ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.2021 м. УжгородСправа № 907/622/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.

розглянувши позовну заяву Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Голятинської сільської ради Міжгірського району до товариства з обмеженою відповідальністю Ватра, с. Голятин Міжгірського району про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 43011,46грн.

За участю представників:

прокурор - не з`явився

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом в інтересах держави в особі сільської ради до ТОВ Ватра про стягнення суми 43 011,46 грн. безпідставно збережених коштів внаслідок не укладення договору оренди земельної ділянки під належними відповідачу об`єктами нерухомості у вигляді орендних платежів, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 377, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 122, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України Про оренду землі та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/622/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.11.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з мотивів, наведених у ньому.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2019 судом постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено підготовче засідання у справі на 09.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.12.2019 року було відкладено підготовче засідання на 20 січня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2020 було продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 03 лютого 2020 р.

У судовому засіданні 03.02.2020 року судом оголошено перерву, відповідно до вимог п. 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України до 19.09.2020 року.

Ухвалою суду від 19.02.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 12 березня 2020 року.

З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01, розпорядження голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19), Ухвалою суду від 24.03.2020 розгляд справи ви по суті №907/622/19 відкладено в межах розумного строку.

Ухвалою суду від 04.02.2021 призначено розгляд справи по суті на 24 лютого 2021 року.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях по суті спору, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що Хустською місцевою прокуратурою під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин. Встановлено, що з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.07.2019 №173845344 право власності на нежитлові будівлі за адресами: Закарпатска область, Міжгірський район, с.Голятин, №№ 34, 34а, 35, 36 з 27.08.2010 зареєстровано за ТОВ «Ватра» на підставі свідоцтв про право власності (серія ЯЯЯ №940812, серія ЯЯЯ №940813, серія ЯЯЯ №940814, серія ЯЯЯ №940815 відповідно), виданих Голятинською сільською радою від 04.08.2010.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та інформації Голятинської сільської ради ТОВ «Ватра» станом на момент пред`явлення позовної заяви реєстрацію права оренди земельної ділянки під вищевказаними житловими будівлями, площею 0,41 га., не проведено.

Звертає увагу на те, що в період часу з 04.08.2010 до подачі позову ТОВ «Ватра» користується земельною ділянкою, площею 0,41 га без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.

За доводами прокурора Відповідач в порушення ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.14.1.136 Податкового кодексу України ТОВ «Ватра» використовував земельну ділянку під нежитловими будівлями за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с.Голятин, №№34, 34а, 35, 36, площею 0,41 га, кадастровий номер - 2122481200:05:003:0020, без укладення договору оренди.

В обґрунтування звернення до суду вказує, на неналежне здійснення захисту інтересів держави Голятинською сільською радою, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, пред`являючи даний позов прокурором переслідується мета захисту порушених інтересів держави шляхом стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів.

Позивачем Голятинською сільською радою Міжгірського району, письмові пояснення по суті спору не подані.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Ватра, с.Голятин проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві на позов та запереченні. Обґрунтовуючи заперечення зазначає, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави; відповідач земельною ділянкою не користувався для зайняття торгівлею та зайняття промисловістю, а тому підстав для застосування рішення сільської ради № 4 від 20.03.2016р. для визначення розміру збитків - немає; підстав для нарахування за розмір земельної ділянки по площі 0,41 га немає, оскільки площа нерухомого майна - значно менше 0,41 га - близько 700 кв.м.; дані грошової оцінки не відповідають періоду нарахування сум.

У відповіді на відзив відповідача від 27.11.2019 прокурор зазначив, що наявні підстави для захисту інтересів держави та територіальної громади, оскільки Голятинська сільська рада належних та достатніх заходів щодо відшкодування коштів не вжила; для обрахування розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування землею до уваги береться не вид господарської діяльності, що здійснюється чи не здійснюється на відповідній земельній ділянці, а має значення цільове призначення такої ділянки незалежно від діяльності користувача; в даному випадку встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2122481200:05:003:0020 за вільним волевиявленням самого Відповідача є сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою позивач і просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням ХХV сесії VI скликання від 15.07.2015 №10 Голятинської сільської ради Міжгірського району надано дозвіл ТОВ «Ватра» на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 0,41 га в межах населеного пункту с.Голятин, для обслуговування приміщень по виготовленню меблів та порізки деревини за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно пункту 1 рішення ХІ сесії VII скликання Голятинської сільської ради від 21.09.2016 № 10 ТОВ «Ватра» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: с.Голятин, 34-36 Міжгірського району, площею 0,41 га, кадастровий номер 2122481200:05:003:0020, для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємств переробної та іншої промисловості за рахунок земель запасу промисловості сільської ради.

Пунктом 2 рішення ХІ сесії VII скликання Голятинської сільської ради від 21.09.2016 №10 ТОВ «Ватра» надано в оренду вищевказану земельну ділянку.

Пунктом 3 вказаного рішення сесії встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.07.2019 №173845344 право власності на нежитлові будівлі за адресами: Закарпатська область, Міжгірський район, с.Голятин, №№ 34, 34а, 35, 36 з 27.08.2010 зареєстровано за ТОВ «Ватра» на підставі свідоцтв про право власності (серія ЯЯЯ №940812, серія ЯЯЯ №940813, серія ЯЯЯ №940814, серія ЯЯЯ №940815 відповідно), виданих Голятинською сільською радою від 04.08.2010.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реестру прав власності на нерухоме майно та інформації Голятинської сільської ради ТОВ «Ватра» станом момент пред`явлення позовної заяви реєстрацію права оренди земельної ділянки під вищевказаними житловими будівлями, площею 0,41 га. не проведено.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи в період часу з 04.08.2010 до часу подання позову ТОВ «Ватра» користується земельною ділянкою, площею 0,41 га без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2122481200:05:003:0020, нормативно грошова оцінка станом на 2017 рік становить 534 968,00 грн., на 2018 рік - 534 968,00 грн., на 2019 рік 545 669,00 грн.

Доказів визнання витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки нечинними чи визнання неправомірними дій Відділу Держгеокадастру у Міжгірському районі щодо видачи даних витягів суду не надано.

Рішенням IV сесії VII скликання Голятинської сільської ради від 20.03.2016 №4, затверджено розміри орендної плати за землю на території сільської ради. Вказаним рішенням встановлено плату за оренду земель несільськогосподарського призначення для заняття промисловістю в розмірі 3% від грошової оцінки землі.

Розмір безпідставно збережених коштів розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Зокрема Голятинською сільською радою проведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Ватра» земельною ділянкою площею 0,41 га, кадастровий номер 2122481200:05:003:0020, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2017 по 01.08.2019.

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2017 рік з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 534968,00*3% = 16 049,04 грн. за рік; за 2018 рік з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 534968,00*3% = 16 049,04 грн. за рік; за 2019 рік з 01.01.2019 по 01.08.2019 - (545669,00*З%)/12*8 = 10913,38 гривень за 8 місяців 2019 року. Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2017 по 01.08.2019, які підлягають стягненню складає 43011,46 гривень.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи встановлено що, спірна земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 2122481200:05:003:0020.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, тож вона вважається сформованою.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою площею 0,41 га, кадастровий номер 2122481200:05:003:0020, у спірний період користування, зокрема укладення договорів оренди з Голятинською сільською радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

У матеріалах справи наявні витяги про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Наявні в матеріалах справи докази не спростовують нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Відтак, суд виходить з того, що дані витяги є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України та правомірно покладені прокурором в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідачі як фактичні користувачі земельної ділянки повинні були заплатити за користування нею.

З огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок суд визнав правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що кореспондується з п. 5.1 Положення.

З урахуванням нормативної грошової оцінки та категорії землі, виходячи зі встановлених ставок розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою за 2017-2018 роки становить 16 049,04 грн. в рік та за вісім місяців 2019 року 10913,38 грн.

Загалом, за спірний період (з 01.01.2017 по 01.08.2019 ) відповідач мав сплатити позивачу 43011,46 грн. орендної плати.

Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні. Відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада с.Голятин. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада с.Голятин в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 43011,46 грн. за використання з 01.01.2017 по 01.08.2019 земельної ділянки комунальної власності загальною площею 4,1 га без укладення договорів оренди суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доводи Відповідача, про те, що дані грошової оцінки не відповідають періоду нарахування, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.

З аналогічних підстав судом не береться до уваги твердження Відповідача щодо відсутності підстав для нарахування грошових коштів.

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Голятинська сільська рада скеровувала листи ТОВ «Ватра» з вимогою про укладення договору оренди земельної ділянки, а саме листи №02-10/б від 08.01.2013, №02-10/81 від 29.04.2015 та №07-09/150 від 24.07.2019. Крім цього, листом №02-10/169 від 05.08.2019 повідомила Хустську місцеву прокуратуру, що позовна заява сільською радою до суду не пред`являлась у зв`язку з відсутністю коштів у бюджеті для сплати судового збору, а також відсутністю в штаті юриста. З огляду на вказане, просить місцеву прокуратуру вжити заходів для вирішення спірного питання.

За тривалої бездіяльності позивача, прокурором прийнято обґрунтоване рішення про застосування заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ГПК України. Крім того, позивач протягом тривалого часу, не вживав належних заходів щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яке діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, зокрема, належать надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Недоотримання значної суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що прокурор на виконання наданих йому повноважень правомірно звернувся до суду з даним позовом та вірно визначив позивача у спірних правовідносинах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Голятинської сільської ради Міжгірського району до товариства з обмеженою відповідальністю Ватра, с. Голятин Міжгірського району про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 43011,46 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Також, суд зауважує, що прокурором було сплачено суму судового збору у розмірі 2007,00 грн., згідно платіжного доручення №804 від 06.09.2019 року, що на 86,00 грн., більше ніж необхідно, у зв`язку з чим така сума сплачена надмірно у збільшеному розмірі та підлягає поверненню з Державного бюджету України за клопотанням позивача, у відповідності до ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра» (90023, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, село Голятин, будинок 34, код ЄДРПОУ 13585509) на користь Голятинської сільської ради Міжгірського району (90023, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, село Голятин, будинок 194, код ЄДРПОУ 04350748) суму 43011,46 грн. (сорок три тисячі одинадцять гривень 46 коп.) безпідставно збережених коштів.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра» (90023, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, село Голятин, будинок 34, код ЄДРПОУ 13585509) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) суму 1921,00 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 10.03.2021.

Суддя О.Ф. Ремецькі