Справа № 127/8429/20

Провадження 2/127/2305/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Максимчука Я.В.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и в:

14.04.2020 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей.

Позов мотивований тим, що шлюб з ОСОБА_2 був зареєстрований 25.04.2010 року. В період шлюбу у них народились сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після реєстрації шлюбу і до липня 2017 року позивач з дружиною та синами проживали в будинку тещі - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , потім переїхали у власну квартиру АДРЕСА_2 , яку позивач придбав у 2017 році. Декілька разів на рік вони з сім`єю виїжджали за межі України на відпочинок. Позивач завжди дбав про матеріальний достаток своєї родини.

В кінці вересня 2019 року сторони припинили шлюбні стосунки. Щоб уникнути сварок, які влаштовувала відповідач в присутності дітей, позивач був вимушений залишити спільну квартиру та орендувати для себе окреме житло. Він продовжував щодня спілкуватись зі своїми дітьми, надавав кошти дружині і купував усе необхідне. Припинення шлюбних стосунків жодним чином не вплинуло на участь батька у житті дітей. Однак, відповідач почала вимагати кошти на утримання дітей по 15 000 грн. щомісяця і після того, як позивач відмовив у цьому, почала шантажувати. Вона погрожувала, що забере дітей, змінить місце проживання і він ніколи їх не побачить. Старший син неодноразово скаржився, що виїжджати з м. Вінниці не бажає, а хоче бути з батьком.

В березні 2020 року позивач випадково дізнався про те, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа № 127/33631/19 за позовом ОСОБА_2 до нього про визначення місця проживання дітей з матір`ю. Зустрічний позов у справі він не подав в зв`язку із пропуском строку.

З матеріалів справи він також дізнався про рішення суду від 24.12.2012 року про розірвання їх шлюбу. Весь цей час позивач вважав, що ОСОБА_2 є його дружиною.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, позивач ОСОБА_1 просив визначити місце проживання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.

Судом були вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області (суддя Федчишен С.А.) від 27.04.2020 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 127/8429/20 (т. 1 а.с. 25).

05.05.2020 року задоволена заява про відвід судді Федчишену С.А.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2020 року справа прийнята до провадження суддею Бойко В.М. (а.с. 69 т.1).

20.07.2020 року задоволена заява про відвід судді Бойко В.М. (а.с. 207 т.1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області (суддя Вохмінова О.С.) від 24.07.2020 року було прийнято до розгляду справу № 127/8429/20 (т. 1 а.с. 214). Справа розглядається за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. У служби у справах дітей Вінницької міської ради витребувано висновок про доцільність (недоцільність) визначення місця проживання дітей з батьком - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 01.10.2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - ОСОБА_4 щодо зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 127/33631/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року були задоволені клопотання сторін про виклик та допит свідків та клопотання учасників про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.10.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 39 т.2).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шикунова А.О. позовні вимоги підтримали. Просили визначити місце проживання дітей з їх батьком.

Позивач ОСОБА_1 додатково суду пояснив, що подружні стосунки з ОСОБА_2 вони припинили у вересні 2019 року. Він працював і забезпечував свою дружину і дітей, купив та оформив на відповідача нову квартиру по АДРЕСА_3 . Діти залишились проживати з матір`ю в цій квартирі, однак, він продовжував спілкування, 4-5 разів на тиждень приходив до своїх синів, допомагав матеріально, забирав дітей до себе. В березні 2020 року він випадково дізнався, що ОСОБА_2 звернулась з позовом про визначення місця проживання дітей із нею, хоча спору між ними ніколи не було. Після того розпочались конфлікти, відповідач і теща почали чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми, вони неодноразово звертались до правоохоронних органів. Також він знає, що ОСОБА_2 має намір виїхати на постійне місце проживання за кордон і забрати дітей, тому звернувся з позовом про визначення місця проживання дітей з ним. Вважає, що він здатний забезпечити належні умови утримання, догляду, проживання і виховання дітей, оскільки він матеріально забезпечений, працює за вільним графіком, має заощадження, орендує двокімнатну квартиру, має достатньо вільного часу для того, щоб приділити належну увагу обом синам. Він любить синів, діти з задоволенням періодично живуть у нього, сумують один за одним, якщо не бачаться. На даний час він також приймає участь у вихованні і матеріальному утриманні дітей, купує їм одяг, продукти, частково оплачує навчання, поїздки на відпочинок, оплачує проведення дитячих свят. Із висновком органу опіки та піклування не погодився, вважає його не об`єктивним. Просив позов задоволити і визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3 , 2010 р.н. і ОСОБА_24 , 2018 р.н., з ним.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_7 та її представник - адвокат Вишаровська В.К. позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 підтримала відзив на позов (письмові заперечення), що приєднані до справи (т. 1 а.с. 76-83). Додатково пояснила, що за час спільного життя ОСОБА_1 принижував та ображав її, в присутності дітей вживав ненормативну лексику, проявляв агресію. Вони спільно не проживали і не підтримували шлюбних стосунків протягом 2012-2015 років, але потім мирились і продовжували проживати як сім`я, разом їздили на відпочинок. Позивач безвідповідальний, є постійним учасником судових процесів щодо стягнення боргів, відшкодування шкоди, відбував покарання за вироком суду за нанесення тілесних ушкоджень, тому вважає, що він не зможе правильно виховати дітей. Коли народився син ОСОБА_24 , позивач знаходився в СІЗО і не визнавав своє батьківство. Він знав, що вона не бажає бути з ним в шлюбі, тому він залякував і погрожував. Позивач неодноразово приходив до них додому і влаштовував конфлікти, псував речі, не бажав залишати квартиру, тому вона вимушена була викликати працівників поліції. Старший син ОСОБА_3 протягом двох місяців проживав із ОСОБА_1 , але за цей час успішність сина в школі дуже погіршилась, режиму ні дитина, ні батько не дотримувались, син припинив відвідувати гуртки. Також просила врахувати, що позивач не допомагає матеріально дітям, аліменти на їх утримання - по 2 000 грн. вона отримує не регулярно. Вона не заперечує, щоб діти спілкувались із батьком, перешкод в цьому вона не чинить, однак категорично проти визначення місця проживання з батьком, тому просила відмовити в задоволенні позову.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради - Остапець Н.М. в судове засідання не з`явилась. Надала заяву, в якій зазначила, що підтримує наданий виконавчим комітетом Вінницької міської ради висновок від 17.09.2020 року № 01-00-011052245 про доцільність визначення місця проживання дітей із матір`ю. Просила розглядати справу та ухвалити рішення у її відсутності.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивач - її син, відповідач - невістка. Протягом 11 років в них була сім`я, вони спільно виховують і забезпечують дітей. ОСОБА_1 завжди дбав про сім`ю, оплачував поїздки за кордон і на відпочинок, придбав для сім`ї нову квартиру. У вересні 2019 року ОСОБА_2 вигнала ОСОБА_1 зі спільної квартири, безпідставно звинуватила його у вчиненні домашнього насильства. Старший син ОСОБА_3 дуже переживав з приводу розлучення батьків, деякий час жив із ОСОБА_1 , але говорив, що хоче жити і з батьком, і з мамою. ОСОБА_2 налаштовувала дитину проти батька, вчиняла скандали, перешкоджала бачитись з батьком, тому хлопчик тікав від матері. Вважає, що в разі визначення місця проживання дітей з ОСОБА_1 , він зможе повністю виконувати свій батьківський обов`язок.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він знайомий зі сторонами і їх дітьми. Батько приділяє своїм синам достатньо уваги, забезпечує їх, проводить до садочка і школи, до спортивної секції. Діти часто бувають з батьком, він створює всі належні умови для їх розвитку і виховання. ОСОБА_1 забезпечений роботою і житлом.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що із сторонами знайомий давно, вони товаришували, часто бували в гостях, разом відпочивали. У ОСОБА_1 і ОСОБА_2 була нормальна сім`я, вони обоє працювали і забезпечували сім`ю, виховували дітей. Знає, що останнім часом між ними почались конфлікти, вони звертались до поліції, припинили спільне проживання. Старший син ОСОБА_3 дуже переживав з цього приводу. Вважає ОСОБА_1 відповідальним батьком.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що із сторонами добре знайомий, є сусідом. Приблизно півтора роки тому сторони почали проживати окремо, діти залишились з матір`ю в квартирі по АДРЕСА_3 . Батько з дітьми спілкується, забезпечує продуктами. Свідок вважає ОСОБА_1 спокійним, турботливим батьком, старший син деякий час проживав з ним. ОСОБА_1 зможе впоратись з двома дітьми, якщо їх місце проживання буде визначене з батьком.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що ОСОБА_1 - її брат. Стосунки з братом та ОСОБА_2 нормальні. Зауважила, що ОСОБА_1 хороша людина і гарний батько. Діти його люблять. Позивач забезпечує сім`ю, вільний час проводить з дітьми, виховує їх, оплачує послуги репетиторів для сина ОСОБА_3 . ОСОБА_2 теж любить дітей і гарно до них ставиться. Спорів між сторонами щодо місця проживання дітей не було. Були випадки, що ОСОБА_1 приходив до дітей, а ОСОБА_2 виганяла його з квартири, не давала бачитись з дітьми, вчиняла скандали. Також свідкові відомо, що ОСОБА_4 переховувала дітей від ОСОБА_1 , між ними виник конфлікт, вони викликали працівників поліції. Вважає, що діти повинні бути з матір`ю, але якщо суд визначить місце проживання дітей з батьком - ОСОБА_1 , він зможе впоратися.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що із сторонами добре знайома, неприязних стосунків немає. Вони спілкувались, дружили сім`ями, ходили в гості. Сторони припинили спільне проживання у вересні 2019 року. Діти люблять ОСОБА_1 , хочуть бути з ним, а відповідач чинить перешкоди у їх спілкуванні. Особливо переживає старший син ОСОБА_3 . ОСОБА_1 надає дітям матеріальну допомогу, забирає до себе на вихідні, їздить з дітьми на відпочинок до моря. Деякий час діти жили із батьком.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що із сторонами добре знайома, тривалий час вона товаришує із сім`єю ОСОБА_16 . Вважає, що ОСОБА_2 хороша мати, чесна, порядна, вихована, гарна господиня, чудово ставиться до своїх дітей. Вона має освіту, роботу, займається перекладами, репетиторством, викладає у школі англійської мови, забезпечує себе та дітей. Знає, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 неодноразово розлучались і мирились, але все ж таки їх сімейне життя не склалось. В даний час сторони спільно не проживають. Вихованням та освітою дітей займається мати.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що тривалий час товаришує із сім`єю ОСОБА_16 . Йому відомо, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були конфлікти і вони розлучились. Діти залишились проживати з матір`ю. Діти доглянуті, виховані. Вважає, що дітям краще проживати з матір`ю.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що із сторонами знайомий приблизно п`ять років. Вони спілкувались, часто зустрічались, їздили на море. Позивача вважає добрим, спокійним, хорошим батьком, діти прислухаються до нього. Він забезпечує сім`ю. Приблизно 2-3 рази на тиждень бачить позивача з дітьми.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що з ОСОБА_1 знайомий з 2014 року, вони разом водили дітей до садочка, гуляли разом з дітьми. За характером ОСОБА_1 спокійний, нічого поганого про нього сказати не може. Знає, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 разом не проживають, діти живуть з матір`ю.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що зі сторонами знайома 8-9 років, стосунки нормальні. Вони дружили сім`ями, спілкувались, відпочивали, останній раз разом їздили на море у вересні 2019 року. Вони обоє хороші батьки, люблять своїх дітей. Старший син ОСОБА_3 їй розповідав, що хоче жити з батьком. В даний час діти живуть із матір`ю, з батьком зустрічаються.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 25.04.2010 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Сторони є батьками повнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9, 10).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2012 року, яке набрало законної сили 04.01.2013 року, розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 89-90).

25.04.2018 року було нотаріально посвідчено заяву ОСОБА_1 про визнання батьківства відносно народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 сина ОСОБА_24 (а.с. 138). У даній заяві, крім іншого, вказано, що батьки дитини у шлюбі не перебувають.

На підставі посвідченого 04.05.2018 року начальником ДУ «ВУВП (№1)» доручення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 23.05.2018 року були внесені зміни в актовий запис № 1048 від 30.03.2018 року про народження сина ОСОБА_24 (т. 1 а.с. 136, 137).

В матеріалах справи є наступна інформація про батька - ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2019 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби з 22.00 до 06.00 год. за адресою: АДРЕСА_4 . В подальшому, 05.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про зміну місця проживання на адресу: АДРЕСА_5 (а.с. 93-96 т. 1).

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2019 року № 127/4490/18 ОСОБА_1 було визнано винуватим за ст. 121 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки (т. 1 а.с. 120-134).

На даний час ОСОБА_1 фактично проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується договором оренди від 20.09.2019 року (т. 1 а.с. 34-35).

ОСОБА_1 за період проживання за адресою. АДРЕСА_5 з червня по жовтень 2019 року зарекомендував себе з позитивного боку (а.с. 33 т.1).

ОСОБА_1 працює на посаді менеджера в ТОВ «Зелений енергетичний ресурс», зарплата (до виплати) за вересень 2019 року - лютий 2020 року - 31 395, 00 грн. (т. 1 а.с. 36).

У зв`язку з запровадженням карантиних заходів в державі з 12.02.2020 року ОСОБА_1 знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати (т. 1 а.с. 196).

Відповідно до договору від 23.06.2006 року ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень загальною площею 5061,2 кв.м.в смт Віньківці Хмельницької області (а.с. 21 т.1).

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2020 року № 127/4049/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти - 1/3 частку заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів, та не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття (т. 1 а.с. 193).

З примусового виконання зазначеного судового наказу було відкрите виконавче провадження № 61740684 (т. 1 а.с. 194).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 30.04.2020 року ОСОБА_1 має переплату в сумі 729,85 грн. (т. 1 зворот а.с. 224).

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за даними архіву КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», станом на 05.03.2020 року на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною допомогою не звертався. Подана інформація не відображає реальний стан психічного здоров`я особи (т. 1 а.с. 13).

ОСОБА_1 на диспансерному обліку в КП ВОНД "Соціотерапія" не перебуває (а.с. 11 т.1).

В матеріалах справи є наступна інформація про матір - ОСОБА_4 .

Згідно довідки від 03.03.2020 року ТОВ "ЖЕО" ОСОБА_2 була зареєстрована з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_7 з 12.05.2010 року до 18.10.2017 року (а.с. 23 т.1).

Згідно довідки ОСББ "Гоголя-21" ОСОБА_2 разом з дітьми - ОСОБА_3 , ОСОБА_3 проживали по АДРЕСА_7 з серпня 2017 року по листопад 2018 року без реєстрації. Характеризуються позитивно, дотримувались правил добросусідства, скарг не надходило (а.с. 14 т.1).

Згдіно довідки ОСББ "Резиденція 114" за адресою АДРЕСА_5 зареєстровані і проживають ОСОБА_2 (власник особового рахунку), син ОСОБА_3 , син ОСОБА_3 . Чоловік ОСОБА_1 не зареєстрований, але проживав з червня по жовтень 2019 року (а.с. 28 т.1).

ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку у Вінницькій ДПІ ВУГУДПС у Вінницькій області з 01.02.2016 року. За період 01.01.2019 - 30.09.2019 (спрощена система оподаткування), її дохід - 70 287, 00 грн. (т. 1 а.с. 228).

ОСОБА_2 надано сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, виданий КП ВОНД «Соціотерапія», що дійсний до 26.02.2021 року (т. 1 а.с. 91).

Згідно медичної довідки серії 2ААЛ № 645369, виданої КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», дійсної до 01.03.2021 року, ОСОБА_2 на обліку у психіатра не перебуває, за психіатричною допомогою ніколи не зверталась, без психічних розладів (а.с. 91 т.1).

ОСОБА_2 неодноразово зверталась до поліції щодо конфліктів та непорозумінь із колишнім чоловіком, що відбувались за адресою: АДРЕСА_5 : 10.09.2019 року, 07.12.2019 року, 08.01.2020 року, 06.03.2020 року, 23.03.2020 року, 02.04.2020 року (т. 1 а.с. 97, 100, 229, 231).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2020 року (суддя Бессараб Н.М.) було відкрито провадження у справі № 127/33631/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю (т. 1 а.с. 51-52).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала, що між сторонами існує спір з приводу визначення місця проживання дітей.

В даний час сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та проживають з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 .

20.04.2018 року та 12.10.2018 року ОСОБА_1 нотаріально посвідчував заяви про надання дозволів на тимчасові поїздки за кордон синів ОСОБА_3 та ОСОБА_24 в супроводі їх матері - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 30, 31).

Згідно довідки КЗ «Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцей №7 Вінницької міської ради» ОСОБА_3 станом на 05.03.2020 року навчався в 3-Б класі. Протягом двох років (перший, другий класи) батько хлопчика заклад не відвідував. Лише на початку 2019-2020 навчального року (серпень 2019 року) класний керівник ОСОБА_22 познайомилась із батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . З серпня 2019 року ОСОБА_1 періодично забирає хлопчика після уроків, перевіряє виконання домашніх завдань, цікавиться навчанням і поведінкою дитини, про що свідчать підписи у щоденнику, бере участь у вихованні хлопчика (т. 1 а.с. 12).

Згідно довідки від 23.05.2020 року ОСОБА_3 з 06.04.2019 року займається в хокейному клубі ДЮСШ «Патріот». Членські внески сплачуються вчасно. На тренування дитину приводила та забирала мати ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 223).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що діти люблять його і прихильні до нього, він відповідально ставиться до батьківського обов`язку, забезпечений матеріально і має постійне місце проживання, також любить дітей і здатний забезпечити їм повноцінний догляд і розвиток, тому просив визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , з батьком.

Відповідно до ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. У ч. 1, 2 ст. 15 даного Закону зазначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків регламентовано ст. 155 Сімейного кодексу України, вирішення батьками питань щодо виховання дитини - ст. 157 Сімейного кодексу України. Зокрема, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Сімейного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Частинами 1 та 2 статті 160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 Сімейного кодексу України передбачено: якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

На виконання ухвали суду про витребування доказу, виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки і піклування надав висновок від 17.09.2020 року № 01-00-011-52245 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 20-23).

Комісією з питань захисту прав дитини було встановлено, зокрема, що батьки дітей проживають окремо.

Питання надання відповідного висновку розглядалось 03.03.2020 року, 18.08.2020 року, 15.09.2020 року на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, на яких були заслухані пояснення матері дітей ОСОБА_2 , пояснення батька дітей ОСОБА_1 , з`ясована думка дитини ОСОБА_3 , розглянуто надані судом та сторонами документи.

На засіданні комісії ОСОБА_2 повідомила, що діти завжди проживали з нею. Їх батько не надає згоди на тимчасовий виїзд дітей за межі України. Стверджувала, що вона ніколи не перешкоджала батькові у спілкуванні з дітьми, але між батьками існують конфлікти щодо виховання дітей.

Батько дітей - ОСОБА_1 на засіданні комісії повідомив, що спору щодо визначення місця проживання дітей немає, оскільки вони проживали з матір`ю, але син ОСОБА_3 з власної згоди останнім часом проживає з ним, хоча часто ночує і у квартирі своєї матері. Просив прийняти рішення в інтересах дітей, щоб вони могли бачитися зі своїм батьком.

Дитина - ОСОБА_3 повідомив, що проживає періодично і з матір`ю, і з батьком, але: «з папою спокійніше, бо він навіть тоді, коли не зроблені уроки, дозволяє піти погуляти на вулицю, чи до мами». Хлопчик також повідомив, що хотів би проживати разом з меншим братиком ОСОБА_24 , який, коли підросте, може вирішувати, де проживати.

Надані ОСОБА_2 документи підтверджують, що вона може виховувати дітей.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13.02.2020 року, комісією у складі працівників служби у справах дітей Вінницької міської ради встановлено, що в сім`ї матері ОСОБА_2 у АДРЕСА_5 , створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Присутній під час бесіди ОСОБА_3 повідомив, що хотів би проживати з обома батьками, але, у разі вибору, із мамою.

Надані батьком ОСОБА_1 документи підтверджують, що він може виховувати дітей.

Згідно відповіді Вінницького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 13.03.2020 року № 01/07-315, у сім`ї матері дітей ОСОБА_2 у АДРЕСА_5 та у сім`ї батька дітей ОСОБА_1 у АДРЕСА_8 , створені належні умови для проживання дітей, ознаки та чинники, що спричиняють складні життєві обставини, відсутні.

Орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - ОСОБА_2 (а.с. 20-23 т. 2).

Підстав для визнання висновку органу опіки і піклування необгрунтованим, неповним, таким, що порушує інтереси дітей, немає.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН

від 21 грудня 1995 року) ратифікована в Україні Постановою ВерховноїРади № 789-XII від 27.02.91року.

Відповідно п.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції визначено: держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено: держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім інтереси і права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог п. 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., також враховує, що дитині повинні бути надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їй розвиватися розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності при найвищому забезпеченні інтересів дитини.

На виконання вимог ст. 171 СК України в судовому засіданні була заслухана думка дитини - ОСОБА_3 з приводу вирішення спору. Він впевнено і однозначно пояснив, що любить однаково і батька і маму, але бажає, щоб його постійним місцем проживання було визначене місце проживання з матір`ю за адресою АДРЕСА_3 . Він тривалий час проживає за цією адресою з мамою і меншим братиком, в цьому будинку у нього є друзі, йому зручно добиратись до школи і до секції баскетболу. Він розуміє, що також може зустрічатись і проводити час з батьком, залишатись у нього ночувати, але він знає, що постійним місцем його проживання є саме місце проживання з матір`ю.

Малолітній ОСОБА_3 , 2018 р.н., в силу свого віку не може висловити свою думку з приводу вирішення спору.

Враховуючи наведені обставини, думку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловлену в судовому засіданні, а також беручи до уваги ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, потребу у материнській турботі та догляді, а також інші обставини, що мають істотне значення, зокрема соціальні зв`язки старшої дитини - ОСОБА_3 , місце навчання, психологічний стан дітей, дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Батько та матір безсумнівно відіграють важливу роль у житті та розвитку дітей, мають рівні права і обов`язки піклуватися про здоров`я дітей, стан розвитку, незалежно від того, з ким діти будуть проживати.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 та ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись Європейською конвенцією про здійснення прав дітей (Страсбург, 08.09.1995 року), Декларацією прав дитини (20.11.1959 р.), Законом України «Про охорону дитинства», ст.. 29 ЦК України, ст.ст. 7, 161, 171 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Судовий збір залишити за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_8 , ІПН НОМЕР_1

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2

- третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Вінницької міської ради, м. Вінниця, вул. Соборна, 50

Повне судове рішення складене 05 березня 2021 року.

Суддя: