СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Справа №922/2591/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Турбоатом», м.Харків, (вх.№31Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/2591/20,

за позовом ДРГН Лімітед (DRGN Limited), Кіпр,

до Акціонерного товариства «Турбоатом», м.Харків,

про стягнення 173324,54 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року ДРГН Лімітед (DRGN Limited) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до АТ «Турбоатом», в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із виплати дивідендів у розмірі 173325,54 грн.

В обґрунтування позову зазначає на неналежне виконання відповідачем грошового обов`язку по виплаті на користь позивача, як акціонера товариства, суми дивідендів за 2018 рік В якості правових підстав посилається на норми статей 15, 16, 526 Цивільного кодексу України, статтю 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/2591/20 (повний текст рішення складено 10.12.2020 року, суддя Бринцев О.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Турбоатом» на користь ДРГН Лімітед (DRGN Limited) заборгованість із виплати дивідендів у розмірі 173325,54 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2599,88 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити. Судові витрати апелянт просить покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено приписи ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Як вказує скаржник, постановою від 24.04.2019 року №364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», Кабінет Міністрів України затвердив для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, базовий норматив відрахування чистого прибутку у розмірі 90 відсотків. Тобто, постановою було змінено розмір відрахування частини чистого прибутку AT «Турбоатом» вже після проведення загальних зборів акціонерів, які відбулись виключно до 1 травня та якими затверджено рішення у вигляді нормативу відрахування частини чистого прибутку як на користь Держави, так і на користь інших акціонерів. На виконання вимог Кабінету Міністрів України, викладених у постанові, AT «Турбоатом» було перераховано 90% частини чистого прибутку товариства на виплату дивідендів державі (замість 50%, які було передбачено рішенням загальних зборів апелянта про розподілення прибутку шляхом відрахування його частини на виплату дивідендів). Вищевказані обставини зумовили тимчасову неспроможність апелянта виконати свої зобов`язання перед акціонерами в повному обсязі та підтверджують відсутність вини AT «Турбоатом» у несвоєчасній виплаті дивідендів позивачу.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів, з урахуванням поштового перебігу, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено, що учасники справи мають право до 18.02.2021 року (з урахуванням поштового перебігу) подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Крім того, вказаною ухвалою попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно ч. 10 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Так, 08.02.2021 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№1602), в якому просив суд здійснювати розгляд апеляційної скарги у справі №922/2591/20 з викликом представників сторін у судове засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 року, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Россолова В.В., для розгляду справи №922/2591/20 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року задоволено клопотання відповідача Акціонерного товариства «Турбоатом» про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено справу №922/2591/20 до розгляду на 03.03.2021 року.

18.02.2021 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2160), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.20210 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Дучал Н.М., для розгляду справи №922/2591/20 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

Ухвала суду про призначення дати судового засідання була направлена сторонам рекомендованими листами 16.02.2021 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі. Однак, ухвала суду, яка направлялась на адресу позивача повернулась до суду з позначкою поштового відділення «Адресат відмовився».

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

До початку судового засідання 03.03.2021 року від представника апелянта надійшло клопотання (вх.№2721), в якому повідомляє, що він не має змоги з`явитись у призначене до розгляду судове засідання у зв`язку з тим, що зайнятий в іншому судовому процесі у Окружному адміністративному суді, у зв`язку з чим просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Підставою для відкладення розгляду справи апелянт наводить причину неможливості присутності уповноваженого представника у судовому засіданні через його зайнятість в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що причини наведені в клопотанні для відкладення розгляду справи є неповажними, а отже таке клопотання не підлягає задоволенню. Так, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був вирішити питання про направлення у судове засідання іншого представника. При цьому колегія суддів враховує, що відповідач є апелянтом у справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а апеляційна скарга оформлена іншим працівником, ніж тим, хто надав клопотання про відкладення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач обізнаний про апеляційне провадження та призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії направлені на організацію представництва інтересів юридичної особи у суді.

Крім того, судова колегія враховує, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Сторони зобов`язані демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ДРГН Лімітед (DRGN Limited) є акціонером АТ «Турбоатом», що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 10.06.2019 року б/н та має у власності 191630 шт. простих акцій емітента загальною номінальною вартістю 47907,50 грн., що становить частку 0,0454% статутного капіталу АТ «Турбоатом» (т. I, а.с. 10).

17.04.2019 року були проведені річні загальні збори акціонерів АТ «Турбоатом», оформлені протоколом від 17.04.2019 року №24 (т.I, а.с. 11-23), на яких було вирішено, зокрема, розподілити чистий прибуток, отриманий Товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, з урахуванням Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави», таким чином: 50% - на виплату дивідендів акціонерам Товариства; на поповнення резервного капіталу Товариства не нараховувати, оскільки він сформований у повному обсязі; 50% - на здійснення витрат, передбачених фінансовим планом Товариства на 2019 рік. Затверджено загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2018 рік у розмірі 382137,5 тис.грн. Встановлено, що виплата дивідендів здійснюється Товариством безпосередньо акціонерам.

14.06.2019 року на офіційному веб-сайті АТ «Турбоатом» було розміщено повідомлення особам, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати (т. I, а.с. 24), згідно якого: розмір дивідендів, що підлягають виплаті відповідно до рішення загальних зборів - 382137500,00 грн.; дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами діяльності товариства у 2018 році - 10.05.2019 року; розмір річних дивідендів на 1 акцію - 0,904475 грн.; нарахування та виплата дивідендів з 14.06.2019 року по 17.10.2019 року.

У подальшому, позивач ДРГН Лімітед (DRGN Limited) звертався до відповідача АТ «Турбоатом» з листами від 12.06.2019 року б/н та від 23.01.2020 б/н (т. I, а.с. 25-29) про виплату дивідендів.

14.07.2020 року позивач надіслав на адресу АТ «Турбоатом» лист від 13.07.2020 року №1в (т. I, а.с. 30-34), в якому зазначив що дивіденди за 2018 рік не були перераховані ДРГН Лімітед (DRGN Limited) та вимагав негайного виконання обов`язку щодо виплатити компанії дивідендів у сумі 173324,54 грн.

Проте відповідач відповіді на лист не надав, зобов`язання з виплати позивачу, як акціонеру АТ «Турбоатом» дивідендів за 2018 рік у сумі 173324,54 грн. не виконав, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2018 рік.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.

Пунктом 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Частиною першою статті 197 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.

Згідно із частиною четвертою статті 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов`язаний надавати власнику цінних паперів.

З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (в т.ч. права на одержання дивідендів) є набуття права на відповідну акцію товариства.

Статтею 30 Закону України «Про акціонерні товариства» визначений порядок виплати дивідендів.

За змістом частини першої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», дивіденд частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Положеннями частини четвертої статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів.

Виходячи зі змісту рішень річних загальних зборів акціонерів АТ «Турбоатом», оформлених протоколом від 17.04.2019 року №24, відповідач прийняв на себе грошове зобов`язання здійснити виплату позивачеві ДРГН Лімітед (DRGN Limited) дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році.

З урахуванням кількості цінних паперів, які належать ДРГН Лімітед (DRGN Limited) 191630 шт. та розміру річних дивідендів на 1 акцію - 0,904475 грн., загальна сума дивідендів, яка була нарахована та мала бути виплачена позивачу становить 173.324,54 грн.

Конституцією України закріплено обов`язок держави забезпечувати захист усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13). Зазначене положення Конституції України реалізоване у статті 20 Господарського кодексу України, статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до яких Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів; кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Згідно статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселецький проти України» від 22.02.2005 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року).

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а також законні сподівання щодо прибутку, що може вважатися правом власності відповідно до положення ст. 1 Протоколу (пункт 53 рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п. 24 рішення від 01.06.2006 року у справі «Федоренко проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Таким чином, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, «законне очікування», що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166).

В силу положень статей 2, 25, 30 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 167 Господарського кодексу України, статті 152 Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у останнього виникло зобов`язання зі сплати на користь позивача грошових коштів виплата дивідендів, а отже, зобов`язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов`язанням.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказував, що має місце зміна розміру відрахувань частини чистого прибутку АТ «Турбоатом» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 року №364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави». Тобто, постановою було змінено розмір відрахування частини чистого прибутку вже після проведення загальних зборів акціонерів. Так, на виконання вказаної постанови було перераховано 90% частини чистого прибутку товариства на виплату дивідендів державі і це зумовило тимчасову неспроможність апелянта виконати свої зобов`язання перед акціонерами в повному обсязі та підтверджують відсутність вини АТ «Турбоатом» в несвоєчасній виплаті дивідендів позивачу у даній справі.

По-перше, колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про виплату будь-яких дивідендів позивачу, що спростовує посилання скаржника про несвоєчасність та частковість виконання зобов`язання.

Аргумент апелянта щодо відсутності вини в діях AT «Турбоатом» через тимчасову неспроможність виконати свої зобов`язання перед акціонерами в повному обсязі у зв`язку зі зміною розміру відрахувань частини чистого прибутку в дохід Держави на підставі постанови та відповідно через відсутність коштів не звільняє його від виконання грошового обов`язку по виплаті дивідендів іншим акціонерам у сумі та у строк, що визначені рішенням загальних зборів акціонерів, та не створює підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається виключно загальними зборами акціонерів. Рішення про зміну розміру дивідендів та строку їх виплати за результатами діяльності відповідача у 2018 році загальними зборами акціонерів не приймалось.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказував, що позивачем не обґрунтовано розмір заявлених позовних вимог, однак не зазначає у чому саме полягає помилковість розрахунку і невірність розміру заявлених позовних вимог.

Так, у матеріалах справи наявні усі документи для здійснення розрахунку суми дивідендів, що підлягають виплаті позивачу, а саме: протокол №24 від 17.04.2019 року річних загальних зборів акціонерів AT «Турбоатом», в якому затверджено розмір дивідендів, що припадає на одну акцію за відповідний період та становить 0,904475 грн. Крім того, про вказане було зазначено в оголошенні від 14.06.2019 року на офіційному веб-сайті АТ «Турбоатом»; виписка про стан рахунку у цінних паперах на 10.06.2019 року, що підтверджує кількість іменних акцій у позивача у кількості 191630 шт.

Щодо посилання скаржника на порушення п.6 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів є додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спорів, аналогічних предмету розгляду даної справи. Тобто, проведення досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує захисту.

Матеріали справи свідчать, що з боку позивача додержано порядок, який зазначений у повідомленні осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, строк, порядок та строк їх виплат від 14.06.2019 року, що опублікований на офіційному сайті AT «Турбоатом» і він неодноразово звертався з вимогою.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/2591/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Турбоатом» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2020 року у справі №922/2591/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09 березня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов