Справа № 761/5665/20

Провадження № 2/761/1579/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

Шевченківський районний суд м. Києвав складі: головуючого суддіМальцева Д.О.за участю секретаря представник позивача Венгерчук В.В. Онищук Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просила суд визнати недійним Договір оренди №01_15_12_16 від 30 січня 2015 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 ; покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір оренди №01_15_12_16 від 30 січня 2015 року, об`єктом якого стала пятикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . 01 лютого 2015 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі зазначеної квартири. Відповідно до умов договору, за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату у розмірі 34 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 5 666,67 грн. за 1 місяць оренди. 31 грудня 2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди. Відповідно до п.1 Додаткової угоди, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 8.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «Строк оренди об`єкту оренди за цим договором - з моменту укладання цього договору до 30.12.2016 року. Строк оренди об`єкту оренди за цим договором може бути продовженим на підставі укладеної сторонами відповідної додаткової до цього договору».

23 січня 2017 року Постійно діючим Третейським судом при всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» було прийнято Рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором оренди 124 064,87 грн. та третейського збору в сумі 2 440,98 грн.

Так, у відповідності до умов укладеного договору оренди, об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва в справі №761/17649/13-ц від 11.12.2013 року. Проте, вказане рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.02.2017 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 27.02.2019 р., яким у позові банку відмовлено. Оскільки заочне рішення від 11.12.2013 року скасоване, відповідач на момент укладення Договору оренди не був власником майна, що передавалось в оренду, а тому не мав відповідних повноважень на підписання такого договору. Таким чином, протягом дії спірного договору з 01.02.2015 р. по 25.07.2016 р. у відповідача було відсутнє як право власності на об`єкт оренди, так і право передавати це у майно в оренду. З огляду на викладене, договір оренди суперечить ст. 319 ЦК України та ч. 1 ст. 761 ЦК України, а тому, є підстави для визнання зазначеного договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України

08.08.2019 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі Розпорядження заступника керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-364 від 14.01.2020 року вказану справу передано до провадження судді Мальцева Д.О.

09.12.2019 року від відповідача надійшов відзив.

15.01.2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

15.01.2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. заяву про заміну відповідача його правонаступником задоволено. Замінено відповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним на його правонаступника АТ «Альфа Банк (м. Київ, вул.Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).

04.02.2021 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 30 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди №01_15_12_16 (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі за текстом - Об`єкт оренди), а саме: пятикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . 01 лютого 2015 року (п. 1.1. Договору оренди).

П. 1.2. Договору оренди визначено, що об`єкт оренди належить Орендодавцю на праві власності на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва в справі №761/17649/13-ц від 11.12.2013 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності індексний номер 19981520 від 03.04.2014 року.

У відповідності до п. 3.1. Договору оренди, за користування об`єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 34 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 5 666,67 грн. за 1 місяць оренди.

Із Акту приймання-передачі від 01.02.2015 року, який було підписано на виконання умов Договору оренди №01_15_12_16 від 30.01.2015 року, вбачається, що ПАТ Укрсоцбанк» передав, а ОСОБА_1 прийняла Об`єкт оренди (а.с. 15).

31.12.2015р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди №01_15_12_16 від 30.01.2015 року, якою продовжено строк оренди об`єкту до 30.12.2016 року (а.с. 16).

23 січня 2017 року Постійно діючим Третейським судом при всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» було прийнято Рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором оренди 124 064,87 грн. та третейського збору в сумі 2 440,98 грн (а.с. 17-19).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 746 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

Як на підставу для визнання Договору оренди недійсним, позивач посилалась на те, що заочне рішення від 11.12.2013 року, на підставі якого у відповідності до умов укладеного договору належить об`єкт оренди банку, скасоване, а тому, відповідач на момент укладення договору не був власником майна, що передавалось в оренду, а отже не мав відповідних повноважень на підписання такого договору.

Між тим, наведені позивачем обставини, на які вона посилається, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Вищевказане рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.02.2017 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 27.02.2019 р., яким у позові банку відмовлено (а.с. 23-33).

Копії вказаних судових рішень долучено до справи, інформація про їх наявність була перевірена судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень шляхом використання ключа повного доступу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У той же час, згідно Інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру зареєстровано 03.03.2014 року на підставі рішення суду від 11.12.2013 року у справі №761/17649/13-ц.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст. 319 ЦК України).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

У даній справі судом встановлено, що на момент укладення Договору оренди відповідач був власником об`єктом оренди. Таким чином, підстав вважати, що в момент вчинення правочину ПАТ «Укрсоцбанк» не було дотримано вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, відсутні, а підстав визначати Договір оренди №01_15_12_16 від 30.01.2015 року недійсний немає. Інших доказів існування обставин, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, що можуть свідчити про недійсність оскаржуваного договору, сторона позивача не надала.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним, крім того, перевіривши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що підстав визнавати Договір оренди №01_15_12_14 від 30.01.2016 року, що був укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 відсутні.

Більш того, за умовами п. 12.8 підписаного сторонами Договору оренди, останній було укладено на вигідних умовах та за справжньою волею сторін.

Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Між тим, у судовому засіданні не було встановлено, що оскаржуваний договір порушує права позивача. Крім цього, на момент укладення оспорюваного договору, відповідач був наділений всіма правами як власник даного приміщення, а позивачем не надано інших доказів які б вказували на відсутність таких повноважень.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладено та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 16, 203, 215, 317, 319, 334, 627, 629, 638, 640, 746, 759, 761, 795 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 141, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання договору оренди № 01_15_12_16 від 30 січня 2015 року недійсним.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя