Справа № 408/7341/19-ц

Провадження № 2/408/518/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року смт Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.,

при секретареві Савенко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області, в якому позивачі просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ :

Обґрунтовуючи свій позов позивачі вказали, що вони є співвласниками будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності. У належному їм будинку зареєстровані відповідачі - теща ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_4 , які в ньому не проживають з 2015 року. Реєстрація відповідачів у будинку створює їм проблеми із призначенням субсидії на сплату житлово-комунальних послуг та користуванням будинком. Відповідачі не можуть прибути до смт. Станиця Луганська, тому вони були вимушені звернутись з цією позовною заявою до суду.

Також в своєму позові позивачі просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідачі про час і місце розгляду справи були сповіщені належним чином, причин неявки не повідомили, відзив на позов у встановлений судом строк не надали, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило, тому суд вважав можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Третя особа - Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області також надала клопотання, в якому просить розглядати справу за відсутності їхнього представника.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власнику майна належить право володіння, користування та розпорядження майном, а також власник майна володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачам в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

Також, наведені вище обставини підтверджуються: копіями паспортів позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де вказане місце їх реєстрації та проживання; копіями плану земельної ділянки під будинком та свідоцтва про державну реєстрацію прав на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; домовою книгою за вказаною адресою та довідкою про реєстрацію та фактичне місце проживання, згідно яких підтверджується, що у квартирі крім позивачів, зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак, з 2015 року вони за даною адресою не проживають, що також підтверджується актом обстеження житла від 03.10.2019.

Частина 1 ст. 401 ЦК України передбачає, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно з 26.11.1996 та 15.03.2007 відповідно, зареєстровані в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але вже більше 5 років в ньому не проживають.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , - задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , визнати такими, що втратили право користування житлом, а саме житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України, та може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Рішення підписане 25 лютого 2021 року.

Головуючий: Є.О. Соболєв