Справа № 724/1720/20 Провадження № 2/724/27/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

10 березня 2021 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

розглянувши впорядку загальногопровадження увідкритому судовомузасіданні взалі судув місті Хотині Чернівецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначає, що їй належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що вона є власником даного будинку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.08.2010 року за реєстраційним номером 1141, Договором дарування Ѕ частини домоволодіння від 10.11.2010 року за реєстраційним номером 1583 та Витягами про державну реєстрацію прав № 28034795, № 28034890 від 17.11.2010 року.

Зазначає, що у даному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , її колишній чоловік, але не проживає в ньому з 2003 року, оскільки шлюб розірвала з ним 16.11.2012 року рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області.

Позивач пояснює, що не має можливості розпоряджатися своїм майном і врегулювати дане питання можливо лише у судовому порядку.

Підтримуючи вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але її представник ОСОБА_3 до канцелярії суду надав заяву, в якій просить справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі, судовий збір залишає за собою.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча бувналежним чиномповідомлений продень тачас слуханнясправи,про причининеявки неповідомив, відзив на позов та заяви про розгляд справи у його відсутності суду не надав.

Відповідно до ч.1ст. 280 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разінеявки всудове засіданнявсіх учасниківсправи чив разіякщо розглядсправи здійснюєтьсясудом завідсутності учасниківсправи,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вона є власником даного будинку на підставі копій Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.08.2010 року за реєстраційним номером 1141, Договором дарування Ѕ частини домоволодіння від 10.11.2010 року за реєстраційним номером 1583 та Витягами про державну реєстрацію прав № 28034795, № 28034890 від 17.11.2010 року, також згідно довідки № 619 від 15.10.2020 року виданої виконкомом Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області (а.с.12-16, 18).

Згідно довідок № 616, 618 від 15.10.2020 року виданих виконкомом Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , 1977р.н. власник двору; ОСОБА_2 , 1976р.н., колишній чоловік, з 2003 року не проживає; ОСОБА_4 , 1999р.н. дочка; ОСОБА_5 , 2005р.н. син; ОСОБА_6 , 1949р.н. мама, а також згідно акту № 615 від 15.10.2020 року виданого виконкомом Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області вбачається, що ОСОБА_2 , 1976р.н., колишній чоловік, з 2003 року не проживає за вищевказаною адресою (а.с.21-23).

Рішенням Хотинськогорайонного судуЧернівецької областівід 16.11.2012року,шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.19).

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Права власника житлового будинку, визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК Української PCP, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Також ст. 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 310 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на місце проживання.

Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст.150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою не проживає з 2003 року без поважних причин.

На підставі ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Таким чином, при вирішенні питання про втрату права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягає як строк його відсутності, так і поважність причини такої відсутності.

У пункті 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч.1 ст. 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК України, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. З врахуванням зазначеного, суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення ст. 405 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. У цьому випадку положення ст. ст. 71, 72 ЖК України застосуванню не підлягають.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного та зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає більше року без поважних причин, однак є зареєстрований за вказаною адресою, а позивач згідно ст.391ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судового збору, судом враховується заява позивача, з проханням судовий збір з відповідача не стягувати.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.03.2021р.

Суддя: Л. Л. Гураль