Дата документу 10.03.2021 Справа № 314/2134/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/807/21 Головуючий у 1-й інстанції: Мануйлова Н.Ю.

Є.У.№ 314/2134/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 21.11.2017 р. В обґрунтування позову зазначено, що 21.11.2017 сторони уклали кредитний договір №б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, на підставі якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань за договором станом на 31.03.2020 утворилась заборгованість на суму 127 327,66 грн., із яких 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 81 579,04 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 094,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 35 114,22 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, а також 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина), 6039,41 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2020 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, компенсувати судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом дана неправильна оцінка зібраним у справі доказам. До позовної заяви були додані анкета-заява, довідка про відкриття кредитного рахунку, довідка про встановлення кредитного ліміту, виписка по картковому рахунку. Всі вказані документи є підтвердження позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», проте суд на це уваги не звернув та не надав їм належної оцінки. Позичальник користувався кредитними коштами, періодично вносив платежі на погашення заборгованості. На думку скаржника, такими своїми діями відповідач визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів.

Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані відповідачем 21 січня 2021 року. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи в задоволені позову АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Фактично отримана позичальником сума кредиту погашена, а сума простроченого тіла кредиту включає в себе інші нарахування, не передбачені анкетою-заявою.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановлено, що 21 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 18).

У заяві-анкеті є відмітка про те, що відповідач згодний з тим, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, а також довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду (а.с.19).

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 31.03.2020 утворилася заборгованість - 127 327,66 грн, з яких: 81 579,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 094,99 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 35 114,22 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, 500, 00 грн - штраф (фіксована частина), 6 039,41 грн - штраф (процентна складова) (а.с.7-15).

Розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджується випискою із особового рахунку позичальника, на якому відображені всі платіжні операції, які здійснювалися протягом січня 2018-березня 2020р.р. (а.с.12-16).

Аналіз наданих банком письмових доказів свідчить про те, що позичальник має прострочену заборгованість за тілом кредиту на суму 81 579, 04 грн, яка і підлягає стягненню на користь Банку.

Висновки суду першої інстанції про те, що у заборгованість за тілом кредиту Банком зараховані платежі, не передбачені анкетою-заявою, є безпідставними.

Наданий банком розрахунок заборгованості за тілом кредиту позичальник не спростував.

Будь-яких заперечень ні проти позову, ні проти апеляційної скарги не заявляв.

За відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження факту виконання позичальником своїх зобов`язань із повернення кредитних коштів суд першої інстанції не мав достатніх підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

За вказаних обставин оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту не можна визнати таким, що ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст.376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухвалення нового - про задоволення позову і стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), а саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких підстав не підлягають застосуванню до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині підстав стягнення з відповідача процентів, пені, комісії та штрафів, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Відсутність заперечень проти позову з боку відповідача під час розгляду справи не є підставою для задоволення позову в повному обсязі, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Однак, враховуючи, те що фактично позичальником були отримані та використані кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення кредитних коштів в частині заборгованості за тілом кредиту.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що станом на 31.03.2020 за ОСОБА_1 рахується заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 81 579,04 грн., даний розрахунок в цій частині не дає підстав для сумніву.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості слідує, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками згідно ст. 625 ЦК України не у розмірі, встановленому законом (3% річних), а у розмірі, зазначеному в Умовах та правилах надання банківських послуг (84%).

Проте, як вже зазначалось, Умови та правила банківських послуг, на які посилається позивач, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за процентною ставкою 84%, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку ст.625 ЦК України у відповідності з Умовами і правилами, та неустойкою є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.

вимог позивача лише відсутність заперечень проти позову з боку відповідача.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інтонації, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в сумі 81 579,04 грн., з відповідача на користь Банку підлягають стягненню судові витрати, понесені у суді першої і апеляційної інстанцій, пропорційно до частки задоволених позовних вимог на загальну суму 3 366, 90 грн.

Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2020 по цій справі в частині відмови у задоволенні позову про стягнення за боргованості за тілом кредиту скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (МФО:305299, ЄДРПОУ:14360570, юридична адреса:49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.11.2017 року в розмірі 81 579,04 гривень (вісімдесят одна тисяча п`ятсот сімдесят девять 04 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (МФО:305299, ЄДРПОУ:14360570, юридична адреса:49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) судовий збір в розмірі 3 366, 90 гривень ( три тиячі триста шістдесят шість гривень 90 коп.).

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська