Справа № 495/2052/20

№ провадження 2/495/841/2021

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

20 січня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю сторін:

від позивача: не з`явився

від представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/2052/20

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд»

про визнання права власності та зобов`язання вчинити певну дію

В С Т А Н О В И В :

06.04.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд» (далі по тексту відповідач) про визнання права власності та зобов`язання вчинити певну дію (а.с.1-11).

Так, позивач просить суд:

- визнати за ним майнові право власності на об`єкт незавершеного будівництва трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Південбуд» (ЄДРПОУ 22471390, адреса: м. Одеса, вул. Михайлівська, 5) передати ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , по акту приймання-передачі обєкт незавершеного будівництва трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2020 року було відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі № 495/2052/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Південбуд» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певну дію. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.29-30).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно якої просить суд розглядати справу без його участі, у зв`язку з тривалим захворюванням. Вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.69).

Представник відповідача ТОВ «Південбуд», в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 та розгляд справи у відсутність сторони відповідача (а.с.68).

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 10.06.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір у простій письмовій формі купівлі-продажу майнових прав № 4-7-126 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 за ціною 389 172 грн. (а.с.12-18).

10.06.2012 року ОСОБА_2 у касу ТОВ «Південбуд» було внесено 389 172, про що свідчать відповідна копія квитанції до прибуткового касового ордеру та копія довідки (а.с.19-20).

Відповідно до пункту 1.3 договору, укладення цього договору та подальше виконання сторонами зобов`язань по договору є підставою для державної реєстрації права власності за покупцем. Відповідно до статей 3, 4 договору, відповідач зобов`язаний був завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку, здати його в експлуатацію, виготовити технічний паспорт на будинок та всіляко сприяти покупцю в оформленні права власності на квартиру та його вселення.

За твердженням позивача, відповідно до положень договору конкретні строки виконання зобов`язань по договору відповідач повинен був виконати у розумні строки. Від дати укладення договору пройшло майже чотири роки, а зобов`язання по договору до даного часу відповідач не виконав.

Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із відповідною позовною заявою.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства..

Згідно із ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За твердженням позивача, на теперішній час договір є чинним та в нього є право за договором на квартиру в будинку, будівництво якого ще не завершено.

Разом з цим умовами договору було передбачено, що відповідач зобовязується виконати будівельно-монтажні роботи в зазначеному будинку, закінчити будівництво у будинку та здати будинок в експлуатацію, після вводу в експлуатацію передати всі необхідні документи для передачі у власність позивачу по акту прийома-передачі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав своїх зобовязань, а саме не добудував будинок.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із ст.178 Цивільного кодексу України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст.179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно І та їх обтяжень» державна реєстрація прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Статтею 2 Закону У країни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; інші речові права відповідно до закону.

Таким чином, діючим законодавством, що регулює спірні правовідносини, передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно, виникає з моменту завершення будівництва та право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Визнання ж права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК чи іншими нормативними актами не передбачено.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про незаконність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Південбуд» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певну дію, так як право власності може виникнути лише при завершенні будівництва, у зв`язку з чим такий позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15-16, 177-179, 182, 328, 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 267-268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд» про визнання права власності та зобов`язання вчинити певну дію відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Мишко