КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А

Справа №758/545/17 Головуючий у 1 інстанції - Супрун Г.Б.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1068/2021 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2.03.2021 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду

цивільних справ :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.

При секретарі - Гаврюшенко К.О.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного

суду в порядку спрощеного позовного провадження

Цивільну справу за апеляційною скаргою

заступника прокурора міста Києва С. Репецького

на рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 р.

в справі за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах

держави в особі Міністерства освіти і науки України, Національного авіаційного

університету до ОСОБА_1 , 3-особи: Товариство з обмеженою

відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Параллакс",

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України, Національного авіаційного університету до ОСОБА_1 , 3-ті особи: ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Параллакс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва С. Репецького - задоволено частково, рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року - скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Національного авіаційного університету до ОСОБА_1 , 3-особи: ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Параллакс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі міністерства освіти і науки України та Національного авіаційного університету задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва С.Репецький просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Національного авіаційного університету звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , 3-особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Паралакс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 та частиною четвертою статті 190 КК України, було встановлено факт незаконного вибуття з державної власності об`єктів нерухомого майна.

Так, з метою збільшення ефективного використання державного майна навчальних закладів та зміцнення матеріально-технічної бази Національного авіаційного університету, наказами Міністерства освіти і науки від 16 лютого 2011 року № 137 «Про передачу гуртожитку з балансу Міжгалузевого інституту управління на баланс НАУ» та від 25 лютого 2011 року № 197 «Про внесення змін до наказу Міністерства від 16 лютого 2011 року № 137» передано на баланс Національного авіаційного університету цілісний майновий комплекс, який складається, зокрема, з двох земельних ділянок, гуртожитків та господарських будівель, про що складено акт приймання-передачі від 18 квітня 2012 року.

Наказом Національного авіаційного університету від 27 квітня 2012 року №113/од «Про прийняття майна» взято на баланс Національного авіаційного університету цілісний майновий комплекс, що складається з двох гуртожитків, господарських споруд та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 , з метою забезпечення його подальшої експлуатації у структурі студентського містечка університету.

З метою усунення розбіжностей в адресі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що за даними міських підприємств «Київводоканал» та «Київенерго» та на картах м. Києва знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , наказом Національного авіаційного університету від 31 серпня 2012 № 190/од «Про зміну адреси гуртожитку» прийнято адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » як дійсну та відображену в бухгалтерському обліку зміну адреси гуртожитку «по АДРЕСА_4 », в зв`язку з чим відповідні зміни внесені до автоматизованої системи «Юридичні особи».

Відповідно до даних автоматизованої системи «Юридичні особи» майно (будівлі, споруди, інші основні засоби і матеріальні цінності), що знаходиться на балансі Національного авіаційного університету, в тому числі і гуртожитки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , є державною власністю, перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та закріплено на праві господарського відання за Національним авіаційним університетом.

До місцевої прокуратури надійшло звернення від заступника Міністра освіти і науки України Греби Р.В. щодо захисту інтересів держави, які порушені внаслідок незаконного вибуття із державної власності об`єктів нерухомості - двох гуртожитків, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході досудового розслідування встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. 17 березня 2016 року за № 13738575 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ.«А», загальною площею 964,9 кв.м за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 березня 2016 р. №794, укладеного з ОСОБА_4 .

Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н. М. від 17 березня 2016 року за № 13742401 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ.«А», загальною площею 1076,96 кв.м за адресою АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 березня 2016 року №795, укладеного з ОСОБА_4 .

Укладаючи вказані договори купівлі-продажу від 17 березня 2016 року за № 794 та № 795, ОСОБА_4 підтверджено право власності на спірне майно свідоцтвами про право власності серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Проте, згідно відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації від 18 жовтня 2016 року № 13266 (И-2016) нерухоме майно за адресами АДРЕСА_3 (в т.ч. і літ.«А») та АДРЕСА_1 (в т.ч. і літ.«А») на праві власності не зареєстровано.

Крім того, згідно інформації Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради від 07 листопада 2016 року № 062/02/08-11196 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, правонаступником якого є Департамент, свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 та НОМЕР_2 не видавались.

В подальшому ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 вересня 2016 року, зареєстрованих за № 1239 та № 1236, спірне майно передано у власність ТОВ «НВП «Параллакс».

Також, встановлено, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. від 24 вересня 2016 року за № 16577398 та № 16578815 зареєстровано право власності на об`єкти спірного нерухомого майна за ОСОБА_2 на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року № 752/6527/16-ц.

В подальшому ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 26 вересня 2016 року № 597 та № 599 спірне майно передано у власність ОСОБА_1 .

Як зазначалося прокурором, на момент подачі позовної заяви вищевказані об`єкти нерухомості, які поза волею власника вибули із державної власності, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Міністерства освіти і науки нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 964, 9 кв.м та нежитлову будівлю по АДРЕСА_3 , загальною площею 1 076,96 кв.м.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги та скарги, апелянт, зокрема, зазначав, що на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, право власності на спірне майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване саме за ОСОБА_1 ; що судами не було враховано, що з 2012 року і на даний час в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності обліковується спірне нерухоме майно за класифікаційним угрупуванням: 1130.2 - гуртожитки для студентів вищих навчальних закладів, суб`єктом управління якого є Міністерство освіти і науки України, що перебуває на балансі Національного авіаційного університету.

Зазначав також, що віднесення спірного майна до державної власності підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме : інформацією Фонду державного майна від 26.04.2017 р. № 10-15-8430, витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності; що при попередніх розглядах справи суди не надали належної оцінки вказаним обставинам.

Посилався на те, що підставою незаконного вибуття спірного майна з державної власності були свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_2 Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради від 27.01.2006 р., які видані на ім`я ОСОБА_4 .

Проте, відповідно до наданої інформації Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради від 7.11.2016 р. №062/02/08-11196, Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради, правонаступником якого є Департамент, вказані свідоцтва не видавались.

Крім того, за даними КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації від 18 жовтня 2016 р. №13266 (И-2016) та від 13 квітня 2017 р. №062/14-4426 (И-2017) спірне нерухоме майно на праві власності не реєструвалося, записи в реєстрові книги 85п-63 та 85п-1 не проводились. Також, вказане майно ніколи не перебувало у комунальній власності м.Києва.

Таким чином, за загальними принципами цивільного законодавства визнати недійсним можливо лише акт, який видано всупереч закону. Проте, вказані свідоцтва про право власності уповноваженим органом не видавались, а тому є недійсними за своєю правовою природою та не породжують правових наслідків. Тому, зазначені свідоцтва не можуть бути правовою підставою для набуття права власності.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 не набув права власності на спірні об`єкти нерухомості у спосіб, передбачений діючим законодавством, тому він та наступні набувачі не були власниками спірного майна і не мають законних підстав розпоряджатися ним.

Рішення про припинення права державної власності на спірні об`єкти не ухвалювалось, реєстрація спірного майна в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «НВП «Параллакс» не скасована.

Тому, апелянт вважає, що вірним способом захисту порушеного права є витребування майна із незаконного володіння.

Такі доводи апелянта є слушними.

Також з матеріалів справи вбачається, що нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 964,9 кв.м та АДРЕСА_3 , загальною площею 1076,96 кв.м декілька разів відчужувались;

що ОСОБА_4 , який набув спірні будівлі у власність на підставі свідоцтв про право власності ссрії САА № 236564 та НОМЕР_2 , виданих 27 січня 2006 року Головним управлінням комунальної власності Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), продав спірні будівлі 17 березня 2016 року ОСОБА_5 , який продав їх 20 вересня 2016 року ТОВ «НВП «Параллакс», а від ТОВ «НВП «Параллакс» це майно вибуло на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року, яка була визнана підробленою, до ОСОБА_2 , який продав ці будівлі 26 вересня 2016 року - ОСОБА_1 .

Так, звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор вказував, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння власника поза його волею, а тому просив суд відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України витребувати спірне майно на користь держави.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7, місцевий суд виходив із того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Так, скасовуючи попереднє рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, вказуючи на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції, звертав увагу на наступне.

Так, частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючої майном особи з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі. Витребувати майно на підставі норм статті 388 ЦК України може лише неволодіючий власник.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Таким чином, місцевий суд, ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту, не врахував того, що прокурор, звертаючись до суду, наголошував на тому, що спірне майно вибуло із державної власності за відсутності волевиявлення власника та з порушенням порядку, а тому обраний позивачем спосіб захисту на підставі положень частини першої статті 388 ЦК України є правильним.

Тобто, дійшовши висновку про те, що прокурором було обрано неналежний спосіб захисту, суд першої інстанції не встановив та не дослідив обставин, зазначених прокурором як на підставу позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог з інших підстав, виходив із того, що спірне майно витребувано із володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «НВП «Параллакс» у справі № 758/11971/16-ц на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року, яке в частині витребування майна із незаконного володіння ОСОБА_1 залишено без змін постановою Апеляційного суду м.Києва від 06 березня 2018 року, а тому прокурор звернувся до суду із вказаним позовом до неналежного відповідача.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 758/11971/16-ц касаційну скаргу заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Національного авіаційного університету задоволено частково; постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 2.12.2020 р. провадження у справі № 758/11971/16-ц (апеляційне провадження №22-ц/824/10585\2020) - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі 758/545/17 (апеляційне провадження №22-ц/824/10442/2020), тобто у даній справі (а.с.187-192).

Відповідно до вимог ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, судове рішення, за яким право власності на спірне майно було визнано за ТОВ «НВП «Параллакс», скасовано, а тому висновки про те, що прокурор звернувся до суду до неналежного відповідача, є помилковими.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позовні вимоги підтверджуються належними письмовими доказами, з яких вбачається, щонежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 964,9 кв.м та АДРЕСА_3 , загальною площею 1076,96 кв.м декілька разів відчужувались; що вказані об`єкти нерухомого майна вибули із володіння власника поза його волею; що на момент подачі позовної заяви вищевказані об`єкти нерухомості, які поза волею власника вибули із державної власності, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, дослідивши всі обставини справи, надані суду письмові докази та доводи сторін судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується доводів 3-особи : ТОВ «Параллакс», то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва С. Репецького - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року - скасувати і постановити нове, яким витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Міністерства освіти і науки України об`єкти нерухомості - нежитлову будівлю (літ.А), загальною площею 964,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 877759380000) та нежитлову будівлю (літ.А), загальною площею 1076,96 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 877980380000).

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 11.03.2021 р.

Головуючий :

Судді :