ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23.02.2021 Справа № 905/1829/20 Суддя Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Кліменко Д.І., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Є.Гедройця, б.5-А, Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815)
в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Привокзальна, 22, м. Лиман, Краснолиманський район, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216)
до відповідача 1Маріупольської міської ради Донецької області (пр. Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500, код ЄДРПОУ 04052784)
до відповідача 2Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр.-т Миру, б. 70, код ЄДРПОУ 41336065)
простягнення коштів у розмірі 471635,61 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: адвокат Багнич О.А., довіреність №5789 від 21.11.2020, свідоцтво №1134 від 07.11.2007;
від відповідача 1: не з`явився;
від відповідача 2: не з`явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Предмет та підстави спору
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Маріупольської міської ради Донецької області про стягнення коштів у розмірі 471635,61 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем 1 не сплачено збитки за пільгове перевезення громадян залізничним транспортом за 2017 та 2018 роки. Залізниця є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до статті 9 Закону України від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Позивач зазначав, що механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», відповідно до якої сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії проїзду та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Позивач наголошував на тому, що перевезення пасажирів на пільгових умовах Залізницею здійснено не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачеві.
15.12.2020, через канцелярію суду, від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 14.12.2020 (вх. №23876/20) щодо продажу квитків на поїзди приміського сполучення з подальшим формуванням загальної звітності по пільговим перевезенням, у яких позивач пояснив, що відповідно до бази АС ОППЗТ УЗ щомісячно по кожній станції та виду пільги формується загальна зведена відомість по продажу квитків із зазначенням, кількості та суми проданих документів.
На підставі щомісячної загальної зведеної відомості по типах пільг та квитків у приміському сполученні формується «Облікова форма про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян».
04.01.2021, через канцелярію суду, від відповідача 1 надійшло клопотання №31.9-74602-31.9.1 від 24.12.2020 (вх.. №61/21 від 04.01.2021) про залучення співвідповідача у справі №905/1829/20 - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради.
Клопотання мотивовано тим, що рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2020 № 7/50-4988 затверджено Положення про Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради . Тому саме департамент є тією особою, яка наділена правами та обов`язками щодо безпосередньої організації роботи, яка є предметом спору і повинна також відповідати за надані її радою повноваження.
У судовому засіданні 14.01.2021 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення в якості співвідповідача у справі №905/1829/20 Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065).
Ухвалою суду від 14.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 №31.9-74602-31.9.1 від 24.12.2020 (вх.. №61/21 від 04.01.2021) про залучення співвідповідача у справі №905/1829/20; задоволено клопотання позивача б/н від 14.01.2021 (вх.. №694/21 від 14.01.2021) та залучено в якості співвідповідача у справі №905/1829/20 Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065).
У судовому засіданні 09.02.2021 представником позивача заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради збитки за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 471635,61 грн та судові витрати у справі покласти на відповідача 2.
Ухвалою суду від 09.02.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №905/1829/20 до 23.02.2021 року об 11:30 год.; позивача зобов`язано до 23.02.2021 надати до суду докази направлення копії заяви про уточнення позовних вимог відповідачу 1 та відповідачу 2.
Представник позивача адвокат Багнич О.А. подав до суду докази направлення копії заяви про уточнення позовних вимог відповідачу 1 та відповідачу 2, а саме належним чином засвідчену копію списку згрупованих відправлень.
Керуючись ст. ст. 42,46 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням залучення у справі співвідповідача, суд приймає уточнення позовних вимог, розгляд справи здійснюється в межах вимог визначених позивачем, а саме про стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради збитків за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 471635,61 грн та судових витрат.
Заперечення учасників процесу
04.01.2021, через канцелярію суду, від відповідача 1 надійшов відзив №31.9-74600-31.9.1 від 24.12.2020 (вх.. № 60/21) у якому відповідач 1 заперечував проти задоволення позову повністю та вказував, що згідно з ч. 1 ст.7 Закону України «Про залізничний транспорт» відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Між Маріупольською міською радою та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в період 2017 -2018 роки жодних договорів не укладалось.
Компенсація витрат за виконання безоплатних перевезень окремих категорій пасажирів Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» повинна здійснюється на підставі укладеного підприємством-перевізником договору з відповідним структурним підрозділом Маріупольської міської ради - департаментом соціального захисту населення.
У судовому засіданні 14.01.2021, представник відповідача 1 Бастрига С.М. підтримав відзив та пояснив, що частиною 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом України «Про Державний бюджет України». На 2017 2018 роки кошти по КПКВКМБ 0813035 «Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремим категоріям громадян на залізничному транспорті» у Маріупольської міської ради Донецької області не передбачені. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
09.02.2021, через канцелярію суду, від відповідача 2 надійшов відзив №1215/2121 від 05.02.2021 (вх.. № 2656/21), у якому відповідач 2 заперечував проти задоволення позову повністю. Заперечення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради викладені у відзиві є аналогічними запереченням відповідача- 1 та зводяться до відсутності відповідних бюджетних асигнувань та укладеного між сторонами договору, що унеможливлює виконання зобов`язань щодо погашення збитків.
Хід розгляду справи та процесуальні дії
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1829/20; справу №905/1829/20 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.; судове засідання призначено на 08.12.2020 року о 12:00 год.
Ухвалами суду від 08.12.2020, 15.12.2020, 14.01.2021 відкладався розгляд справи.
09.02.2021, на електронну адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представників відповідачів. У судовому засіданні 09.02.2021 оголошувалась перерва до 23.02.2021.
У судове засідання 23.02.2021 прибув представник позивача, адвокат Багнич О.А.; відповідач 1 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а відповідач 2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, явку свого представника не забезпечив, причин неявки до суду не повідомив.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
ВСТАНОВИВ:
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами
Відповідно до абз. 3 ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» є суб`єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до ст. 9 Закону України Закону України «Про залізничний транспорт».
Позивачем до матеріалів справи надані облікові форми складені щомісячно за 2017 та 2018 роки. А також зведені загальні відомості по типах та квитків у приміському сполученні складенні щомісячно за 2017 -2018 роки.
Згідно наданих облікових форм та зведених відомостей за період з 2017 по 2018, позивачем здійснено перевезення окремих категорій громадян (різних категорій пільговиків) за власний рахунок на загальну суму 471635,61 грн, а саме за: січень 2017 у розмірі 4205,90 грн; лютий 2017 у розмірі 6048,81 грн; березень 2017 у розмірі 12321,65 грн; квітень 2017 у розмірі 14617,87 грн; травень 2017 у розмірі 22244,52 грн; червень 2017 у розмірі 21813,16 грн; липень 2017 у розмірі 21422,40 грн; серпень 2017 у розмірі 17039,04 грн; вересень 2017 у розмірі 20255,65 грн; жовтень 2017 у розмірі 19862,05 грн; листопад 2017 у розмірі 17672,65 грн; грудень 2017 у розмірі 13449,71 грн; січень 2018 у розмірі 9644,92 грн; лютий 2018 у розмірі 9022,58 грн; березень 2018 у розмірі 12135,56 грн; квітень 2018 у розмірі 20659,90 грн; травень 2018 у розмірі 21952,03 грн; червень 2018 у розмірі 34062,77 грн; липень 2018 у розмірі 44119,81 грн; серпень 2018 у розмірі 38755,00 грн; вересень 2018 у розмірі 25494,56 грн; жовтень 2018 у розмірі 24138,17 грн; листопад 2018 у розмірі 20914,59 грн; грудень 2018 у розмірі 19782,31 грн.
Копії облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів надані позивачем за кожен період окремо.
За інформацією з бази АС ОППЗТ перевізником щомісячно по кожній станції та виду пільги формувалась загальна зведена відомість по продажу квитків із зазначенням, кількості та суми проданих документів, що підтверджується копіями таких відомостей по кожному заявленому періоду, які містяться у матеріалах справи.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Відповідачі не надали жодних заперечень щодо поданих позивачем доказів та здійсненого позивачем розрахунку суми збитків.
Отже, відповідно до облікових форм, які наявні в матеріалах справи, позивачем за власний рахунок у 2017-2018 роках здійснено перевезення пільгової категорії населення громадян на загальну суму 471635,61грн,
Позивач 07.01.2016, 05.12.2016, 10.02.2017, 24.03.2017 звертався до Маріупольської міської ради Донецької області з пропозицією про укладання відповідного договору на 2017 рік.
На звернення Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», 03.01.2017, 06.03.2017, 16.03.2017, 27.04.2017 відповідач 1 надав відповіді про неможливість укладення зазначеного договору, у зв`язку з тим, що бюджетом м. Маріуполь на 2017 рік не передбачено фінансування на покриття збитків від перевезення пасажирів пільгової категорії залізничним транспортом. Копії відповідей наявні у матеріалах справи.
Також Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 01.03.2018, 11.04.2018, 04.06.2018, 19.06.2018, 20.07.2018, 06.08.2018, зверталась до Маріупольської міської ради Донецької області з пропозицією про укладання відповідного договору на 2018 рік.
Однак, на звернення регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», 20.07.2018 Маріупольської міської ради Донецької області надав відповіді про неможливість укладення зазначеного договору, у зв`язку з тим, що бюджетом м. Маріуполь на 2018 рік не передбачено фінансування на покриття збитків від перевезення пасажирів пільгової категорії залізничним транспортом. Копії вказаних листів містяться у матеріалах справи. За таких обставин, договірні відносини між сторонами відсутні.
Позивач листами від 01.03.2018 та 11.04.2018звертався до відповідача з вимогою про відшкодування позивачу збитків у приміському сполученні. Однак вказані листи залишені відповідачем-1 без відповіді та виконання.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «;Про охорону дитинства", «;Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997. № 252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
З матеріалів справи, а саме з облікових форм та зведених відомостей вбачається, що протягом 2017-2018 років позивачем надавались послуги з перевезення приміським сполученням окремим категоріям громадян, яки користуються пільгою. Позивач звертався до відповідача-1 з вимогами врегулювати питання щодо компенсації вартості проїзду особам, які користуються пільгою. Проте відповідач-1 ухилився від виконання своїх обов`язків.
Відповідно до облікових форм, сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період 2017-2018 роки складає 471635,61 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтями 11 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Господарські зобов`язання сторін у цій справі виникли безпосередньо із Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік", Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" та ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт".
Таким чином, відсутність у спірному випадку договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Частиною 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (надалі Порядок), який визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.
До пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством (п.2 Порядку).
Відповідно до п. 3 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (п. 4 Порядку).
Пунктом 5 Порядку визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком (пункт 9 Порядку);
При цьому у відповідності до пункту 7 Порядку, сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Обслуговуючи дану категорію громадян України, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільговиків.
Тобто, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Такий правовий висновок викладено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 вказано, що з положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема, і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р. та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Судом встановлено, що рішенням Маріупольської міської ради №7/50-4988 від 26.02.2020 затверджено структуру, штатну чисельність та Положення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради.
Відповідно до п. 3.1. Положення про Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради метою діяльності Департаменту є забезпечення виконання державних гарантій щодо соціального захисту населення міста, забезпечення створення сприятливих умов для функціонування у м. Маріуполі закладів, установ, організацій та підприємств соціального захисту населення та спеціальних закладів для дітей; призначення та виплата соціальної допомоги, компенсації, пільг та інших соціальних виплат, встановлених законодавством.
Окрім цього, представником відповідача-1 в судовому засіданні пояснено, що саме на відповідача-2 покладено функції організації роботи пов`язаної з відшкодуванням витрат залізниці понесених у зв`язку з перевезенням пільгової категорії громадян.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг на момент розгляду справи та ухвалення рішення - є Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, і відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем 2 за рахунок державних субвенцій.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Маріупольської міської ради Донецької області.
Відповідач 2, виконуючи функції розпорядника за рахунок субвенцій з державного та місцевого бюджетів на здійснення заходів з виконання державних та місцевих програм соціального захисту населення, не провів розрахунки за пільгове перевезення окремих категорій громадян, а тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 понесених позивачем збитків за перевезення пільгових категорій громадян за 2017 та 2018 роки на суму 471635,61 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 73, 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 130, 165, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р ІШ И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл.., м. Маріуполь, пр.-т Миру, б. 70, код ЄДРПОУ 41336065) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька обл., м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) 471635 (чотириста сімдесят одну тисячу шістсот тридцять п`ять) грн 61 коп, судовий збір у розмірі 7074 (сім тисяч сімдесят чотири) грн 53 коп.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог до Маріупольської міської ради Донецької області.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
6. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 23.02.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено та підписано 05.03.2021.
Суддя Д.М. Огороднік
