РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/276/21

Провадження № 2/293/504/2021

09 березня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Лось Л.В.

за учасю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.

відповідача - ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 12.01.2001

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до ОСОБА_1

про стягнення 13899,15 грн заборгованості

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.04.2011 у розмірі 13899,15 грн, які є заборгованістю за тілом кредиту.

01.02.2021 суд у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

05.02.2021 на адресу суду від Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області надійшов лист, згідно якого гр. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 10.02.2021 суд прийняв позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 13899,15грн заборгованості до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті суд призначив на 09.03.2021.

09.03.2021 відповідая на адресу суду подав заяву, згідно якої позов визнає та не заперечує проти його задоволення (а.с. 71).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору про надання банківських послух № б/н від 04.04.2011.

Позов обґрунтований тим, що відповідач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 04.04.2011 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті www.privatbank, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, та дає згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Позивач вказує, що відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, яка містить інформацію про те, що відповідач ознайомлений та отримав документи у письмовому виді.

Укладений між сторонами договір про надання банківських послуг № б/н від 04.04.2011 у відповідності до норм ст. 634 ЦК України вважає договором приєднання.

Дію укдаденого між сторонами договору позивач підтверджує фактом користування відповідачем картковим рахунком та відповідно використанням кредитних коштів.

Пояснює, що в порушення узятих на себе зобов`язань станом на 13.01.2021, відповідач допустив прострочення виконання зобов"язань за договором, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за тілом кредита у розмірі 13899,15грн .

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив,при звернені до суду подав клопотання у якому просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с 58).

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у порядку визначеному ст. 178 ЦПК України не подав.

Водночас відповідач подав заяву про визнання позову (а.с. 71)

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у ст.49 цього кодексу, позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Встановивши, що заява відповідача про визнання позову не суперечить нормам законодавства, не порушує будь-чиї права та інтереси, суд приймає таку до розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки позивач належним чином був повідомлений про дату, час і місце цього засідання, а також у відповідності до ч.3 ст. 221 ЦК України подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 09.03.2021 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.04.2011 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с.14 ).

У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета - заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг, а також вказано, що відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

При цьому зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua. л.

На виконання підписаного договору Банк (позивач ) надав відповідачу кредитні картки № НОМЕР_2 зі строком дії до лютого 2015 року, № НОМЕР_3 зі строком дії до жовтня 2017 року, № НОМЕР_4 зі строком дії до травня 2019 року, що підтверджується довідкою позивача (а.с.13).

Згідно з довідкою позивача відповідачу 04.04.2011 встановлено кредитний ліміт у сумі 500,00грн з подальшим збільшенням кредитного ліміту 15000,00грн та 19.07.2018 кредитний ліміт зменшений до "0" грн. (а.с.12).

Згідно виписки за договором суд встановив, що відповідач користувався наданими позивачем кредитними коштами (а.с. 49-55).

Відповідно до розрахунку позивача у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язаньз повернення кредитних коштів у відповідача станом на 13.01.2021 утворилась заборгованість перед позивачем за наданим кредитом у розмірі 13899,15грн. (а.с.5-7,8-11 ).

На підтвердження правомірності позовних вимог до позову доданий текст Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с.16-30,31-39).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності з ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з підписанням відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 04.04.2011.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов"язань із своєчасного виконання зобов"язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач укладений договір між сторонами вважає договором приєднання.

При цьому суд зазначає, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"- позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку ) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У заяві, підписаній позичальником - ОСОБА_1 , відсутні, зокрема умови догвоору про строки повернення кредитних коштів.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги до відповідача, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.04.2011, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, банк не надав доказів, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" ПАТ КБ "ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати процентів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу "Умови та Правила банківських послуг", які діяли для всіх, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 80 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем "Умови і Правила надання банківських послуг" не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Надані позивачем до матеріалів справи "Умови і Правила надання банківських послуг" не містять підпису відповідача, а тому суд не розцінює такі як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 04.04.2011 року шляхом підписання заяви-анкети.

У вказаному випадку договірні правовідносини виникли між банком (позивачем) та фізичною особою - споживачем банківських послуг (відповідачем), які регулюються частиною першою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" .

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі № 543/96-В від від 22 листопада 1996 року щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та "Умов та Правил надання банківських послуг", оскільки "Умови та Правила надання банківських послуг" це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" (позивач) дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 .

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

У той же час суд зазначає, що Банк зважаючи на норми ст 530 ЦК УКраїни, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, боржник вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суд встановив, що розрахунок заборгованості є обгрунтованим, заборгованість відповідача за отриманим та непогашеним перед позивачем кредитом станом на 13.01.2021 становить 13899,15 грн.

Станом на день вирішення спору у суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості у сумі 13899,15 грн, відтак вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом є обгрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.

Суд враховує положення частини четвертої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За вказаних фактичних обставин, враховуючи, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Таким чином, керуючись нормами ч. 2ст. 141 ЦПК Українита ч. 1ст. 142 ЦПК України, суд покладає на відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )

на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)

- 13899,15грн заборгованості за отриманим кредитом

- 1135,00грн судового збору

3.Повернути Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) з державного бюджету судовий збір у сумі 1135,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № PRОM0BH4EF від 20.01.2021. Оригінал платіжного доручення зберігається у Черняхівському районному суді Житомирської області в матеріалах справи № 293/276/21.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (вул. Грудевського 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зреєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Повне судове рішення складено 10.03.2021

Суддя Л.В. Лось