ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2207/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року (суддя Бойченко Ю.П.) по справі №280/2207/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні позивачу перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеної у довідці Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/15 Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеної у довідці Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/15 "Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці", без обмеження його граничного розміру за період з 18.02.2020 і виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат та компенсації інфляційних втрат на час виплати перерахунку відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати";

зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Вказував, що у зв`язку із зміною правового регулювання, а саме прийняттям Закону України від 16.10.2019 №193-ХІ Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування, яким з 01.01.2020 усунуто диференціацію суддів за результатами конкурсу та кваліфікаційного оцінювання, усі судді, які працюють на відповідних посадах, отримують однакову суддівську винагороду незалежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання. Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/15 Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020, проте отримав відмову, обґрунтовану не приведенням норм законодавства у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Вважав таку відмову протиправною, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначеної у довідці Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/15 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розміру суддівської винагороди, визначеної у довідці Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/15 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження його граничного розміру за період з 19.02.2020 і виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат та компенсації на час виплати перерахунку відповідно до вимог ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Рішення суду фактично мотивовано правом позивача, як судді у відставці, на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, яке виникло з 19.02.2020р., наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020, яким визнано неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Також суд першої інстанції вказав на наявність у позивача права на перерахунок та виплату недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням компенсації на підставі положень Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Фактично аргументи, які наведені відповідачем в апеляційній скарзі, стосуються його незгоди з рішенням суду першої інстанції, в частині зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З цього приводу скаржник зазначає про те, що рішення Конституційного Суду

України від 18.02.2020р. у справі №2-р/2020 не містить положень щодо порядку його виконання, зокрема, порядку визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, а правовий висновок Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 щодо наявності у суддів у відставці права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не містить положень щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання у відсотковому значенні. Не погоджується відповідач і з рішенням суду, в частині наявності у позивача права на перерахунок та виплату недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням компенсації на підставі положень Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. З цього приводу скаржник вказує на те, що компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, стосується виключно доходів, які вже були нараховані.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Позиція позивача полягає у тому, що він має право на перерахунок довічного грошового утримання, як суддя у відставці, при цьому такий

перерахунок має бути здійснений виходячи із 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки саме такий розмір грошового утримання, у відсотковому значенні, був визначений при звільненні позивача у відставку. Вказане право підтверджується і постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 13.04.2016р. у справі №335/3100/16-а (набрала законної сили 08.07.2016р.), якою раніш було зобов`язано орган Пенсійного фонду України здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання саме виходячи із 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відносно аргументів відповідача про відсутність права на отримання компенсації втрати доходів, позивач зазначає те, що компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від того чи був такий дохід фактично нарахований чи ні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 16.11.2004 по 17.02.2016 перебував на посаді судді Господарського суду Запорізької області.

Постановою Верховної Ради України Про звільнення суддів від 04.02.2016 №997-VIII, у зв`язку з поданням заяви про відставку, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Запорізької області.

Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 №4к ОСОБА_1 відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 18.02.2016 у розмірі 86% заробітку судді без обмеження граничного розміру.

Відповідачем неодноразово здійснювався перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.03.2020 № 05-62/15 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Господарським судом Запорізької області.

Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 113 508,00 грн.

Відповідачем листами-відповіддями від 19.03.2020 №0800-0202-8/10553 та від 20.03.2020 №1955-2157/С-02/8-0800/20 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до приведення положень законодавства України у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що хоча відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі, але в апеляційній скарзі не наводить аргументів, які б свідчили про те, що відповідачем ставиться під сумнів право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Як зазначено вище, підставою для звернення до суду із апеляційною скаргою стала незгода відповідача із рішенням суду першої інстанції, в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та в частині виплати недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням компенсації відповідно до вимог ч.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Отже, виходячи із доводів апеляційної скарги, межами апеляційного перегляду справи є

рішення суду першої інстанції, в частині визначеного розміру грошового утримання, у відсотковому значенні та право позивача на виплату компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції, в частині визначеного розміру грошового утримання, у відсотковому значенні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, суд першої інстанції, задовольнивши позов в цій частині заявлених вимог, не навів жодних мотивів, виходячи з яких суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру грошового утримання, у відсотковому значенні (86%).

При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відмовляючи позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач взагалі заперечував право позивача на такий перерахунок, а не з огляду на відсутність у позивача права на перерахунок виходячи саме із в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді

У свою чергу, питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії, є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Отже, у суду першої інстанції не існувало підстав для висновку про те, що у спірному випадку права позивача, у зазначеній частині, будуть порушенні відповідачем під час перерахунку грошового утримання на виконання цього рішення суду.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог, в цій частині, слід відмовити, як передчасних.

Щодо рішення суду першої інстанції, в частині наявності у позивача права на перерахунок та виплату недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням компенсації на підставі положень Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Так, з аналізу положень статті 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) випливає, суд першої інстанції правильно вказав на те, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У відповідності до статті 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Стаття 3 Закону №2050-ІІІ встановлює, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер,

спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Проаналізувавши положення зазначених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 18.12.2018 у справі №816/301/16.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, в частині визначеного розміру грошового утримання у відсотковому значенні.

Щодо клопотань позивача, які заявлені під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Так, позивачем подано клопотання про закриття апеляційного провадження, у вказаній справі, як помилкове відкрите. Позиція позивача фактично полягає у тому, що у суду апеляційної інстанції не існувало правових підстав для відкриття апеляційного провадження з огляду на пропуск відповідачем строків звернення до суду з апеляційної скарги та відсутності підстав стверджувати про те, що такий строк відповідачем пропущено з поважних причин.

З приводу такого клопотання позивача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, вказані позивачем обставини були підставою дослідження судом апеляційної інстанції. З цього приводу судом прийнято ухвалу від 15 грудня 2020 року (т.2 а.с.171), а в ухвалі суду від 28 січня 2021 року (т.2 а.с.183) наведена позиція суду апеляційної інстанції з приводу можливості поновлення строку на апеляційне скарження рішення.

Крім цього, позивачем заявлено клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав зловживання процесуальними правами відповідачем, в частині подання апеляційної скарги на рішення суду та в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач був обізнаний про прийняте рішення, фактично його виконав, про що склав відповідний протокол про перерахунок довічного утримання, але в подальшому, без наявних для цього підстав, звернувся до суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З приводу такого клопотання позивача слід зазначити те, що сам факт виконання відповідачем судового рішення не означає того, що сторона, у такому випадку, позбавлена процесуального права на оскарження рішення суду.

З цих підстав суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вищенаведених клопотань позивача.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі №280/2207/20, в частині задоволених позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді скасувати та в цій частині заявлених вимог прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі №280/2207/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки. передбачені ст..ст.328. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 11.03.2021р.

Повне судове рішення складено 12.03.2021р.

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк