Справа № 761/8536/20

Провадження № 2/761/1737/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), у якому просить суд,визнати недостовірною, та такою, що порушує права позивача на повагу до його честі, гідності інформацію, поширену відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_5. в соціальній мережі «Facebook», наступного змісту: «…27 жовтня батько - викрадач ОСОБА_1 забрав мого сина ОСОБА_5 і переховує у невідомому місці разом зі своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_7 …».

Також позивач просить суд зобов`язати відповідачку спростувати поширену відносно позивача інформацію, шляхом розміщення в соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили, вступної та резолютивної частини цього рішення. Стягнути з відповідачки на користь позивача моральну шкоду в розмірі 80 280,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведена інформація, поширена відповідачкою відносно нього, є недостовірною, такою що порочить їх честь, гідність та ділову репутацію, оскільки не відповідає дійсності, нічим не доведена та не підтверджена. Крім того, поширена інформація формує негативну громадську думку щодо позивача та спричинила йому моральні страждання. За вказаних обставин, посилаючись на порушення своїх прав та законних інтересів позивачі звернулись до суду з цим позовом, який просять задовольнити з підстав, передбачених ст.ст. 32, 68 Конституції України та ст.ст. 15, 227, 301, 302 ЦК України.

Ухвалою від 30.03.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13.08.2020 року через канцелярію суду представник відповідачки подав свій відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвала від 26.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач у своєму позові стверджує, що відповідачка ІНФОРМАЦІЯ_5. поширила в у соціальній мережі «Facebook» у групах: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та « ІНФОРМАЦІЯ_4 » інформацію наступного змісту: «Прошк допомогти усіх небайдужих!!!! 27 жовтня батько - викрадач ОСОБА_1 забрав мого сина ОСОБА_5 і переховує у невідомому місці разом зі своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Сказав, що дитину я більше не побачу. Я звернулася до поліції, але мені сказали, що пошуки триватимуть місяць, дитина не ходить до школи. Будь яка інформація цінна для меле.»

Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилається на те, що вищенаведена інформація, поширена відповідачем, є недостовірною, такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона не відповідає дійсності, нічим не доведена та не підтверджена, а також формує негативну громадську думку щодо позивача.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно з ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; …, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч.3 ст. 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).

Зважаючи на ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

В судовому засіданні встановлено, що також підтвердив представник відповідачки, що ОСОБА_2 є користувачем соціальної мережі «Facebook» та має зареєстровану особисту сторінку, однак останній зазначив, що з її особистої сторін не розміщувалась оскаржувана позивачем інформація.

При цьому, у відзиві відповідачки зазначено, що 27.10.2019 р. за участі позивача відбулась наступна подія, позивач забрав з місця постійного проживання їх спільну дитину - ОСОБА_5 , для проведення з ним одного дня. За домовленістю батьків наступного дня - 28.10.2019 р. позивач повинен був за місцем його постійного проживання, проте, ні у вказаний день, а ні на наступний позивач не повернув їх спільного, а тому відповідачка звернулась до правоохоронних органів.

Проте, суду не було надано жодного доказу того, що позивач викрав та переховував спільного з відповідачкою сина, отже, оскільки достовірності викладеної у вказаній публікації від 27.10.2019 р. інформації не містять матеріали справи, а тому надає право позивачу ставити питання про її недостовірність та спростування.

З огляду на пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта. на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook/com є приватним доменним іменем другого рівня в домені com, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook/com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса «Facebook» не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.

Враховуючи викладене слід зазначити, що «Facebook» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь - яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок.

Оскільки, інтернет-мережа «Facebook» при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.

Разом з тим, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, визначено, що саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що саме відповідачка є авторами публікацій викладених у соціальній мережі «Facebook» у групах: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та «ІНФОРМАЦІЯ_4», зі змістом яких не погоджується позивач, останнім суду надано не було. При цьому, долучені до позову фотокопії видрукуваної з мережі - інтернет «Facebook», не є доказами в розумінні статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України, так як найперше не є достовірними даними з яких можна встановити дійсні обставини, не є офіційними документами, достовірність інформації на зробленому фото не підтверджена. Отже, не є письмовим і електронним доказом і не є доказом розміщення публікації в інтернет мережі саме відповідачкою. Публікація тексту на сторінці сама по собі не є доказом причетності саме відповідачки до її висвітлення.

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, не зважаючи на те, що суду не було надано доказів на підтвердження достовірності інформації з якою не погоджуються позивач, враховуючи, що останній не довів належними та допустимими доказами, що саме відповідачка поширювали, або що вона є авторами оспорюваної інформації, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкодислід відмовити.

Крім того, суд вважає за можливе роз`яснити позивачу, що якщо не можливо встановити автора поширеної недостовірної інформації, що порочить честь, гідність, чи ділову репутацію, відповідно до ч.4 ст. 277 ЦК України, він в праві звернутися за захистом своїм прав до суду в порядку окремого провадження.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: