печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2719/21-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання позивача про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 21 січня 2021 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та третьої особи.

Суд, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, маючи рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Позивач у поданому клопотанні зазначила, що самостійно витребувати документи, на підставі яких зроблено виконавчий напис, неможливо, оскільки вони є таємницею нотаріальних дій.

Із вказаним суд погодитися не може у повній мірі, виходячи з наступного.

Статтею 8 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII закріплено визначення, що нотаріальною таємницею є сукупністю відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо.

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Обов`язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Відповідно до частини сьомої статті 8 вказаного Закону № 3425-XII, довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Отже, у разі звернення особи, щодо якої вчинено нотаріальні дії, нотаріусом, у якого зберігаються документи, видаються їхні копії, як передбачено вказаним Законом.

На інші підстави заявник не посилався та не вказував обставини, які унеможливлювали самостійне отримання доказів ним або його представником.

Суд, вивчивши клопотання про витребування доказів, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку про його невмотивованість.

Керуючись ст.ст. 1-19, 43, 49, 81, 83, 84, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про витребування доказів.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та не підлягає оскарженню.

Суддя І. В. Литвинова