номер провадження справи 32/12/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021 Справа № 908/105/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий судя Колодій Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Новасардової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

За позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680 м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК (69123 м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код юридичної особи 38284929)

про зобов`язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача: Панфілов А.О., довіреність від 29.12.2020

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця з позовою заявою (вх. №108/08-08/21 від 12.01.2021) про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК повернути АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця обладнання, яке передано відповідно до акту приймання передачі від 29.12.2018 року, а саме: Компресор ЕК7 з електродвигуном змінного струму в кількості 5 (пять) од. (зав. №№ 31779; 29885; 721184; 7702; б/н; 2217; 1713; 703; 343; б/н), Контролер 1КС.0069 в кількості 1 од. (зав. № б/н), Розпорядник РВЕ-25 в кількості 10 од. (зав. № б/н), Високовольтний вимикач ВОВ -25 в кількості 4 од. (зав. № 9477; 832; 8410; б/н).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2021, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.02.2021.

Ухвалою суду від 05.02.2021 у задоволенні клопотання АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про проведення судового засідання призначеного на 11.02.2021, у режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 11.02.2021 розгляд справи відкладено на 25.02.2021.

Ухвалами суду від 16.02.2021 та 23.02.2021 у задоволенні клопотань АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про проведення судового засідання призначеного на 25.02.2021, у режимі відеоконференції відмовлено.

В судовому засіданні 25.02.2021, у зв`язку з визнанням відповідачем позову, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позові. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору про надання послуг з поточного ремонту лінійного обладнання електро- та дизель поїздів № ПЗ/НРП-181946/НЮ від 29.12.2018 позивач передав відповідачу обладнання до ремонту за Актом приймання-передачі. Додатковою угодою № 3 до Договору сторони дійшли до спільної згоди розірвати договір з 01.03.2019. Наслідком розірвання договору стало невиконання зобов`язань з обох сторін договору, а отже обладнання яке було передано відповідачу до ремонту 29.12.2018 згідно акту приймання передачі, мало б бути повернуто позивачу. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути обладнання, однак відповідач обладнання позивачу не повернув. Посилаючись на приписи ст.ст. 202, 386, 391, 399, 530, 629, 849, 1212 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 216, 217, 231 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2021 не з`явився, через канцелярію суду господарського суду Запорізької області надав заяву про визнання позову (вх. № 4147/08-08/21) та просив суд розглянути заяву без участі представника відповідача.

Відповідно до ст.ст. 46, 191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засідання судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 191 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє чи не обмежений представник на у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В порядку ст. 191 ГПК України судом роз`ясненні наслідки відповідних процесуальних дій щодо визнання позову.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, яка підписана представником Хілько А.С. на підставі ордеру на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (замовник, позивач) в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця виробничого підрозділу моторванного депо Чернігів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова виробнича компанія «КВІК-2006» (виконавець, відповідач) укладено договір про надання послуг з капітального ремонту лінійного обладнання № ПЗ/НРП-181946/НЮ від 29.12.2018 (надалі - Договір).

Даний договір укладено за результатами проведення процедури закупівлі відкритих торгів, відповідно ло вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015№ 922-VIII оголошення № ІІА-2018-1 1-30-001937-с.

Відповідно ддо п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язався надати послуги з капітального ремонту лінійного обладнання електро-тадизель-поїздів (далі -обладнання), у відповідності обсягів згідно додатку № 1 «Обсяги та вартість послуг», який є невідємною частиною договору, згідно з «Правилами капітального ремонту ЦТ-0113» та інструкцій «Інструкція ТІ-105», «Інструкція ТІ-32-01», «Інструкція ТІ-161», «Інструкція ЦТ -0058», діючих на час ремонту.

Обсяги послуг капітального ремонту викладені у додатку № 1 до договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що датою прийняття обладнання в ремонт слід вважати дату підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийманняпередачі його в ремонт.

29 грудня 2018 року позивачем та відповідачем підписано Акт приймання-передачі обладнання в ремонт № 1 згідно, з яким прийнято до ремонту наступне обладнання:

1.Компресор ЕК7 з ектродвигуном змінного струму - 5 (п`ять) од.

(Зав. № № 31779; 29885; 721184; 77-02; б/н; 2217; 1713: 703; 343; б/н)

2.Контролер 1КС.006-1 (одна) од.

Зав. № № б/н

3.Розпорядник РВЕ-25-10 (десять) од.

Зав. № № б/н

4. Високовольтний вимикач ВОВ- 25- 4 (чотири) од.

Зав. № № 9477; 832; 8410; б/н)

Відповідно до пункту 4.5 Договору, строк надання послуг до 31 грудня 2018 року від моменту підписання Акту приймання -передачі Обладнання в ремонт.

30.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої строк виконання зобов`язань продовжено до 31 березня 2019 року.

Також, в даній додатковій угоді № 1 викладено в новій редакції додаток № 3 до Договору «Графік подачі та випуску обладнання з ремонту».

У зв`язку зі зміною назви відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «КВІК-2006» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» укладено Додаткову угоду № 2 від 21.02.2019 до Договору.

01.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, якою сторони дійшли до спільної згоди розірвати договір з 01.03.2019. Сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином, наслідком розірвання договору стало невиконання зобов`язань з обох сторін договору, а отже обладнання яке було передано відповідачу до ремонту 29.12.2018 згідно акту приймання передачі, мало б бути повернуто позивачу.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач неодноразово звертався на адресу відповідача листами вих. № 570 від 04.04.2019, № 754 від 02.05.2019, № 806 від 15.05.2019, № 971 від 10.06.2019 з вимогою повернути обладнання.

Листи № 570 від 04.04.2019 та № 971 від 10.06.2019 отримані відповідачем, про що свідчить відмітка на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення. Втім, вимога позивача залишена відповідачем без реагування, вищезазначене обладнання позивачу не повернуто.

Невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення ним обладнання, яке було передано йому до ремонту відповідно до Акту приймання передачі від 29.12.2018 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд виходить з наступного

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № ПЗ/НРП-181946/НЮ від 29.12.2018 було передано відповідачу обладнання в ремонт, відповідно до Акту приймання передачі від 29.12.2018, а саме:

1. Компресор ЕК7 з ектродвигуном змінного струму - 5 (п`ять) од.

(Зав. № № 31779; 29885; 721184; 77-02; б/н; 2217; 1713: 703; 343; б/н)

2. Контролер 1КС.006-1 (одна) од.

Зав. № № б/н

3. Розпорядник РВЕ-25-10 (десять) од.

Зав. № № б/н

4. Високовольтний вимикач ВОВ- 25- 4 (чотири) од.

Зав. № № 9477; 832; 8410; б/н)

Акт приймання передачі від 29.12.2018 підписаний та завірений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, що сторонами укладена 01.03.2019 Додаткова угода № 3 про розірвання договору № ПЗ/НРП-181946/НЮ від 29.12.2018.

Як стверджує позивач, у зв`язку з тим що договір № ПЗ/НРП-181946/НЮ від 29.12.2018 є розірваний, відповідач зберігає у себе безпідставно обладнання, яке було передано йому до ремонту відповідно до Акту приймання передачі від 29.12.2018.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статі 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач звертався на адресу відповідача листами вих. № 570 від 04.04.2019, № 754 від 02.05.2019, № 806 від 15.05.2019, № 971 від 10.06.2019 з вимогою повернути обладнання, однак вказані листи були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Приписами статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Доказів повернення обладнання відповідно до Акту приймання передачі від 29.12.2018, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на заяву відповідача № б/н від 25.02.2021, якою ним позовні вимоги визнані в повному обсязі, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

На підставі викладеного, суд визнав позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору від суми 2102 грн., сплаченої при поданні позову. Повернення позивачу судового збору в розмірі 1051 грн., буде проведено на підставі окремої ухвали. Згідно зі ст. 129 ГПК України інша частина судового збору в розмірі 1051 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ч. 3 ст. 185, ст.ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК повернути АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця обладнання, яке передано відповідно до акту приймання передачі від 29.12.2018 року задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК (69123 м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код юридичної особи 38284929) повернути Акціонерному товариству Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) обладнання, яке передано відповідно до акту приймання передачі від 29.12.2018 року, а саме: Компресор ЕК7 з електродвигуном змінного струму в кількості 5 (п`ять) од. (зав. №№ 31779; 29885; 721184; 7702; б/н; 2217; 1713; 703; 343; б/н), Контролер 1КС.0069 в кількості 1 од. (зав. № б/н), Розпорядник РВЕ-25 в кількості 10 од. (зав. № б/н), Високовольтний вимикач ВОВ -25 в кількості 4 од. (зав. № 9477; 832; 8410; б/н).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод КВІК (69123 м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8а, ідентифікаційний код юридичної особи 38284929) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано 10 березня 2021.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій