Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2021 Справа №607/11112/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору та відшкодування майнової і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору від 15 травня 2020 року, відшкодування майнової шкоди в сумі 60000,00 грн. та моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступне. 15 травня 2020 року між сторонами було укладено договір побутового підряду, відповідно до якого відповідач зобов`язався виготовити та встановити у будинковолодінні позивача в с. Ладичин Теребовлянського району огорожу (4 секції), браму та хвіртку за такими показниками: виріб виготовляється з металу та листів бляхи різної товщини; виріб повинен пройти піскоструменеву обробку та електродугове оцинкування; виріб обробляється ґрунтовкою від виробника «ВІК» та фарбується молотковою фарбою «Кобер»; на хвіртці має бути встановлений електронно-механічний замок. Аналогічний виріб (зразок) оглянуто відповідачем у АДРЕСА_1 та позивачем надано відповідачу ексізи брами, хвіртки та огорожі. Вартість виробу становить 130000 гривень, термін виконання - один місяць. Під час укладення вказаного договору ОСОБА_1 заплатила ОСОБА_3 30000 грн. Крім цього, на виконання вимог Договору проводилися наступні оплати, а саме - 20.05.2020 року - 10000 грн., 23.05.2020 року - 5000 грн., 25.05.2020 року - 5000 грн., 09.06.2020 року - 10000 грн. Всього нею заплачено завдаток в розмірі 60000 грн. За вказаний період відповідач виготовив лише одну хвіртку, яка не відповідає вимогам та умовам, на яких вони уклали договір. З приводу неналежного виконання договору та виправлення недоліків позивачем 12.06.2020 року надіслано два рекомендовані листи із заявами відповідачу (на офіс та за місцем реєстрації підприємця) про необхідність виготовити виріб відповідно до умов договору, а у разі неможливості це зробити - повернути їй грошові кошти, однак зазначені заяви залишилися без реагування. Крім того, вказує, що протиправними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 3000 грн. та яка полягає у тому, що такі дії відповідача викликали у неї стрес, нервування, необхідність займатись судовою тяганиною, відстоювати свої права. Враховуючи наведене просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді від 27 липня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

08 грудня 2020 року відповідачем ОСОБА_3 поданий відзив, який суд не бере до уваги у зв`язку із закінченням процесуального строку для його подання та відсутністю клопотань про його поновлення.

Позивач ОСОБА_1 та їїпредставник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Крім того, позивач вказала, що вона з відповідачем у травні 2020 року уклала договір підряду лише в усній формі та сторони домовились про виконання замовлення за один місяць. На позицію відповідача підписати запропонований ним письмовий договір від 11 червня 2020 року вона не погодилась, оскільки даний договір не містив тих умов, про які вони з відповідачем домовлялись. Кошти на виконання умов договору вона передавала працівнику відповідача ОСОБА_4 , з яким домовлялась щодо виконання робіт по договору. Через місяць вона прийшла перевірити хід виконання робіт та виявила, що брама виготовляється не у відповідності до домовленостей та не дотримано строку їх виконання. На час розгляду справи відповідач не виготовив та не встановив огорожу, браму, хвіртку та не повернув їй кошти. Вказала, що не укладали із відповідачем письмового договору щодо строку виконання замовлення, розмірів, матеріалу, оздоблення, інших характеристик виробу, лише надавала ескізи, за якими необхідно було виготовити виріб.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та підтвердив, що між ними дійсно було укладено усний договір підряду, на виконання якого його працівники отримали від позивача ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 60000,00 грн. для виготовлення брами, хвіртки та огорожі на 4 сектори, загальна вартість замовлення повинна була становити 75000 грн. 11 червня 2020 року позивач прибула до цеху, де виготовлялись замовлені вироби та на його пропозицію підписати письмовий договір відмовилась та одразу викликала поліції, вказавши, що відмовляється від договору та не буле оплачувати кошти за виготовлення брами, оскільки хід виконання робіт не відповідає їх домовленостям. Вказав, що не укладав із позивачем письмового договору щодо строків виконання замовлення, розмірів, матеріалу, оздоблення, інших характеристик виробу, позивач лише показала його працівникам як зразок аналогічну браму, яка встановлена у сусіда.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він дійсно з метою виготовлення на замовлення ОСОБА_6 брами, огорожі та 4 сектори від огорожі отримував від позивача кошти в сумі 60000 грн. трьома платежами. Письмового договору між ними не було укладено, лише позивач показала браму, яку вони повинні були виконати та вони усно домовились виконати замовлення до липня 2020 року. Крім того, вона в червні 2020 року на пропозицію ОСОБА_3 відмовилась підписувати письмовий договір підряду. На даний час виріб готовий на 90 відсотків, однак позивач відмовляється отримати замовлення, оскільки вказує, що виріб не відповідає їх домовленостям та через недійсність договору.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

У травні та червні 2020 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 кошти на загальну суму 60000 грн. з метою виготовлення брами та 4 секцій огорожі відповідачем ФОП ОСОБА_3 .

Встановлено тапідтверджено сторонами,що позивачне підписаланаданий їйдля підписаннявідповідачем ФОП ОСОБА_3 письмовий договірвід 11червня 2020року,згідно якоговказано,що між ОСОБА_1 (замовник)та ОСОБА_3 ,який діє на підставі свідоцтва про підприємницьку діяльність № НОМЕР_1 (виконавець) укладено Договір № 13, у якому виконавець зобов`язався виготовити та передати у власність замовника браму, хвіртку та 4 прольоти до 26 червня 2020 року. Загальна сума договору складає 140000,00 грн., а замовник зобов`язується сплатити повну вартість замовлених виробів на момент їх одержання.

Таким чином, письмовий договір підряду між сторонами укладений не був.

ОСОБА_1 направила ФОП ОСОБА_3 заяву від 11.06.2020 року, згідно якого вказала про укладення усного договору щодо виготовлення огорожі, брами та хвіртки за вказаними у заяві показниками та просила до 26.06.2020 року виготовити виріб згідно вищезазначених вимог, надати кошторис, у разі неможливості виготовлення за цими вимогами повернути кошти в сумі 60000 грн.

Крім того, ОСОБА_1 звернулась із заявою до Тернопільського РВП ГУНП в Тернопільській області від 30.06.2020 року із заявою щодо дій ФОП ОСОБА_3 , в якій вона вказала про незаконне заволодіння ОСОБА_3 отриманими від неї коштами в сумі 60000 грн.

Згідно ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ч. 1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідност. 865 ЦК Україниза договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідност. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1статті 208ЦК Українивизначено,що уписьмовій форміналежить вчиняти: 1)правочини міжюридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно положень статті 570 ЦК України завдатком єгрошова сумаабо рухомемайно,що видаєтьсякредиторові боржникому рахунокналежних знього задоговором платежів,на підтвердженнязобов`язанняі назабезпечення йоговиконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Крім того, виходячи з вимог ст. 546, 547 ЦК України, завдаток є видом забезпечення виконання зобов`язання та вчиняється у письмовій формі та є нікчемним в разі вчинення з недодержанням такої форми.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено сторонами, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 не було укладено письмового договору підряду на виконання робіт.

Отже, зважаючи на вимоги ст.638, ч.2 ст.639 ЦК України, суд приходить до висновку, що договір підряду на виготовлення брами, хвіртки та 4 секції огорожі позивачем з відповідачем не був укладений, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору виходячи з наступного.

Суд вважає, що сторони повинні були досягнути згоди щодо матеріалу, з якого виготовлялась брама, хвіртка та 4 секції огорожі, способу обробки та фарбування виробів. Оскільки, договір від 11.06.2020 року не був підписаний замовником ОСОБА_1 , суд вважає, що матеріал, спосіб обробки та фарбування виробів є істотною умовою договору, щодо якої не досягнуто згоди між сторонами.

Також,встановлено,що сторонамиу письмовійформі небуло погодженоінші умовидоговору,необхідні дляданого видудоговору,а саме: строку виконання даного замовлення, вартості виконаної роботи.

Крім того, доводи позивача про досягнення згоди між сторонами щодо умов договору, що стосуються матеріалу, з якого підрядник зобов`язався виготовити замовлення, його характеристики та способи обробки, строку виконання замовлення, вартості робіт, які мають бути виконані за договором та надання позивачем ескізів виробу не були підтверджені відповідачем та не доведені жодними іншими належним та допустимими доказами.

Суд не приймає в якості доказу узгодження матеріалу виробів та способу його обробки пояснення позивача та показання свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 вказала на аналогічну браму, яка встановлена у іншої особи, та пояснення позивача про надання ескізів, оскільки досягнення згоди щодо таких відомостей не підтверджено відповідачем та письмовими доказами (кошторисом, специфікацією тощо).

Також, позивачем суду не доведено, що кошти в сум 60000 грн. є завдатком у розумінні ст. 570 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів про укладення такого договору у письмовій формі відповідно до вимог ст. 546 ЦК України.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати дану суму авансом, оскільки як встановлено в судовому засіданні, сторони не дійшли згоди щодо вартості замовлення та загальної суми належних з боржника (замовника) платежів та договір підряду не був укладений.

Суд не погоджується із доводами позову про врегулювання виниклих правовідносин між сторонамиЗаконом України «Про захист прав споживачів», оскільки порушення вимог цьогоЗаконуз боку відповідача судом не встановлено.Закон України«Про захист прав споживачів»регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пункт 15статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачає, що недолік це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

В судовому засіданні не встановлена невідповідність виробу певним умовам, які узгоджені сторонами, оскільки у сторонами не були узгоджені істотні умови, зокрема вимоги щодо предмету договору, вартості виробів та строку виконання. Отже, доводи позову про недоліки замовлення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, на підтвердження заперечень проти позову відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, що виріб був виготовлений відповідно до вимог, погоджених сторонами, однак позивач безпідставно відмовилась від отримання цього замовлення та його оплати.

Згідно ч.1ст. 872 ЦК Україниякщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків.

Судом, обставин зазначених в ч. 1ст. 872 ЦК України, які б передбачали можливість розірвання договору та відшкодування збитків, не встановлено, крім того, суд вважає, договір не був укладеним, оскільки сторони не дійшли згоди щодо його істотних умов.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, отримавши кошти від позивача в сумі 60000 грн., зберіг їх у себе без достатньої правової підстави та на вимогу позивача про їх повернення до даного часу не повернув вищезазначені кошти.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.

Відповідно достатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченогостаттею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК Україниможе бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Судом встановлено, що відповідач, отримав кошти від позивача, не уклавши із позивачем договору підряду, тому, позивач має право на отримання від відповідача суми безпідставно набутих ним грошових коштів в сумі 60000,00 грн.

Таким чином, судвважає вимоги позивача в частині стягнення суми грошових коштів сплаченої за вироби, законними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ч.1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Проте, позивач не надала суду будь-яких доказів, які підтверджують факт заподіяння їй моральних страждань діями відповідача та причинно-наслідкового зв`язку дій відповідача та заподіяною шкодою.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Тому, проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору та відшкодування майнової і моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з ФОП ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 безпідставно набутігрошові кошти в сумі 60000 грн. 00 коп., відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Крім того, в силуст. 141 ЦПК Українислід стягнути з ФОП ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. 11, 12, 16, 23, 208, 546, 547, 570, 638, 639, 837, 865, 872, 1167, 1212 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 доФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 пророзірвання договорута відшкодуваннямайнової іморальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складений 22 лютого 2021 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай