Так, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати робіт позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 947, 07 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 892,75 грн за загальний період з 01.12.2019 по 10.08.2020.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в межах заявлених вимог, який здійснено відповідно до умов договору та вимог Закону.

Отже, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача за первісним позовом.

Крім того, за результатами розгляду зустрічних позовних вимог суд дійшов наступних висновків.

Пунктами 1.4.-1.7. договору підряду передбачено, що роботи на об`єкті виконуються з матеріалів замовника.

Відповідно до п. 3.3. договору, замовник зобов`язаний вчасно, відповідно до погодженого сторонами Графіку передачі матеріалів забезпечити генпідрядника матеріально-технічними ресурсами, згідно заявок, вчасно поданих генпідрядником.

Згідно з п. 4 угоди про заміну сторони, сторони підтверджують, що матеріали та обладнання, які замовник передав первісному генпідряднику на виконання умов договору, первісний генпідрядник передав новому генпідряднику за Актом приймання-передачі (від 24.01.2018).

Положеннями ст. 840 Цивільного кодексу передбачено, якщо робота виконується частково або у повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Крім того, у п. 3.4.6. договору підряду сторони погодили, що генпідрядник зобов`язаний нести відповідальність за цільове використання коштів, збереження обладнання, матеріальних ресурсів, одержаних від замовника.

Відповідно до п. 5.7. договору підряду, сторони домовилися, що у разі наявності залишку обладнання та матеріалів закуплених та/або поставлених замовником на будівництво об`єкту, генпідрядник компенсує замовнику вартість такого залишку за погодженою ціною протягом 1 місяця.

Актом № 1 приймання-передачі майна до договору підряду визначено, що новий генпідрядник отримав у відповідальне зберігання Кабель ВВГнг-1 5 х 150 у кількості 0,115 км, вартістю 197 311, 25 грн (окрім того ПДВ 20% - 39 462, 25 грн, а разом - 236 773, 50 грн).

Спір за зустрічним позовом виник у зв`язку з тим, на думку позивача за зустрічним позовом, що за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 (КБ2-в) при виконанні робіт використано лише 0,075 км вказаного вище кабелю на загальну суму 128 681, 25 грн.

Окрім того, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" долучає бухгалтерську виписку, з якої вбачається залишок ТМЦ на відповідальному зберіганні підрядника на об`єкті "Здолбунівська 2" реконструкція районної котельні" станом на 01.09.2020 на загальну суму 68 630, 00 грн, з ПДВ 82 356, 00 грн.

Оскільки, з огляду на наявні у матеріалах справи фактичні дані, замовником підтверджено, а підрядником не спростовано обов`язку компенсувати вартість невикористаного матеріально-технічного ресурсу на загальну суму 82 356, 00 грн, тоді зустрічний позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 6 261, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 12 347,84 грн за загальний період з 01.05.2018 по 31.08.2020.

ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" вважає, що підрядник повинен був здійснити компенсацію вартості залишку невикористаних матеріально-технічних ресурсів до 01.05.2018, посилаючись на вказаний вище п. 5.7. договору підряду.

Однак, у п. 5.7. не передбачено порядку погодження ціни та прямо не встановлено, що місячний строк починає обраховуватися з дати погодження ціни.

Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що сторони договору підряду дійшли згоди щодо вартості компенсації невикористаних матеріально-технічних ресурсів.

Так, згідно з положеннями ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене вище, з огляду на відсутність у п. 5.7. договору строку, з якого починається місячний термін для компенсації, не надання доказів звернення замовника з відповідною вимогою до підрядника, суд дійшов висновку про необґрунтованість наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку суми інфляційних втрат та 3% річних, а тому у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 6 261, 00 грн 3% річних та 12 347, 84 втрат від інфляції суд відмовляє.

Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як передбачено частиною 11 статті 238 ГПК України в разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Частиною 11 статті 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки вимоги як за первісним так і за зустрічним позовом підлягають задоволенню (за зустрічним позовом - частково), суд дійшов висновку провести зустрічне зарахування присуджених сум та стягнути між ними різницю з відповідача за первісним позовом. З аналогічних підстав підлягають розподілу і понесені сторонами судові витрати по сплаті судового збору, внаслідок чого на відповідача покладено різницю між розподіленими сумами судового збору, з урахуванням часткового задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 та ч. 11 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 4/6; код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5; код ЄДРПОУ 33439880) заборгованість в розмірі 144 083, 66 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 892, 75 грн, 3% річних в розмірі 3 947, 07 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 278, 85 грн.

3. Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5; код ЄДРПОУ 33439880) на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 4/6; код ЄДРПОУ 23527052) заборгованість в розмірі 82 356, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 714, 58 грн.

5. У задоволенні решти вимог зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" відмовити.

6. Провести зустрічне зарахування сум стягнутих за первісним та зустрічним позовом та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 4/6; код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5; код ЄДРПОУ 33439880) заборгованість в розмірі 61 727, 66 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 892, 75 грн, 3% річних в розмірі 3 947, 07 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 564, 27 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 09.03.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко