Справа № 490/2931/20

2/703/158/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,-

встановив:

25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з вищевказаною позовною заявою, в якій просить: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 жовтня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Смілянського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №386; місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити з неї; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 жовтня 2001 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Смілянського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №386. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем розладилося, а почуття між ними як подружжям згасли остаточно більше року тому. З березня 2019 року вони фактично припинили шлюбні відносини та стали проживати окремо один від одного. На даний час, вона спільно з дітьми проживає в м. Миколаїв. Вважає, що шлюб з відповідачем носить формальний характер, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам.

Спільні з відповідачем діти проживають разом з позивачем в м. Миколаїв. Син є учнем 3 класу Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №39 імені Ю.І. Макарова Миколаївської міської ради Миколаївської області. В той же час, відповідач час від часу виявляє наміри забрати в неї дітей, що напряму суперечитиме їх інтересам, в зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2020 року цивільна справа за вказаним позовом направлена за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

12 серпня 2020 року зазначена цивільна справа надійшла до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Ухвалою судді від 25 серпня 2020 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою та призначено підготовче судове засідання, роз`яснено право відповідача на подання відзиву на позовну заяву та право позивача на надання відповіді на відзив.

20 жовтня 2020 року ухвалою суду до участі у справі залучено Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 02 лютого2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Молодчин В.П. у судове засідання не з`явилися, останній звернувся до суду із заявою, в якій просив розгляд справи проводити без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести без його участі, повні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи провести без його участі, при винесенні рішення врахувати якнайкращі інтереси дітей.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію сторін, яка викладена в їх заявах про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, з урахуванням вимог ст.110 Сімейного Кодексу.

Статтею 112 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Смілянського міського управління юстиції Черкаської області 12 жовтня 2001 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували 12 жовтня 2001 року шлюб, про що в цей же день у Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №386. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.11).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області 09 вересня 2010 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 09 вересня 2010 року в Книзі реєстрації народжень зроблений відповідний актовий запис за №48 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області 05 січня 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 05 січня 2016 року складено відповідний актовий запис №1 (а.с.13).

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що спільне життя з відповідачем розладилося, а почуття між ними як подружжям згасли остаточно більше року тому. З березня 2019 року вони фактично припинили шлюбні відносини та стали проживати окремо один від одного. На даний час, позивач спільно з дітьми проживає в м. Миколаїв. Вважає, що шлюб з відповідачем носить формальний характер, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині розірвання шлюбу з відповідачем підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З врахуванням відсутності клопотання позивача щодо відновлення їй дошлюбного прізвища, суд залишає їй прізвище « ОСОБА_1 ».

Крім того, згідно ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.2, 8 та 9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.1 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (надалі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст.9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; таке розлучення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги,особлива увагамає бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, на яку як на підставу своїх вимог посилається позивач за первісним позовом, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків коли є виняткові обставини, буди розлучена зі своєю матір`ю.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

З огляду на викладене суд констатує, що жоден з батьків не має наперед встановлених законодавчих переваг при вирішенні питання з ким із них має проживати дитина. Це питання вирішується судом з урахуванням комплексу представлених доказів та встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з березня 2019 року фактично припинили шлюбні відносини та проживають окремо.

Так, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 стверджує, а відповідачем ОСОБА_2 не заперечується, що вона разом зі спільними з відповідачем ОСОБА_2 дітьми: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переїхали на постійне місце проживання до м. Миколаїв, де їх син навчається у Миколаївській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №39 імені Ю.І. Макарова Миколаївської міської ради Миколаївської області.

Проживання позивача ОСОБА_1 у м. Миколаїв підтверджується копією договору оренди квартири від 13 грудня 2019 року, відповідно до якого, вона орендує квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14).

Враховуючи вищевикладене, суд при вирішенні спору про визначення місця проживання дітей враховує, що діти, після фактичного припинення позивачем та відповідачем шлюбних відносин, проживають з березня 2019 року спільно з матір`ю, яка забезпечує їх природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, матеріально забезпечує їх та несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За клопотання представника позивача ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року зобов`язано орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради надати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

03 березня 2021 року, на виконання вищевказаної ухвали, на адресу суду надійшов висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18 лютого 2021 року про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.78-79).

Згідно вказаного висновку, органом у опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, за результатами розгляду документів про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_1 , встановлено, що діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дітей ОСОБА_1 створила належні умови для нормальної життєдіяльності та розвитку малолітніх. ОСОБА_1 працює в ТОВ «Ерідан-комерц», має стабільний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно. ОСОБА_1 Софія відвідує дошкільний навчальний заклад №22, а ОСОБА_7 відвідує ЗОШ №39 імені Ю.І. Макарова, відповідно до характеристик обох навчальних закладів, мати дітей ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов`язки, приймає активну участь у житті обох навчальних закладів. Батько дітей, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , працює та має стабільний дохід, за місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно. ОСОБА_2 не заперечує проти визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Згідно з викладеним, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст.160, 161 СК України, п.72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не заперечує проти визначення місця проживання дітей з матір`ю, вік дітей, ставлення батьків до своїх батьківських обов`язків, інтереси дітей, суд приходить до висновку, що, з метою забезпечення стабільних та гармонійних умов життя дітей, повного та всебічного їх розвитку, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визначенні місця проживання дітей з нею підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанцій №50 від 06 травня 2020 року та №0.0.1806892426.1 від 18 серпня 2020 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у загальній сумі 1681 гривня 60 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1681 гривня 60 копійок.

На підставі викладеного, відповідно до ст.51 Конституції України, ст.3, 7, 19, 24, 105, 110, 112, 113, 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст.29 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 12 жовтня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Смілянського міського управління юстиції Черкаської області, актовий запис №386.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - « ОСОБА_1 ».

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , судові витрати по оплаті судового збору за подачу позову в сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко