КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021року м. Київ

Унікальний номер справи № 940/661/20

Апеляційне провадження 22-ц/824/1795/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Косович Т.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача 35 490 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 2520 грн витрат на правову допомогу.

В обгрунтування позову зазначав, що він є власником автомобіля Volkswagen Touran, р.н. НОМЕР_1 .

02.03.2020 він передав даний автомобіль в оренду ОСОБА_3 , яка 04.03.2020 передала його у суборенду ОСОБА_2 . Останній протягом часу користування автомобілем не виконував обов`язки, визначені у п. 7.1 договору, не підтримував автомобіль у належному стані, не усував пошкодження, не проводив поточний ремонт та заміну необхідних деталей. Відповідач не заперечував, що під час експлуатації автомобіль було неодноразово пошкоджено. Станом на 12.05.2020 вартість ремонта автомобіля та запасних частин складає 35 490 грн. Відповідач зобов`язався відшкодувати заподіяну шкоду, про що 03.04.2020 надав розписку, проте добровільно цього не зробив.

Дії відповідача призвели до моральних страждань, оскільки він став знервованим, дратівливим, втратив сон, витратив значну суму коштів на ремонт автомобіля. Моральну шкоду оцінює у 10 000 грн.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги, що відповідно до п. 7.1 договору суборенди відповідач мав підтримувати автомобіль у належному технічному стані, усувати пошкодження автомобіля, проте ці обов`язки він не виконував. Відповідач не заперечував, що автомобіль було пошкоджено та видав розписку про те, що пошкодив передній бампер, решітку бампера і підкрилок та що зобов`язаний відшкодувати 9 200 грн після надання йому чеків про вартість деталей та акту виконаних робіт. Він надав докази понесених витрат на ремонт автомобіля, а саме видаткову накладну та акт виконаних робіт від 04.05.2020, а тому вважає, що довів належними доказами свої позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є власником автомобіля Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до договору оренди ОСОБА_1 передав даний автомобіль в оренду ОСОБА_3 на строк від 02.03.2020 до дати, вирішеної шляхом переговорів сторін.

Пунктом 7.2 договору оренди передбачено право орендара здавати автомобіль в суборенду.

Відповідно до договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 останній отримав цей автомобіль в оренду на строк від 04.03.2020 до дати, вирішеної шляхом переговорів сторін.

Відповідно до 7.1 договору ОСОБА_2 зобов`язався, серед іншого, протягом строку користування автомобілем підтримувати його в належному технічному стані (здійснювати профілактичний та поточний ремонт, проводити заміну необхідних деталей) та нести усі повязані із цим витрати; поточний ремонт автомобіля, що орендується; усувати пошкодження автомобіля або відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою автомобіля, якщо такі пощкодження або втрата сталися з вини орендаря.

Відповідно до розписки, складеної відповідачем 03.04.2020, за період користування автомобілем ним було пошкоджено передній бампер автомобіля, решітку бамперу та підкрилок передній правий, вартість ремонту яких зобов`язався відшкодувати у повному обсязі після надання йому чеків вартості деталей та актів виконаних робіт. У цій розписці також зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язується виплатити ОСОБА_4 50 % від вартості помпи автомобіля.

Відповідно до іншої розписки, складеної відповідачем також 03.04.2020 він має борг у ОСОБА_3 у сумі 9 200 грн, який зобов`язується повернути до 30.04.2020 без сплати відсотків, а у разі прострочення - повернути зазначену суму з відсотками 50 % річних за весь період прострочення платежу.

Як зазначає позивач, ОСОБА_2 , користуючись автомобілем, не виконував взятих на себе обов`язків згідно договору оренди від 04.03.2020, не підтримував автомобіль в належному стані, не усував пошкодження, не проводив поточного ремонту, заміну необхідних деталей, в результаті чого йому як власнику автомобіля заподіяна шкода, яка станом на 12.05.2020 склала 35 490 грн, та яку відповідач добровільно не відшкодував, а тому позивач просить стягнути її у примусовому порядку.

Позивач вказав, що в автомобілі було замінено помпу, проведено діагностику ходової частини, чистку форсунки, зняття та встановлення форсунки та діагностику електрообладнання, заміну підшипника ступиці, шарової опори, сайлендблока, задніх пружин, стійки стабілізатора, задніх та передніх амортизаторів, задніх гальмівних колодок, зроблено сходження на загальну суму 8 500 грн, для чого відповідно були придбані матеріали на загальну суму 26 990 грн.

Суд першої інстанції не прийняв як належний доказ копію акта виконаних робіт № 534 від 04.05.2020, складеного ФОП « ОСОБА_5 » вказавши на те, що цей акт підтверджує лише те, які роботи були проведені, які матеріали для цього використані та на яку суму, проте не підтверджує того, що ОСОБА_1 оплатив всі виконані роботи та вартість матеріалів (жодної квитанції про оплату суду не надано, підпис замовника про згоду з обсягом та вартістю робіт в акті відсутній).

Суд також не прийняв як належний доказ копію акта-прийомки виконаних робіт від 12.05.2020, складеного ФОП ОСОБА_6 та копію видаткової накладної № 1772 від 12.05.2020, оскільки вони також підтверджують лише те, які роботи були проведені, які матеріали для цього використані та на яку суму, проте не підтверджують їх оплати (жодної квитанції про оплату суду не надано). Крім того, з даних документів вбачається, що вказані в акті роботи та закупівля матеріалів здійснювалися на замовлення ОСОБА_3 , яка вказана і платником у даних документах.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позовні вимоги не підтверджені належними доказами,зокрема позивачем не надано доказів про те,протягом якого часу ОСОБА_2 користувався автомобілем, коли повернув його власнику чи орендарю ОСОБА_3 та які пошкодження автомобіля допустив за час користування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Позивач на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач не виконав зобов`язання, взяті на себе за договором оренди, надав договір оренди автомобіля Volkswagen Touran, д.р.н. НОМЕР_1 , укладений між ним та ОСОБА_3 , який не містить дати його укладення, та договір оренди цього ж автомобіля, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який також не містить дати його укладення.

Обидва договори складені у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчені.

Оскільки сторонами не достримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договорів, ці договори є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував положення п. 7.1 договору оренди автомобіля щодо зобов`язань відповідача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нікчемний договір не створює для сторін такого договору юридичних наслідків.

Позовних вимог про визнання договору оренди автомобіля дійсним відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України позивач не заявляв та це питаннян не було предметом судового розгляду.

Позивач також обґрунтовував свої позовні вимоги тими обставинами, що з вини відповідача йому завдано матеріальної та моральної шкоди, тобто позовні вимоги заявлені як з договірних так і з деліктних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Для настання відповідальності за завдану шкоду необхідний наявний склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, при цьому наявність вини має суттєве значення.

У підтвердження вини відповідача у вчиненні матеріальної шкоди позивач надав дві розписки від 04.04.2020, які підписані відповідачем. Доводи апеляційної скарги про те, що дані розписки є належними та допустими доказами, які підтверджують позовні вимоги не можна визнати обґрунтованими.

За змістом цих розписок за період користування автомобілем з вини відповідача було пошкоджено передній бампер автомобіля, решітку бампера та підкрилок передній правий, вартість ремонту яких він зобов`язався відшкодувати у повному обсязі після надання йому чеків вартості деталей та актів виконаних робіт.

У наданих позивачем актах виконаних робіт від 04.05.2020, від 12.05.2020 та у видатковій накладній зазначено деталі та роботи, які не відповідають пошкодженням, вказаним відповідачем у розписці.

Доказів про те, що позивач надав відповідачу чеки та акт виконаних робіт щодо ремонту чи заміни переднього бампера автомобіля, решітки бампера та підкрилка переднього правого не надано. Суду також не надано доказів вартості саме таких робіт.

Відтак суд першої інстанції правильно виходив з того, що ті деталі та роботи, які зазначені у актах виконаних робіт не перебувають у причинно - наслідковому зв`язку з тими пошкодженнями, які завдані з вини відповідача. До того ж акт виконаних робіт від 12.05.2020 на суму 1 800 грн та видаткова накладна на суму 10 900 грн складені ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Докази про те, що такі суми сплачені позивачем відсутні.

У розписці також зазначено, що відповідач зобов`язується сплатити ОСОБА_3 50 % вартості помпи. Розписка не містить даних про те, що відповідач винен у пошкодженні помпи, а домовленість щодо часткової оплати вартості помпи виникла між відповідачем та ОСОБА_3 , а не між відповідачем та позивачем.

Розписка, у якій відповідач визнає борг у сумі 9 200 грн вказує на наявність боргових зобов`язань між відповідачем та ОСОБА_3 на зазначену суму, і будь - яким чином не підтверджує позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з пошкодженням належного йому автомобіля.

Відтак суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач не довів розміру тих збитків, які завдані з вини відповідача.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає за виключенням випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Постанова складена 09.03.2021.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик