Справа №701/191/21

Провадження №2/701/142/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого-судді -Калієвського І. Д. за участю секретаря -Байдужої Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перерозподіл спадщини та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про перерозподіл спадщини та визнання права власності.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 років в селі Нестерівка Маньківського району Черкаської області помер позивача батько ОСОБА_3 , про що 19.09.2011 року в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.09.2011 року Нестерівською сільською радою Маньківського району Черкаської області. Довідка виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 09.09.2020 року №327 підтверджує, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований і постійно проживав по АДРЕСА_1 . Зі спадкодавцем на день смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований в тому числі малолітні та неповнолітні. Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався виконкомом Нестерівської сільської ради. Також дана довідка підтверджує, що спадкоємцями за законом є: дочка ОСОБА_1 , 1970 р.н., (позивач по справі), син ОСОБА_2 , 1962 р.н., син ОСОБА_4 , 1958 р.н. Позивача брат (син спадкодавця) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Нестерівка Маньківського району Черкаської області, про що 16.01.2014 року складено відповідний актовий запис №1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 16.01.2014 року виконавчим комітетом Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області. Спадщину після смерті батька він не приймав. Після смерті її батька ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,4567 га., та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5909 га., розташована в адмінмежах Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області. Наявність та належність спадкового майна підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.01.2009 року, виданим Нестерівською сільською радою Маньківського району Черкаської області, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.01.2009 року №21529155, даними технічного паспорта, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №880936 від 03.12.2009 року. При цьому, у вказаних правовстановлюючих документах по-батькові батька вказано ОСОБА_5 , а згідно свідоцтва про смерть він вказаний ОСОБА_6 . Дане пояснюється тим, що за українськими звичаями та згідно довідника імен, ім`я (по-батькові) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 має одне значення і означає одне й те ж. Оскільки заповіту на випадок своєї смерті батько не залишив, за спільною домовленістю між спадкоємцями було вирішено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5909 га., яка належала покійному батькові, буде оформлена у спадщину на ім`я її брата ОСОБА_2 , а будинок із присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 буде оформлено на ім`я позивача. Вони домовились, що будуть разом здійснювати всі процедурні нотаріальні оформлення прийняття спадщини.

Однак, нещодавно від відповідача позивач дізналась, що він вже оформив у спадщину на своє ім`я земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5909 га., яка належала покійному батькові. При цьому виявилось, що при оформленні спадщини нею не було подано у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори внаслідок того, що відповідач самостійно вчиняв ці дії всупереч домовленостям, які були ними спільно досягнуті після смерті батька.

Тобто, спочатку домовленості виконувались, відповідач звертався до Маньківського районного суду із заявою про встановлення факту родинних відносин. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19.03.2013 року у справі №701/271/13-ц його заяву було задоволено та встановлено факт, згідно якого визнано, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нестерівка Маньківського району Черкаської області, актовий запис №9, дійсно доводився батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, вона не заперечувала на цьому факті та не заперечувала, що спадщину на яку претендує брат вона не приймала, а саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5909 га., розташовану в адмінмежах Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, про що вказано у даному рішенні суду. Однак, позивач не відмовлялась від оформлення спадщини на належний батькові житловий будинок з присадибною земельною ділянкою. Однак, внаслідок необізнаності з тонкощами оформлення спадщини не подала про це заяву до нотаріальної контори, при цьому спричинено це було діями відповідача. В даний час, після того як відповідач переоформив на своє ім`я земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на її звернення він надав її копії підтверджуючих документів, зокрема і рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19.03.2013 року у справі №701/271/13-ц, витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.05.2013 року, та свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.07.2013 року у спадковій справі №181 за 2013 рік. Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.05.2013 року №34071481 підтверджується, що 24.05.2011 року у Маньківській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу №181, номер у Спадковому реєстрі 54519271 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 17.07.2013 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., у спадковій справі №181 за 2013 рік, зареєстрованим в реєстрі за №805, підтверджується, що на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 2,5909 га., що розташована в межах Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №090051, виданого Маньківським районним відділом земельних ресурсів Черкаської області 30 грудня 2003 року. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22.12.2020 року позивач звернулась до Маньківської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та присадибну земельну ділянку після смерті батька ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.12.2020 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину мотивована тим, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк не було подано заяву про прийняття спадщини. При цьому, нотаріусом повідомлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 24.05.2013 року про прийняття спадщин за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., була відкрита спадкова справа №181 за 2013 рік. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім`я та від імені ОСОБА_3 були відсутні.

Позивач зазначає, що в даному випадку виключається можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку у зв`язку з наявністю спору між спадкоємцями та наявністю факту видачі свідоцтва про право на спадщину об`єкт частини спадкового майна земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ім`я відповідача і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину не є можливим по причині незгоди відповідача. У зв`язку з вищевикладеним позивач вимушена звернутись до суду за захистом з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з`явилася, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у її відсутність та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивача визнає та просить справу слухати у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 років в селі Нестерівка Маньківського району Черкаської області помер ОСОБА_3 , про що 19.09.2011 року в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.09.2011 року Нестерівською сільською радою Маньківського району Черкаської області. (а.с.15).

Довідка виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 09.09.2020 року №327 підтверджує, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований і постійно проживав по АДРЕСА_1 . Зі спадкодавцем на день смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований в тому числі малолітні та неповнолітні. Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався виконкомом Нестерівської сільської ради. Також дана довідка підтверджує, що спадкоємцями за законом є: дочка ОСОБА_1 , 1970 р.н., син ОСОБА_2 , 1962 р.н., син ОСОБА_4 , 1958 р.н. (а.с.16).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Нестерівка Маньківського району Черкаської області, про що 16.01.2014 року складено відповідний актовий запис №1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 16.01.2014 року виконавчим комітетом Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області. Спадщину після смерті батька він не приймав. (а.с.17).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що після смерті її батька ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці площею 0,4567 га., та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5909 га., розташована в адмінмежах Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Наявність та належність спадкового майна підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.01.2009 року, виданим Нестерівською сільською радою Маньківського району Черкаської області, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.01.2009 року №21529155, даними технічного паспорта, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №880936 від 03.12.2009 року.(а.с.19).

При цьому, позивач зазначає, що у вказаних правовстановлюючих документах по-батькові батька вказано " ОСОБА_5 ", а згідно свідоцтва про смерть він вказаний " ОСОБА_6 ". Дане пояснюється тим, що за українськими звичаями та згідно довідника імен, ім`я (по-батькові) " ОСОБА_5 " та " ОСОБА_6 " має одне значення і означає одне й те ж(а.с.26).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач також зазначає, що оскільки заповіту на випадок своєї смерті батько не залишив, за спільною домовленістю між спадкоємцями було вирішено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5909 га., яка належала покійному батькові, буде оформлена у спадщину на ім`я її брата ОСОБА_2 , а будинок із присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 буде оформлено на ім`я позивача. Вони домовились, що будуть разом здійснювати всі процедурні нотаріальні оформлення прийняття спадщини. Однак, позивач від відповідача дізналась, що він вже оформив у спадщину на своє ім`я земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5909 га., яка належала покійному батькові. При цьому виявилось, що при оформленні спадщини нею не було подано у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори внаслідок того, що відповідач самостійно вчиняв ці дії всупереч домовленостям, які були ними спільно досягнуті після смерті батька.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19.03.2013 року у справі №701/271/13-ц його заяву було задоволено та встановлено факт, згідно якого визнано, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нестерівка Маньківського району Черкаської області, актовий запис №9, дійсно доводився батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.27).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24.05.2013 року №34071481 підтверджується, що 24.05.2011 року у Маньківській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу №181, номер у Спадковому реєстрі 54519271 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.28).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 17.07.2013 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., у спадковій справі №181 за 2013 рік, зареєстрованим в реєстрі за №805, підтверджується, що на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.29). Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 2,5909 га., що розташована в межах Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №090051, виданого Маньківським районним відділом земельних ресурсів Черкаської області 30 грудня 2003 року. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22.12.2020 року позивач звернулась до Маньківської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та присадибну земельну ділянку після смерті батька ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.12.2020 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк не було подано заяву про прийняття спадщини. При цьому, нотаріусом повідомлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 24.05.2013 року про прийняття спадщин за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Заїчко В.П., була відкрита спадкова справа №181 за 2013 рік. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім`я та від імені ОСОБА_3 були відсутні.(а.с.32,33).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ч. 1 ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За ч. 2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

За ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (тобто ніяким строком не обмежено видачу свідоцтва).

За ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України, до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі (які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, санвузол та ін.) та комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), а також багаторічні насадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Дана правова норма ст. 120 ЗК України узгоджується з приписами ст.377 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Такий перехід права власності повністю узгоджується з приписами ст. 381 ЦК України, якою визначено поняття садиби як об`єкта права власності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року (справа №6-253цс16) суд вказав, що ст. 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положеньст. 120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюст. 125 ЗК Українислід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, зазначені висновки Верховного Суду України дають підстави вважати про цілісність об`єктів нерухомості розміщених на земельній ділянці із такою земельною ділянко що кореспондується із положеннями ст. 183 ЦК України за приписами якої неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. І хоч будинок із надвірними спорудами та земельна ділянка в загальному розумінні ст. 179 ЦК України є окремими об`єктами (речами) однак в частині повноцінної реалізації суб`єктами своїх прав власності на будинок (чи його частину) слід розглядати такий будинок у нерозривному взаємозв`язку із земельною ділянкою на якій такий будинок розташований.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст. 14 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 179, 183, 317, 319, 322, 328, 377, 381, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1233, 1235, 1236, 1259, 1280, 1296, 1298 ЦК України, ст. ст. ст. 78, 120, 126 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Продовжити строк на прийняття спадщини та перерозподілити спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Нестерівка Маньківського району, Черкаської області, а саме:

- Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 згідно даних технічного паспорта.

- Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ), право власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7123186000:01:002:0085 площею 0,4567 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський