ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/695/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо не нарахування та виплати інваліду війни другої групи ОСОБА_1 в період 2010-2020 роках відповідно частини п`ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня відповідного року у розмірі 8 мінімальних розмірів пенсії визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у році виплати;

- зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити за період 2010-2020 роках інваліду війни другої групи ОСОБА_1 відповідно частини п`ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8 мінімальних розмірів пенсії, визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у році, з урахуванням раніше виплачених сум, виплатити 70 472 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Історія справи

Ухвалою суду від 02.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15.02.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на порушення його права на одержання щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2010-2020 роки у визначеному законом розмірі. Позивач є інвалідом війни ІІ групи, а тому відповідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Проте, у порушення вимог Закону № 3551-XII, відповідач протягом 2010-2020 років виплачував позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі меншому за 8 мінімальних пенсій за віком, а саме:

-у 2010 році 900 грн.;

-у 2011 році 900 грн.;

-у 2012 році 1920 грн.;

-у 2013 році 2110 грн.;

-у 2014 році 2250 грн.;

-у 2015 році 2475 грн.;

-у 2016 році 2600 грн.;

-у 2017 році 3100 грн.;

-у 2018 році 3265 грн.;

-у 2019 році 3400 грн.;

-у 2020 році 3640 грн.

Позивач вважав, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 він набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому Законом №3551-XII.

Відповідач позов не визнав. Направив до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність інформації щодо виплат щорічної одноразової грошової допомоги за 2010-2015 роки у зв`язку з закінченням 5-річного строку зберігання виплатних документів. Щодо виплат за 2016-2020 роки, відповідач мотивував правомірність своїх дій посиланням на обґрунтованість виплати спірної допомоги у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237, від 19.02.2020 №112.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни та має право на пільги, встановлені законодавством України, що не заперечується сторонами у цій справі та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

В матеріалах справи відсутні докази проведення виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2010-2015 роки. Позивачем визнається факт сплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за вказаний період у таких розмірах:

-у 2010 році 900 грн.;

-у 2011 році 900 грн.;

-у 2012 році 1920 грн.;

-у 2013 році 2110 грн.;

-у 2014 році 2250 грн.;

-у 2015 році 2475 грн..

Відповідно довідки про отримання допомоги, на виконання постанов Кабінету Міністрів України за відповідний рік проведена виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірах:

-у 2016 році 2600 грн.;

-у 2017 році 3100 грн.;

-у 2018 році 3265 грн.;

-у 2019 році 3400 грн.;

-у 2020 році 3640 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2010-2020 роках у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ).

01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статті 12 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком"; статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст вказаних вище відповідних частини статей 12, 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2010-2020 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статей 12, 13, 14,15, 16 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI Кабінету Міністрів надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

В пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 № 2857-VI Верховна Рада фактично надала Уряду повноваження щодо встановлення порядку та розмірів соціальних виплат, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік при застосуванні ст.ст. 14, 22, 37, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» від 22.12.2011 № 4282-VI положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Відповідно пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Відповідно пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII Верховна Рада фактично надала Уряду повноваження щодо встановлення порядку та розмірів соціальних виплат, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Згідно зі підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» підтверджено право Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, у тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

З метою реалізації функцій та повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України, на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, зокрема:

-від 7 квітня 2010 р. № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 480 грн.;

-від 4 квітня 2011 року № 341 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 580 грн.;

-від 28 грудня 2011 р. N 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 1920 грн.;

-від 13 березня 2013 р. № 149 «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 2110 грн.;

-від 16 квітня 2014 р. № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 2250 грн.;

-від 31 березня 2015 р. № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 2475 грн.;

-від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 2600,00 грн.;

-від 05.04.2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 3100,00 грн.;

-від 14.03.2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для учасників бойових дій допомога становила 3265,00 грн.;

-від 20.03.2019 року № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 3400,00 грн.;

-від 19 лютого 2020 р. № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомога становила 3640,00 грн.

Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію відповідних частин статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня відповідним категоріям соціально захищених осіб виплачується разова грошова допомога у розмірах, визначених з розрахунку декількох мінімальних пенсій за віком.

Отже, на час виплати позивачу за період з 2010 по 2020 роки щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і відповідні постанови Кабінету Міністрів України, які встановлювали розміри грошової допомоги до 5 травня.

Висновки суду щодо правозастосування

Таким чином, у спірний період виплата грошової допомоги до 5 травня регулювалася постановами Кабінету Міністрів України на відповідний рік, що були прийняті на підставі та на виконання законів України про Державний бюджет на відповідний рік та не були визнані незаконними/неконстиційними в судовому порядку, та частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також, з 01.01.2015 діяв пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій).

Суд зазначає, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Зважаючи на те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше, ніж норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій слід враховувати саме норму пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Таким чином, суд доходить висновку, що положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ) та постанов Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2010 р. № 299, від 4 квітня 2011 року № 341, від 28 грудня 2011 р. N 1381, від 13 березня 2013 р. № 149, від 16 квітня 2014 р. № 102, від 31 березня 2015 р. № 147, від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237 підлягали застосуванню відповідачем при визначенні позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2010-2019 роки.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі №348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №459/2783/17, від 22 серпня 2018 року у справі №550/1131/17, від 13 червня 2019 року у справі №564/189/17 та від 31 липня 2019 року у справі №348/2005/16-а.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998.

У цьому ж рішенні зазначено, що зазначене положення, що визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу в період з 2010 по 2019 роки щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних розмірів пенсій та зобов`язання відповідача здійснити вказане нарахування та виплату не підлягають задоволенню.

Щодо щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2020 рік суд зазначає таке.

Верховним Судом було висловлено правову позицію, викладену у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

З 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтями 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998.

Оскільки у обставинах цієї справи, разова щорічна грошова допомога до 5 травня за 2020 рік була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою №112, - суд констатує протиправну бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, меншому, ніж визначений Законом №3551-XII.

Аргументи відповідача щодо розподілу між органами соціального захисту населення обов`язків, пов`язаних із виплатою щорічної разової грошової допомоги до 5 травня; обов`язку дотримання бюджетного законодавства; відсутності вини та відповідальності з причини врегулювання спірних правовідносин саме у такий спосіб Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, відсутності бюджетних асигнувань суд відхиляє.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Отже, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Судові витрати

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат щодо сплати судового збору відсутні.

Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу.

У відзиві на адміністративний позов відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, на думку відповідача, виплата коштів позивачем не проведена та документально не підтверджена.

Суд, вирішуючи заявлене позивачем клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, виходить із наступного.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини другої цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин третьої, четвертої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_2 , що підтверджується ордером про надання правничої допомоги.

Відповідно до акту прийому-передачі виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом, сторонами остаточно визначено перелік та ціну наданих послуг яка становить 2000 грн, а саме: вивчення документів пенсійної справи, вивчення заяв та відповіді відповідача, аналіз пенсійного законодавства, усна консультація позивача 9 год., складання адміністративного позову, формування додатків, завірення додатків, подання до адміністративного суду документів 30 год.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Факт понесення витрат на правничу допомогу підтверджується квитанціями від 25.01.2021 та 29.01.2021.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то оцінюючи наданий розрахунок, суд враховує наступне.

Ця справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Єдиними документами, складеними адвокатом, та які наявні в матеріалах справи, є позов та клопотання про поновлення провадження у справі. Вивчення документів пенсійної справи, вивчення заяв та відповіді відповідача, аналіз пенсійного законодавства, усна консультація позивача фактично охоплюється наданням правничої допомоги у вигляді підготовки позовної заяви. Окремо слід звернути увагу, що даний спір частково відповідає ознакам типової справи №440/2722/20, позиція по якій викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 і не являє собою будь-якої складності.

Отже, фактично з наданого суду розрахунку підтверджується обґрунтована правова допомога, що полягала у написанні позовної заяви, разом з цим з наданого суду акту прийому-передачі неможливо встановити конкретну вартість послуги з написання позовної заяви.

Заявлену вартість суд вважає надмірною з огляду на те, що предмет спору та обґрунтування правової позиції в цій категорії справ не являє собою будь-якої складності. Крім того кошти, що мають бути отримані позивачем на підставі цього судового рішення, за сумою неспівмірні з розміром витрат на правову допомогу, заявлених адвокатом до відшкодування.

Виходячи з обґрунтованості суми заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, їх співмірності зі складністю справи та сумою коштів, присуджених до нарахування, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 1 000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (вул. Ціолковського,47, м. Полтава, Полтавська область, 36023, ідентифікаційний код 02770127) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області витрати на правову допомогу у загальній сумі 1000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков