4 362,00 грн.

Відповідач повернув вартість невикористаних квитків позивачу в сумі 4 362,00 грн згідно з квитанцією Liqpay №1219314918 - 01.07.2020, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 5 розділу 1 Глави XVIII Правил, на 29 днів (з 02.06.2020 по 30.06.2020).

Таким чином, відповідач несвоєчасно виконав грошове зобов`язання з повернення позивачу коштів за авіаквитки за договором повітряного перевезення, укладеного на відстані.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки у Повітряному кодексі України, Правилах, правилах авіаперевізника, міжнародних договорах України, а також у договорі, укладеному сторонами, не встановлено розмір неустойки в разі порушення строку, встановленого пунктом 5 розділу 1 Глави XVIII Правил, відповідно до ч. 3 ст. 101 Повітряного кодексу у цьому випадку на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Норма ч. 7 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

У ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Таким чином, розмір неустойки складає 1 264,98 грн (1% від 4 362,00 грн х 29 днів).

Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин п.3 ч.1 розділу XXVII «Претензії та позови» Правил є необґрунтованими, оскільки ці норми регулюють порядок висування претензій та подання позовів щодо неналежного перевезення пасажира (неналежного виконання договору), а не щодо повернення коштів у разі розірвання договору повітряного перевезення.

Твердження відповідача про відсутність у нього прострочення з огляду на зупинення перебігу строків для звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, визначених законом, на підставі норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України,спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) суд відхиляє, оскільки дія цього Закону не поширюється на правовідносини з повернення коштів у разі розірвання договору повітряного перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, на підставі ст.12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позивач довів, а відповідач не спростував доводи позовної заяви, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Визначаючи розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з такого.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст.133 ЦПК України).

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої особи, які зазначені у цій статті звільняються від сплати судового збору у всіх судових інстанціях відповідно до зазначеного у ній переліку, не містить у переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, таких осіб, як споживачі. Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, що призвело до колізій правових норм одного й того ж рівня.

Застосовувати ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов`язково слід у системному зв`язку з нормами статей 1 - 6 Закону України «Про судовий збір», тобто враховуючи характеристику об`єкта справляння судового збору та з урахуванням правил врегулювання темпоральної колізії, зокрема правила відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.

Системне тлумачення статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1, п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць на 1 січня 2020 року становить 2 102,00 грн, тобто за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою у 2020 році, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Отже, позивач відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з цим позовом, однак при поданні позову мав би сплатити 840,80 грн судового збору.

Таким чином, згідно з ч.1, 6 ст.141 ЦПК України відповідно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись нормами ст. 12, 13, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст.2, 5, 12, 141, 209, 259, 263-265, 268, 273, 354, п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крейзі Ллама» про захист права споживача (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» (02121, м. Київ, Дарницький р-н, Харківське шосе, буд. 201-203, літера 2А, код за ЄДРПОУ 41403314) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) неустойку у розмірі 1 264,98 грн (одна тисяча двісті шістдесят чотири гривні дев`яносто вісім копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» судовий збір на користь держави у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Курічова