Номер провадження 2/754/1276/21 Справа №754/12458/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Сенюти В.О,

при секретарі: Василенко О.Г.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору, визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 29.03.2020 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір індивідуального замовлення АВ-00785. Відповідно до вказаного договору, відповідач взяв на себе обов`язок по виготовленню та передачі у власність позивача конструкцію з полівінілхлориду ПВХ, у вигляді вікна, площею 2,836 кв.м. На виконання вказаного договору, позивач передав відповідачу завдаток у сумі 7200,00 грн. На наступний день, та в подальшому позивач неодноразово телефонував представнику ФОП ОСОБА_3 , маючи намір повідомити відповідача, що змінив думку, щодо отримання вказаних послуг та просив повернути сплачені ним кошти, на що отримав відмову та повідомлення, що замовлення у роботі. 04.05.2020 року за адресою позивача, попередньо йому зателефонувавши, було доставлено виріб з полівінілхлориду ПВХ у вигляді вікна, площею 2,836 кв.м. Представники відповідача, не давши оглянути вказану конструкцію, повідомили про те, що доплаті підлягає сума коштів у розмірі 1700,00 грн., яку позивач сплатив. Роздивившись своє замовлення, позивач виявив, що отриманий товар є неналежної якості. Вказаними діями, позивач також було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки позивач перебував у пригніченому та стресовому стані, не міг зосередитися на потрібних речах, ускладнилися стосунки з рідними та близькими людьми.

На підставі викладеного, позивача просив:

?визнати недійсним та розірвати договір індивідуального номер замовлення АВ-00785 від 29.03.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

?відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 8900,00 грн., що складає вартість вікна.

?відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

?стягнути витрати на правову допомогу у сумі 6730,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.10.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В подальшому представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд:

?розірвати договір індивідуального номер замовлення АВ -00785 від 29.03.2020 року укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

?відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 8900,00 грн., що складає вартість вікна.

?відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

?стягнути витрати за проведення експертизи 5000,00 грн.

?стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 38730,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнену позовну заяву, просив її задовольнити з викладених підстав.

Відповідач ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, а також шляхом розміщення виклику на офіційному веб-сайті Судової влади України, відзив на позовну заяву не подав.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що було вказано в судовому засіданні, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, постановлено про заочний розгляд справи.

Вислухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.03.2020 року між замовником ОСОБА_2 та виконавцем ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір Індивідуального замовлення № АВ-00785.

Відповідно до п. 1 предметом договору є виріб, площею 2,836 кв.м., білого кольору, заповнення 4*16*4, профіль ПВХ - білий.

Згідно п. 2 Договору, вартість метало пластикових виробів складає 8900,00 грн. (завдаток - 7200,00 грн. та борг до передачі у власність 1700,00 грн. ).

На виконання п. 3 вказаного Договору, 29.03.2020 року позивачем було сплачено кошти у розмірі 7200,00 грн., а 04.05.2020 року здійснено доплату у розмірі 1700,00 грн., про що свідчать копії товарних чеків (а.с.45).

Відповідно до п. 8 Договору, виконавець зобов`язується виконувати гарантійний ремонт профілю ПВХ протягом 5 років з моменту передачі виробів у власність замовника. Обов`язковою умовою гарантійного обслуговування є наявність у Замовника даного договору. Гарантійному ремонту не підлягають вироби, в яких виникли несправності та пошкодження, обумовлені неправильною експлуатацією, зберіганням, встановленням.

З позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що позивач отримавши вікно, відразу виявив, що вікно має нерівності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що фактично між позивачем та відповідачем укладено оплатний, двосторонній, консесуальний договір про виконання робіт за винагороду - договір побутового підряду, тому вони регулюються положеннями глави 61 ЦК України «Підряд», Законом України «Про захист прав споживачів», що також відповідає п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положення ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно з приписами ст. ст. 873 ЦК України вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Представником позивача долучено до письмових матеріалів справи висновок судового експерта Цепи Ю.В. Судової Незалежної Експертизи України № ЕС-1725-6-1665.20 від 23.11.2020 року.

Відповідно до висновку судового експерта - віконний блок з ПВХ конструкцій, що був придбаний за договором № 00785 від 29.03.2020 року має недоліки, що в свою чергу не відповідає п. 5.5.1 ДСТУ Б В.2.6-23:2009 «Блоки віконні та дверні. Загальні технічні умови», п.5.2.5., п. 5.2.29, п. 5.2.38, п. 5.6.1. ДСТУ БВ.2.6-15:2011 «Блоки віконні та дверні полівінілхлоридні. Загальні технічні умови». Причиною виникнення недоліків у вигляді невідповідності площі фактично поставленого блоку, площі вказані й у договорі є виготовлення віконної конструкції не у відповідності із затвердженими замовником розмірами. Пошкодження у вигляді вм`ятин на рамі могли виникнути як при виготовленні конструкції, так і при транспортуванні. Викривлення (деформація) рами та стулки, найімовірніше виникли в процесі виробництва оскільки на виробі відсутні характерні ознаки механічного впливу, що міг спричинити викривлення конструкції під час їх транспортування або зберігання. Поставка конструкції у розібраному вигляді є наслідком її не збирання у комплектний виріб (а.с.108-117).

Враховуючи те, що у період встановленого гарантійного строку, позивачем виявлено істотні недоліки вікна, що мали місце з вини виробника товару, підтверджується висновком експерта, суд дійшов висновку, про розірвання договору Індивідуального замовлення № АВ-00785, укладений 29.03.2020 року між замовником ОСОБА_2 та виконавцем ФОП ОСОБА_3 та повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 8900,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства(зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.

Виходячи із системного аналізу наведених норм закону, ОСОБА_2 , як споживач має право на відшкодування моральної шкоди, що полягає в неякісно наданих позивачу послугах з виконання робіт по виготовленню та передачі у власність конструкцій з полівінілхлориду ПВХ, у вигляді вікна, чим завдано позивачу моральної шкоди, яка виразилася у його душевних стражданнях, переживаннях з приводу неналежного виконання умов договору, істотних недоліків наданих послуг, звернення до суду, докладання додаткових зусиль, витрачання часу для відновлення та захист своїх законних прав та інтересів.

На підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.

На підставі викладеного та враховуючи вимоги розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1000 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6730,00 грн., стороною позивача надано договір № Т-1470 від 05.06.2020 року, копії фіскальних чеків загальною суму 6730,00 грн., акт про надання юридичних послуг від 13.06.2020 року, проте суд до наданих доказів відноситься критично, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.06.2020 року між ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» та ОСОБА_2 було укладено договір № Т-1470.

Відповідно до п. 1.2. замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект претензії до ФОП, проект претензії до ФОП, проект заяви до поліції, проект заяви до ГУНП України, проект заяви до ДПС, проект скарги до Держпродспоживслужба, проект заяви до Уповноваженого з прав людини, консультація.

З письмових матеріалів справи вбачається, що послуги перелічені у п. 1.2 Договору № Т-1470 від 05.06.2020 року аналогічні переліку послуг, вказані у акті про надання юридичних послуг від 13.06.2020 року.

Враховуючи те, що перелічені послуги у договорі та акті не пов`язані із розглядом справи у суді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову у стягнення коштів у розмірі 6730,00 грн. із відповідача на користь позивача.

Витрати пов`язані зі розглядом справи у розмірі 38730,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки стороною позивача, всупереч наведеним вище положенням, не надано належних, достовірних доказів понесених витрат в зазначеному розмірі, натомість письмові матеріали справи містять лише договір про надання правової допомоги від 24.11.2020 року, додаток до договору, попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат та акти виконаних робіт.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що підстав для стягнення витрат на правничу допомогу немає, а тому у задоволенні даних вимог повинно бути відмовлено.

Витрати, що пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 5000,00 грн., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки підтверджені договором № ЕС-1725-6-1666.20 від 19.11.2020 року про проведення судової експертизи, актом прийому - передачі наданих послуг від 23.11.2020 року та фіскальним чеком (а.с.119-123).

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2960,80 грн.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 23, 202, 626, 627, 629, 865, 872, 873, 1167 ЦК України, Законом України «Захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 274-279, 280, 281, 289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати Договір індивідуальний номер замовлення АВ-00785 від 29.03.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 8900,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 5000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2960,80 грн..

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: В.О. Сенюта