Справа № 369/9050/19

Провадження № 2/369/544/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Середенка Б.С.,

за участю

представника позивача Таганцова Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Автокредит Плюс» про стягнення грошових коштів, яку мотивує тим, що 20.11.2017 між позивачем та відповідачем було підписано договір про приєднання до публічного договору № АВН0А!00000008 у вигляді заяви про приєднання до публічного договору фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті Компанії www.planetavto.cm.ua (далі-договір). За цим Договором Лізингодавець передає Лізингоодержувачу в лізинг - автомобіль згідно Специфікації, викладеної у Додатку №1, строк лізингу 60 місяців.

Згідно Додатку № 2 до договору про надання фінансового лізингу сторонами погоджено графік та суми платежів за договором № АВН0А!00000008. Згідно п.14.1.7 договору, після прийняття Лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу Лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 23400 грн. Згідно п.14.3 договору, щомісячно в період сплати Лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 7605 грн. та відшкодовує Лізингодавцю всі витрати Лізингодавця, що пов`язані з виконанням Договору, та які виникли у Лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць.

На виконання умов договору відповідач ТОВ «Автокредит Плюс» передав позивачу автомобіль Nissan Note, 2013 року випуску згідно Додатку №1 до Договору.

Згідно додатку №2 до Договору позивачем вносились платежі: перший платіж у розмірі 23400 грн, наступні платежі у розмірах згідно графіку та відповідно до квитанцій на загальну суму 107000 грн. Загальна сума сплачених позивачем коштів становить 130400 грн.

13.03.2019 у зв`язку із заявленням відповідачем автомобіля Nissan Note, 2013 року випуску, у розшук, транспортний засіб поміщено на штраф-майданчик м. Києва, після чого користуватись автомобілем позивач не може.

Позивач вважає, що оскільки договір фінансового лізингу між сторонами у письмовій формі з її наступним нотаріальним посвідченням не укладався, і між сторонами не погоджувались у передбачений законом спосіб істотні умови такого договору, то такий договір є недійсним.

Разом з тим, аналіз змісту спірного договору лізингу, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім обов`язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, передбачених договором та законом, звужені обов`язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, одночасно значно розширені права лізингодавця. Укладений договір із ТОВ «Автокредит Плюс» не відповідає вимогам Закону «Про захист прав споживачів», а саме: ст. 18 (його умови є несправедливими), ст. 19 (застосована нечесна підприємницька діяльність) Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь сплачені за договором грошові кошти у розмірі 130400 грн.

Ухвалою від 13.09.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати останню за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам процесу строки на подачу до суду заяв по суті справи.

05.11.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що ТОВ «Автокредит Плюс» заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи різних договорів, а цивільне законодавство не містить прямої норми щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу транспортного засобу, укладеного за участі фізичної особи.

Спірний правочин не може вважатись нікчемним за правилами ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, але якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що в силу ст. 214 ЦК України правочин є правомірним, а відтак не є нікчемним, позивач не заявляє вимогу про визнання його недійсним, а тому відсутні підстави, для застосування реституції до дійсного правочину.

Окрім того, представник відповідача вказує на те, що складовою лізингового платежу за договором є плата за користування предметом лізингу, яка за своєю правовою природою є платою за користування наймачем (позивачем) майном, переданим в лізинг.

Додаток № 2 до договору лізингу містить розділ «відсотки за користуванням предметом лізингу», тобто сторони погодили плату за користування автомобілем.

Як вбачається з Довідки щодо розрахунку собівартості послуги з користування автомобілем Nissan Note, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , за 18 місяців (з 05.01.2018 по 13.06.2019) за користування автомобілем ОСОБА_1 мав сплатити на користь відповідача 59 839,63 грн.

Загальна сума грошових коштів за користування автомобілем вираховується шляхом складання щомісячних платежів за користування, які зазначені в розділі «Плата за користування предметом лізингу», а відтак, у разі, якщо суд застосовуватиме реституцію за недійсним договором, то з відповідача на користь позивача потрібно стягнути грошові кошти за виключенням 59 839,63 грн., які є платою за користуванням наймачем майном.

Ухвалою від 06.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач не з`явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20.11.2017 за № АВН0А!00000008 між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит плюс» укладений договір фінансового лізингу, за яким відповідач, як лізингодавець, зобов`язується, передати за плату у лізинг позивачу, як лізингоодержувачу, транспортний засіб - марка (модель): Nissan Note, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , строк лізингу 60 місяців. Розмір авансового платежу - 23400 грн.

Згідно специфікації та акту приймання-передачі, який є Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу, вартість автомобіля Nissan Note, 2013 року випуску, становить 234000 грн.

Розмір щомісячних платежів за договором лізингу становить у розмірі 7605 грн..

Також судом встановлено, що у подальшому позивач сплачував платежі за користування предметом лізингу, на підтвердження чого надав копії відповідних квитанцій.

Загальна сума сплачених коштів - 130400 грн.

Як слідує з відповіді ТОВ «Автокредит Плюс», наданої ОСОБА_1 на його запит, у 2018 році по лізинговому договору № АВН0А!00000008 була допущена подія дефолту, тому компанія була змушена оголосити автомобіль Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , у розшук. Станом на 11.04.2019 лізинговий автомобіль знаходиться на штраф-майданчику у м. Києві.

Як вбачається з довідки щодо розрахунку собівартості послуги з користування автомобілем за період з 05.01.2018 по 13.06.2019:

- балансова вартість авто на дату передачі права користування складає 210000 грн.;

- договірна вартість авто на дату передачі права користування складає 234000 грн.;

- плата за користування предметом лізингу за весь період складає 59839,63 грн.;

- збитки за амортизацією вартості авто - 61016,67 грн.;

- збитки за неотриманий прибуток 20 % рентабельності - 12203,33 грн.;

- збитки до сплати ПДВ - 133059,63 грн.;

- збитки з ПДВ - 159671,56 грн.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 799 ЦК України).

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-1551 цс16 від 19 жовтня 2016 року.

Як встановлено судом, договір фінансового лізингу між сторонами у письмовій формі з узгодженням усіх істотних умов не укладався, з огляду на що відсутнє і нотаріальне посвідчення вказаного правочину, яке є обов`язковим для договорів, що містять елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Так як судом встановлено, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений, суд відповідно до положень статті 220 ЦК України доходить висновку, що спірний договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд вказує, що правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондиційними.

Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висновків про застосування ч. 1 ст. 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави у постанові від 23.05.2018 (справа № 14-77цс18) і підстави для відступу від таких висновків відсутні.

Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд, враховуючи ту обставину, що позивач користувався транспортним засобом, вважає, що поверненню позивачеві відповідачем підлягають грошові кошти, одержані відповідачем на виконання нікчемного договору фінансового лізингу у сумі 70 560,37 грн., тобто за виключенням 59839,63 грн., що є платою за користування предметом лізингу, розрахунок якої підтверджується довідкою щодо розрахунку собівартості послуги за користування автомобілем, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 70 560 грн. 37 коп. грошових коштів.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», ЄДРПОУ 34410930, адреса місцезнаходження: 49126, м. Дніпро, пр-т Праці, буд. 2Т.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук