П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 року м. Київ

Справа №752/9834/17

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Онопрієнко К.С.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

Справа №752/9834/17 № апеляційного провадження:22-ц/824/2424/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Колесник Ганною Миколаївною на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Чередніченко Н.П. 09 лютого 2018 року, повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2018 року в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив постановити рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 борг в сумі 1015740 грн, три проценти річних у сумі 834,85 грн, пеню у розмірі 6511,87 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6890 грн. Посилався при цьому на ті обставини, що 21 квітня 2017 року позивач позичив ОСОБА_2 38 000 доларів, що в еквіваленті становило 1015740 грн, а відповідач взяв ці кошти і зобов`язувався їх повернути до 02.05.2017 року, однак свої зобов`язання за договором позики не виконав.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) борг за договором позики у розмірі 1015740 (один мільйон п`ятдесят тисяч сімсот сорок) гривень, 3% річних у розмірі 834,85 грн. (вісімсот тридцять чотири гривні 85 коп.), пеню у розмірі 6511,87 грн. (шість тисяч п`ятсот одинадцять гривень 87 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6890,00 грн (шість тисяч вісімсот дев`яносто гривень).

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача адвокатом Колесник Г.М. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення представникам учасників справи повістки повідомлення на їх електронні адреси.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Колесник Г.М. вдруге надала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 перебуває за кордоном і не може з`явитися в судове засідання а вона як представник відповідача, перебуває на самоізоляції в зв`язку зі захворюванням її колег Адвокатського бюро.

В попередньому клопотанні, яке надійшло до суду 17 лютого 2021 року, адвокат Колесник Г.М., ознайомившись з матеріалами справи 16 лютого 2021 року і достовірно знаючи про розгляд справи 17 лютого 2021 року о 14 годині 45 хвилин, посилалась на те, що вона уклала 15 лютого 2021 року договір про надання правової допомоги з іншою особою і 17 лютого 2021 року о 13 годині 30 хвилин буде здійснювати представництво особи в Житомирському апеляційному суді.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи та їх представників.

Оскільки розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення, суд зобов`язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції виходив з того, що розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов`язання повернення боргу у визначений строк, містить підписи як позикодавця так і позичальника та свідка, що дає підстави ідентифікувати як позивача так і відповідача.

Про те, колегія суддів, вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції до справи долучено копію розписки, яка належним чином не посвідчена судом першої інстанції, відповідно до якої, 21.04.2017 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 безвідсоткову позику в розмірі 38,000 (тридцять вісім тисяч) доларів, що в еквіваленті становило 1015740 (один мільйон п`ятдесят тисяч сімсот сорок гривень), із зобов`язанням повернути вказані кошти до 02.05.2017 року. Проте кошти відповідачем повернуті не були.

Копія розписки містить дату складання - 21.04.2017 року, підпис, виконаний від імені ОСОБА_2 , а також відмітку про те, що ОСОБА_1 грошові кошти передав.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача борг за даною розпискою від 21 квітня 2017 року та проценти, зважаючи на те, що в установлений у розписці строк відповідач грошові кошти не повернув.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував про те, що він дану розписку позивачу не писав, грошові кошти від нього не отримував.

Згідно ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Стороною позивача не надано суду, як доказ, - оригінал самої розписки або завірену у встановленому законом порядку її копію, а тому за відсутності оригіналу вказаного доказу суд був позбавлений можливості перевірити справжність вказаного доказу та дійсне волевиявлення позичальника ОСОБА_2 про фактичне отримання грошей в борг.

Апеляційним судом за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Колесник Г.М. було призначено судово-почеркознавчу експертизу та зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати в розпорядження експертів для дослідження оригінал розписки від 21 квітня 2017 року. При цьому в розпорядження експертів надавалась низка зразків почерків відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку від 18 січня 2021 року, експерти повідомили про неможливість надання висновку, оскільки в розпорядження експертів не було надано оригіналу розписки.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а сторона позивача в ході розгляду справи не надала для огляду оригіналу розписки на підтвердження факту невиконання відповідачем зобов`язань за борговою розпискою.

Враховуючи викладене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, апеляційним судом встановлено, що стороною позивача в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами укладення 21 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, а представлена незавірена належним чином копія розписки не може бути прийнята судом, як належний доказ у справі, а тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Колесник Г.М., підлягає задоволенню, а тому сплачений судовий збір у сумі 12000 гривень за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Крім того, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи, що були ним сплачені в сумі 7681 гривня 68 копійок а також витрати на правову допомогу в сумі 120073 гривні 72 копійки, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги, актами виконаних робіт та квитанціями про сплату витрат (т.2 а.с.8-24).

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатом Колесник Ганною Миколаївною - задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 12000 гривень, судові витрати за проведення експертизи в сумі 7681 гривня 68 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 120073 гривні 72 копійки

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна