Номер провадження: 22-ц/813/4374/21

Номер справи місцевого суду: 520/24/14-ц

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, шляхом його продажу від імені боржника,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки Toyota Yaris, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за договором, шляхом продажу ТОВ «Вердикт Фінанс» від імені ОСОБА_1 вказаного автомобіля та укладання від її імені договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем; надати право ТОВ «Вердикт Фінанс» підписувати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля та вчиняти від імені ОСОБА_1 усі дії, необхідні для зняття вказаного автомобіля з обліку за місцем звернення в одному з Центрів надання послуг та витребувати цей автомобіль у ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Фінанс», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу за № 11376618000, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 20 700 доларів США для придбання автомобіля та зобов`язалася у строк до 30.07.2015 року повернути банку грошові кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом. Проте, як зазначає позивач, відповідач не виконувала належним чином умови договору, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 20.11.2013 року складає 198 383,20 грн. та складається з боргу за тілом кредиту у розмірі 127 476,14 грн.; заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги у розмірі 16 381,82 грн.; відсотків станом на 20.11.2013 року в сумі 27 295,89 грн.; пені за порушення умов договору в сумі 23 405,10 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу - 3 824,25 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно відмовляється від погашення боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2015 року, позов ТОВ «Вердикт Фінанс» було задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2015 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2015 року скасовані, справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

У жовтні 2017 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просив замість первісних вимог розглядати вимоги про стягнення заборгованості за спірним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року заяву ТОВ «Вердикт Фінанс» про зміну предмету позову повернуто позивачу.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2019 року позов ТОВ «Вердикт Фінанс» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За заявоюпредставника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ВердиктФінанс» Одеським апеляційним судом призначено проведення судового засідання на 19.01.2021 року на 14-00 г.в режимі відео конференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», яке не відбулося з технічних причин відсутності належного відеозв`язку та за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» адвоката Єфременко Т.В. відкладено на 09.03.2021 року на 15-00 годину з проведенням судового засідання в режимі відео конференції.

Будучи належнимчином повідомленимипро дату,час імісце розглядусправи сторонив судовезасідання 09.03.2021року о15.00годині нез`явилися, до відеоконференції неприєдналися, про причини відсутності не повідомили, про відкладення розгляду справи відповідних заяв не подавали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. З цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Усім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що:

-30.07.2008 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11376618000, за умовами якого банк зобов`язався надати, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) в сумі 20700,00 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором /т. 1 а.с. 16-24/;

-згідно з п. 2.1. Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11376618000 у якості забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань в повному обсязі позичальника за договором надається порука ОСОБА_2 згідно Договору поруки №219901 від 30.07.2008 року, а також позичальник передав в заставу, а банк прийняв рухоме майно, а саме транспортний засіб марка TOYOTA, модель YARIS, рік випуску 2008, колір сірий, тип ТЗ легковий хетчбек, номери агрегатів: двигун 1299, кузов НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 ;

-16.04.2009 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11376618000 /т.1 а.с.29-30/, відповідно до якої змінено графік погашення кредиту;

-АКІБ УкрСиббанк (нині ПАТ УкрСиббанк) виконав свої зобов`язання по наданню кредитних коштів відповідачу;

-згідно з договором факторингу №05/12, укладеному 20.04.2012 року, ПАТ УкрСиббанк відступив, а ТОВ Кредекс Фінанс прийняв права вимоги за кредитами, сплатив ціну продажу, передбачену цим договором, що підтверджується самим договором, актом приймання-передачі від 14.05.2012 року та реєстром заборгованості боржників / т. 1, а.с.64-67, а.с.172-174/;

-20.04.2012 року ТОВ КредексФінанс та ТОВ Вердикт Фінанс уклали договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до якого ТОВ КредексФінанс зобов`язався відступити ТОВ Вердикт Фінанс права вимоги за кредитами, а ТОВ Вердикт Фінанс зобов`язався придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену цим договором /т.1 а.с.68-70/. Виконання товариствами умов договору підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 07.6.2012 року та витягом з реєстру боржників /т.1 а. с. 193-195/;

-в січні місяці 2014 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника. Позивач доводив, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов`язання за договором кредиту, тому станом на 20.11.2013 року у неї виникла заборгованості в сумі 198 383,2 грн., яка складалась з боргу за тілом кредиту в сумі 127476,14 грн., заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги - в сумі 16381,82 грн., нарахованих відсотків - станом на 20.11.2013 року в сумі 27295,89 грн., пені за порушення умов договору в сумі 23405,10 грн., 3 відсотків річних від простроченої суми боргу - 3824,25 грн. Рішення районного суду про задоволення вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» і ухвала апеляційного суду про залишення рішення суду першої інстанції без змін скасовані ухвалою касаційної інстанції, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Залишаючи позов ТОВ «Вердикт Фінанс» без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена ТОВ «Вердикт Фінанс» вимога про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави ТОВ «Вердикт Фінанс» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям транспортного засобу з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для подальшої його реалізації, з наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу - не відповідає ні положенням частини 1 статті 590, частини 1 статті 591 ЦК України, статті 20 Закону України «Про заставу», ні Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) №№11376618000 від 30.07. 2008 року.

Судова колегія виходить з такого.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу», стаття 572 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачемпредмета забезпечувальногообтяження шляхомукладення договорукупівлі-продажуз іншоюособою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.