ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2909/20

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства «Осички», Одеська область, смт. Саврань

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДНІПРО», Київська область, Васильківський район, с. Кодаки

про стягнення коштів

за участю представників:

від позивача В.В.Цибулько

від відповідача В.В.Ковальчук

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Осички» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 21.09.2020 року (вх. №2951/20 від 06.10.2020 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДНІПРО» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди сільськогосподарських транспортних засобів (самохідних механізмів) з екіпажем для виконання робіт по збиранню врожаю №2/9/С від 12.09.2017 року у сумі 783559,12 грн., з яких 570000,00 грн. основного боргу, 61552,17 грн. пені, 102815,17 грн. інфляційних збитків та 49191,78 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди сільськогосподарських транспортних засобів (самохідних механізмів) з екіпажем для виконання робіт по збиранню врожаю №2/9/С від 12.09.2017 року в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 09.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2909/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.11.2020 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 02.11.2020 (вх. №24220/20 від 04.11.2020) в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні 10.11.2020 року повідомив, що ним отримано відзив на позовну заяву.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 10.11.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 08.12.2020 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 08.12.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2020 року повідомив, що ним не отримано відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2021 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 02.02.2021 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою суду від 02.02.2021 року розгляд справи відкладено на 02.03.2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2021 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2021 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 02.03.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фермерським господарством «ОСИЧКИ» (за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДНІПРО» (за договором орендар) 12.09.2017 року укладено Договір №2/9/С оренди сільськогосподарських транспортних засобів (самохідних механізмів) з екіпажем для виконання робіт по збиранню врожаю (далі Договір).

Згідно п.п. 1.1,1.2 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у платне користування, на період збирання врожаю соняшнику (на площі 139 га транспортний засіб з водієм. Об`єкт цього Договору є комбайн.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 Договору, орендодавець зобов`язаний:не пізніше 3-х днів передати орендарю комбайн у належному технічному стані; забезпечити транспортний засіб водієм, що має відповідну кваліфікацію та спеціальність. Орендар зобов`язаний: прийняти комбайн, перевірити його технічний стан; нести усі витрати пов`язані з користуванням транспортного засобу; використовувати комбайн тільки у власній господарській діяльності; перераховувати орендодавцю плату за користування; після закінчення договору повернути орендодавцю комбайн у належному технічному стані.

Передача комбайну здійснюється протягом 3-х днів з моменту укладення Договору. При передачі оформлюється Акт приймання-передачі комбайну за підписами представники сторін. Строк оренди, як платного користування, становить три місяці з дати передачі (п.п. 1.10, 1.11 Договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Договору, за оренду комбайну орендар сплачує орендодавцю кошти відповідно до виконаних робіт за обмолочені площі врожаю. Комбайн надано на період збирання сільськогосподарських культур.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору, передача комбайну здійснюється не пізніше 3-х днів з дати підписання Договору. При передачі складається акт приймання-передачі комбайну за підписами представників.

У п.п. 8.1, 8.2 Договору сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31.12.2017 року.

Також, між сторонами 18.09.2017 року укладено Додаткову угоду до Договору згідно п. 1 якої сторони домовились внести зміни та доповнення до підпункту 1.1. пункту 1 Договору №2/9/С від 12.09.2017 року, який викласти у наступній редакції: « 1.1. У порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у платне користування, на період збирання соняшника (на площі 388 га.), сої (330 га), кукурудзи (625 га) транспортний засіб з водієм.». Дана Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін (п. 4 Додаткової угоди до Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору сторонами складено та підписано Акт виконаних робіт від 30.09.2017 року на суму 236680,00 грн. (з ПДВ) по збиранню соняшника на площі 388 га., Акт виконаних робіт від 23.10.2017 року на суму 260000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню сої на площі 260 га. та Акт виконаних робіт від 05.12.2017 року, на суму 60000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню сої на площі 60 га. Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №76/С від 30.09.2017 року на суму 236680,00 грн., №86/С від 23.10.2017 року на суму 260000,00 грн., №111 від 05.12.2017 року на суму 60000,00 грн., які оплачено відповідачем що підтверджується копіями платіжних доручень №362 від 04.10.2017 року, №373 від 09.10.2017 року, №445 від 02.11.2017 року, №426 від 24.10.2017 року, №11 від 17.01.2018 року.

Також, на виконання умов Договору позивачем складено та підписано Акт виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 570 га. та Акт виконаних робіт від 30.11.2017 року, на суму 30000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 30 га. Позивачем виставлено відповідні рахунки-фактури №110/к на суму 30000,00 грн., №88/к на суму 570000,00 грн. з ПДВ.

Відповідачем за рахунком-фактурою №110/к було сплачено 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №526 від 27.12.17 року. Однак, Акт виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 570 га. та рахунок-фактура №88/К від 31.10.17 року, які надсилались позивачем на електрону адресу відповідача, не оплачені останнім. Як зазначає позивач, 16.01.2018 року від відповідача на електронну адресу позивача надійшов лист з фотокопією Акту виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. який не було підписано з боку відповідача, при цьому, мотивованої відмови від підписання Акту з зазначенням причин відповідачем не подано.

У зв`язку з не підписанням та неоплатою відповідачем Акту виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 570 га. позивачем на адресу відповідача надсилались листи №02/04/19 від 25.04.2019 року, №02/2/07/19 від 02.07.2019 року, №1/01/20 від 09.01.2020 року, №1/02/20 від 17.02.2020 року (з актами виконаних робіт), що підтверджується фіскальними чеками з описами вкладення, які долучено до матеріалів справи, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 570000,00 грн. Однак, вказані листи залишено відповідачем поза увагою, заборгованість у розмірі 570000,00 грн. відповідачем не погашена.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 570000,00 грн. заборгованості.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що Договором не встановлено розмір плати (оренди), строки та порядок оплати за користування комбайном, а спірний Акт виконаних робіт від 31.10.2017 року, який є єдиною підставою для оплати послуг за Договором не підписано зі сторони відповідача. Враховуючи викладене, на думку відповідача, сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору, а тому, зазначене свідчить про відсутність за відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 570000,00 грн., що в свою чергу, унеможливлює нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, відповідачем заявлено про сплив позовної давності до вимог про нарахування пені у розмірі 61552,17 грн.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує (ч. ч. 1, 2 ст. 798 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 193 ГК України, встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов Договору, виконано роботи, що підтверджується Актом виконаних робіт від 30.09.2017 року по збиранню соняшника на площі 388 га., Актом виконаних робіт від 23.10.2017 року по збиранню сої на площі 260 га., Актом виконаних робіт від 05.12.2017 року по збиранню сої на площі 60 га. та Актом виконаних робіт від 30.11.2017 року, які підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками без зауважень. Також, на виконання умов Договору позивачем складено та підписано Акт виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 570 га., який не було підписано відповідачем.

При цьому, наданий до матеріалів справи Акт виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 570 га. не містить, жодних зауважень чи претензій відповідача щодо недоліків у виконаних роботах згідно Акту, їх об`єму та якості. Доказів надання мотивованої відмови від підписання Акту відповідачем до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) чинним законодавством покладено саме на відповідача, а у разі не підписання актів виконаних робіт та не зазначення причин відмови акти вважаються підписаними.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Виходячи зі змісту наведених вище статей, оплаті зі сторони замовника підлягає саме надана послуга, факт реального надання якої підлягає доведенню належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст 73-79 ГПК України. Висновок про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором викладено в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 року у справі №23/326.

Так, судом встановлено, що Акт виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 570 га. підписано позивачем та відповідно надано на підпис відповідачу, що останнім не спростовано. Однак, відповідачем електронною поштою було повернуто зазначений Акт позивачу без підписання та надання мотивованої відмови від підписання такого Акту. Під час судового розгляду, відповідач зазначив, що йому не відомі причини не підписання Акту та не надання мотивованої відмови, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 02.03.2021 року. Крім того, листами №02/04/19 від 25.04.2019 року, №02/2/07/19 від 02.07.2019 року, №1/01/20 від 09.01.2020 року, №1/02/20 від 17.02.2020 року позивачем на адресу відповідача надсилались всі Акти за період співпраці між сторонами, в тому числі й Акт виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. (з ПДВ) по збиранню кукурудзи на площі 570 га. Однак, відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу спірного акту з мотивованою відмовою від його підписання. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був обізнаний про існування заборгованості. Судом враховано, що нормами діючого законодавства та умовами Договору не передбачено, що підписання актів виконаних робіт є виключною підставою для їх оплати. Натомість, згідно п. 4.1. Договору, за оренду комбайну орендар сплачує орендодавцю кошти відповідно до виконаних робіт за обмолочені площі врожаю.

Суд зазначає, що пасивна бездіяльність відповідача в частині відсутності реагування на одержані від позивача Акти виконаних робіт не є добросовісною поведінкою суб`єкта господарювання та відповідно не зумовлює відсутність у нього обов`язку з оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна є істотною умовою господарського договору (ч. 2 ст. 189 ГК України)

Так, п. 4.1. Договору визначено, що за оренду комбайну орендар сплачує орендодавцю кошти відповідно до виконаних робіт за обмолочені площі врожаю. Додатковою угодою від 18.09.2017 року до Договору сторонами погоджено, що орендодавець зобов`язується передати орендареві у платне користування, на період збирання соняшника (на площі 388 га.), сої (330 га), кукурудзи (625 га) транспортний засіб з водієм. Долучені до матеріалів справи акти виконаних робіт містять найменування послуги, обсяги виконаних робіт (площа на якій виконано послуги по збиранню врожаю) та ціна робіт за 1 га площі.

Статтею 627 ЦК України, визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Отже, сторонами досягнуто згоди щодо обсягів наданих послуг та їх вартості. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість у відповідача виникла за Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн., який як встановлено судом, за змістом та обсягом є аналогічним з іншими Актами виконаних робіт, які додано до матеріалів справи і які підписані відповідачем без зауважень та оплачені на підтвердження чого відповідачем до матеріалів справи додано відповідні платіжні доручення.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги за Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року на підставі Договору оренди сільськогосподарських транспортних засобів (самохідних механізмів) з екіпажем для виконання робіт по збиранню врожаю №2/9/С від 12.09.2017 року у сумі 570000,00 грн. станом на момент прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання позивачем послуг відповідачу документально підтверджено та доведено, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 570000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 49191,78 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року у сумі 570000,00 грн. за період з 31.10.2017 року по 14.09.2020 року, 102815,17 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року у сумі 570000,00 грн. за період з 01.11.2017 року по 31.07.2020 року, а також, 61552,17 грн. пені нарахованої на заборгованість відповідача за Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року у сумі 570000,00 грн. за період з 14.09.2019 року по 14.09.2020 року згідно п. 6.2 Договору.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що згідно п. 4.1. Договору, за оренду комбайну орендар сплачує орендодавцю кошти відповідно до виконаних робіт за обмолочені площі врожаю. Відтак, можна стверджувати, що у Договорі строк виконання зобов`язання не встановлено. Враховуючи зазначене, до застосування у правовідносинах між сторонами спору підлягає ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка наголошує, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.02.2018 року у справі №910/699/17.

Враховуючи, той факт, що позивач вперше надіслав на адресу відповідача вимогу №02/04/19 від 25.04.2019 року, яка містила вимогу сплатити суму заборгованості за виконані роботи, а також те, що відповідач отримав дану вимогу 13.05.2020 року, що також не заперечується останнім, строк оплати відповідачем спірного акту настав після спливу 7-денного строку з моменту отримання вимоги, а саме 21.05.2019 року. Відповідач в порушення умов договору не оплатив вартості товару в 7-дений строк з моменту отримання ним вимоги №02/04/19 від 25.04.2019 року.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. За прострочення сплати орендної плати орендар за кожний день прострочення відповідного платежу сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вірного розрахунку зробленого судом розмір інфляційних втрат нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 570000,00 грн. за період з 21.05.2019 по 31.07.2020 року (визначена відповідачем) складає 7353,79 грн., а розмір 3% річних нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 570000,00 грн. за період з 21.05.2019 по 14.09.2020 року (визначена відповідачем) складає 22595,19 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зазначених сумах.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно п. 6.2. Договору, за прострочення сплати орендної плати орендар за кожний день прострочення відповідного платежу сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Крім того, пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну скорочену позовну давність в один рік.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідач у відзиві письмово заявив суду про застосування у справі наслідків спливу строку позовної давності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на заборгованість відповідача за Актом від 31.10.2017 року на суму 570000,00 грн. за період з 14.09.2019 року по 14.09.2020 року у розмірі 61552,17 грн. судом встановлено, що розмір пені розраховано з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України.

Як встановлено судом, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №02/04/19 від 25.04.2019 року, яка містила вимогу сплатити суму заборгованості у розмірі 570000,00 грн. за виконані роботи, яку відповідач отримав 13.05.2020 року, отже, строк оплати відповідачем спірного акту настав після спливу 7-денного строку з моменту отримання вимоги, а саме 21.05.2019 року.

Тобто, строк для звернення до суду з вимогами про стягнення пені розпочався з дня наступного за днем отримання листа №02/04/19 від 25.04.2019 року про погашення заборгованості, а саме, з 21.05.2019 року та, враховуючи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, сплив 21.05.2020 року, в той час як позов подано до суду 03.10.2020 року (що підтверджується штампом на конверті, в якому надійшла позовна заява).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що спеціальний строк позовної давності в один рік, протягом якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення пені сплив щодо суми заборгованості.

Таким чином, у зв`язку з пропущенням спеціального строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 61552,17 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Осички» (66200, Одеська область, Савранський р-н, смт. Саврань, вул. 60 Років Жовтня, буд. 25, код ЄДРПОУ 33802947) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДНІПРО» (08645, Київська область, Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Ювілейна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 30662397) про стягнення 783559,12 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДНІПРО» (08645, Київська область, Васильківський р-н, с. Кодаки, вул. Ювілейна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 30662397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Осички» (66200, Одеська область, Савранський р-н, смт. Саврань, вул. 60 Років Жовтня, буд. 25, код ЄДРПОУ 33802947) 570000 (п`ятсот сімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 7353 (сім тисяч триста п`ятдесят три) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 49191 (сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто одну) грн. 78 коп. 3% річних, та 9398 (дев`ять тисяч триста дев`яносто вісім) грн. 19 коп. витрат зі сплати судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.03.2021 року.

Суддя Д.Г. Заєць