ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2021 р. Cправа № 902/1281/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

Представники сторін

позивача Педченко Г.О., виписка з ЄДР від 17.09.2020;

відповідача не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, буд. 19, м. Вінниця, 21021)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" (вул. Незалежності, 37, с. Мазурівка, Чернівецький р-н, Вінницька обл., 24106)

про стягнення 19135,45 грн збитків

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 28.12.2020 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" про стягнення 19135,45 грн збитків завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою суду від 29.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26 січня 2021 року.

Ухвалою суду від 26.01.2021 відкладено підготовче засідання на 16.02.2021, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

11.02.2021 на адресу суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким надано документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою від 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1281/20 для судового розгляду по суті на 02 березня 2021 р.

На визначену судом дату з`явився представник позивача, яка підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Статтями 113, 114 та 118 ГПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 2 ст. 195 ГПК України визначено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Даний строк є присічним.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.03.2021, в зв`язку з неявкою представників сторін на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області (надалі інспекція, позивач) на підставі наказу №76-П від 19.07.2017 та направлення на перевірку №298 від 07.08.2017 в період 1508.2017 по 16.08.2017 було проведено планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропослугтранссервіс» (надалі відповідач) вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №343/ВН від 16.08.2017 року.

Даною перевіркою було встановлено, що відповідач у процесі господарської діяльності здійснює діяльність пов`язану із викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу за виробничою адресою: Чернівецький р-н, с. Мазурівка, вул. Незалежності, 37, що є порушенням ч. 5, 6 ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря».

16.08.2017 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області видано припис на усунення виявлених порушень, зокрема, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На основі даних результатів перевірки складено Протокол про адміністративне правопорушення № 007324 від 15.08.2017 року за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу. Згідно протоколу винесена постанова № 03/346 від 21.08.2017 року про накладення адміністративного стягнення, якою визнано директора ТОВ «Агропослугтранссервіс» ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.

Суму штрафу правопорушником сплачено у добровільному порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №37 від 01.09.2017р.

11.12.2018 інспекцією на підставі наказу №292-П від 10.12.2018 та направлення на перевірку №707 від 10.12.2018 було проведено позапланову перевірку виконання ТОВ «Агропослугтранссервіс» вимог припису від 16.08.2017 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 676/ВН від 11.12.2018 року.

Перевіркою встановлено, що відповідач отримав Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №524984501-3 від 14.11.2018 року.

Оскільки Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №524984501-3 був виданий 14.11.2018 року, підприємству було заборонено до 14.11.2018 року здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим, у процесі господарської діяльності, при здійсненні виробничої діяльності ТОВ «Агропослугтранссервіс» в період з 21.02.2017 року по 13.11.2018 р. (включно) здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу за виробничою адресою: Чернівецький р-н, с. Мазурівка, вул. Незалежності, 37, що є порушенням ч.5, 6 ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря».

Також викиди в атмосферне повітря без відповідного дозволу підтверджуються довідкою ТОВ «Агропослугтранссервіс» вих. №75 від 11.12.2018 року у якій відповідач надав інформацію щодо роботи стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря за період з 21.02.2017 року по 13.11.2018 року.

На підставі матеріалів перевірки, зокрема актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 343/ВН від 16.08.2017 року, № 676/ВН від 11.12.2018 року, дозволу №524984501-3 від 14.11.2018 року, довідки ТОВ «Агропослугтранссервіс» № 75 від 11.12.2018 року, відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року проведено розрахунок розміру збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу за період з 21.02.2017 року по 13.11.2018 року включно.

Згідно даного розрахунку відповідачем було нанесено державі збитків в загальному розмірі 20135,45 грн.

На адресу відповідача для сплатити збитків у добровільному порядку була направлена Претензія № 1877/05 від 18.04.2019 року з розрахунком розміру завданих збитків.

Відповідачем добровільно відшкодовано 1000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 850 від 16.10.2019 року.

Решту суму збитків що становить 19135,45 грн. добровільно відповідач не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до Закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок (стаття 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Згідно з статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, між іншим, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтями 16, 202, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів, до яких належить атмосферне повітря, громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно з частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Згідно статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана із впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до статті 11 Закону "Про охорону атмосферного повітря", можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

За нормами статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря. Особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Частина 1 статті 149 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов`язок суб`єктів господарювання при здійсненні господарської діяльності здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у статті 1192 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту прав та інтересів, зазначений у вказаних нормах, не є вичерпним; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312 Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території та об`єктів, віднесених до зони діяльності морських екологічних інспекцій (Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна Азовська морська екологічна інспекція та Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря).

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області у період з 15.08.2017 по 16.08.2017 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Агропослугтранссервіс», за результатами якої було складено Акт №343/ВН від 16.08.2017 дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агропослугтранссервіс» здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Як наслідок, контролюючим органом винесено припис від 16.08.2017 на усунення виявлених порушень, складено Протокол № 007324 від 15.08.2017 про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.08.2017 якою притягнуто до адміністративної відповідальності посадову особу відповідача директора ТОВ «Агропослугтранссервіс». Суму адміністративного штрафу директором відповідача сплачено у добровільному порядку.

11.12.2018 інспекцією було проведено позапланову перевірку виконання ТОВ «Агропослугтранссервіс» вимог припису від 16.08.2017 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 676/ВН від 11.12.2018 року. Перевіркою встановлено, що відповідач отримав Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №524984501-3 від 14.11.2018 року.

Разом з тим, у процесі господарської діяльності, при здійсненні виробничої діяльності ТОВ «Агропослугтранссервіс» в період з 21.02.2017 року по 13.11.2018 р. (включно) здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

На підставі матеріалів перевірки проведено розрахунок розміру збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу за період з 21.02.2017 року по 13.11.2018 року включно. Згідно даного розрахунку відповідачем було нанесено державі збитків в загальному розмірі 20135,45 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача для сплатити збитків у добровільному порядку була направлена Претензія № 1877/05 від 18.04.2019 року з розрахунком розміру завданих збитків.

Відповідачем добровільно відшкодовано 1000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 850 від 16.10.2019 року.

Решту суму збитків що становить 19135,45 грн. добровільно відповідач не відшкодував.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в період з 21.02.2017 року по 13.11.2018 р. (включно) здійснював викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу.

Як зазначалось вище шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно з частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, несуть відповідальність згідно з законом.

Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов`язанням, тобто зобов`язанням з відшкодування шкоди.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, товариство повинно довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 914/2436/18.

Стосовно розміру шкоди, яка розрахована позивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.

Як визначено статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачає, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є органом державної виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати функції щодо відшкодування у судовому порядку втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розрахунок збитку, якій заподіяно державі в результаті наднормативних викидів, позивачем проведено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України №639 від 10.12.2008 року.

Пункт 1.2. Методики встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснених юридичними особами незалежно від форми власності та господарювання, фізичними особами - підприємцями, а також юридичними особами - нерезидентами (далі - суб`єкти господарювання).

Наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені гранично допустимі викиди, встановлені дозволом; викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл (п.2.1 Методики ).

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами (п.2.2 Методики).

Розділом 4 Методики регламентовано розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, Інспекція уповноважена здійснювати розрахунки розміру збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі документальної перевірки суб`єкта господарювання розрахунковим методом.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, стягнення збитків за наднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У даному випадку відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів спеціально уповноваженого на те органу виконавчої влади на такі викиди і тим самим порушував Закон України "Про охорону атмосферного повітря", тобто діяв протиправно і шкідливо.

Факт викиду відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на такі викиди належним чином встановлений проведеною позивачем перевіркою, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди викидами забруднюючих речовин в атмосферу.

Отже неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою та вина відповідача у заподіянні шкоди є доведеними.

Крім того, добровільною сплатою частини спричинених державі збитків, відповідач фактично визнав дані збитки.

Судом враховується, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (статті 66 Конституції України).

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надано доказів повної сплати заявленої до стягнення шкоди.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10-15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" (вул. Незалежності, 37, с. Мазурівка, Чернівецький р-н, Вінницька обл., 24106, код ЄДРПОУ 32909058) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 37979894) 19135,45 грн. збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства (на рахунок: УК у Чернівецькому районі/с. Мазурівка/24062100, Код ЄДРПОУ 37248172, Казначейство України (ЕАП) UA168999980333159331000002665).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" (вул. Незалежності, 37, с. Мазурівка, Чернівецький р-н, Вінницька обл., 24106, код ЄДРПОУ 32909058) на рахунок Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 37979894) (отримувач: Держекоінспекція у Вінницькій області, Код ЄДРПОУ 37979894, Казначейство України (ЕАП) UA638201720343120003000081122 в Держказначейській службі України, м. Київ МФО 820172) відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси позивача - vinndei@gmail.com, відповідача - ben1971@ukr.net.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 10 березня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 600-річчя, буд. 19, м. Вінниця, 21021)

3 - відповідачу (вул. Незалежності, 37, с. Мазурівка, Чернівецький р-н, Вінницька обл., 24106)