Справа № 383/936/20

Номер провадження 2/383/46/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Швець Р.Ю.,

представника відповідача Веселівської сільської ради - ОСОБА_2,

представника відповідача Веселівської сільської ради - адвоката Пономарьова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради, співвідповідача Кетрисанівської сільської ради про по новлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Веселівської сільської ради, співвідповідача Кетрисанівської сільської ради, у якому просила поновити її на посаді директора Веселівського будинку культури, стягнути з Веселівської сільської ради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 21.03.2016 року працювала на посаді директора Веселівського будинку культури Веселівської сільської ради. В період роботи з головою сільської ради ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки на грунті того, що останній змушував робити непритаманну та не передбачену посадовими обов`язками роботу. Такі стосунки призвели до того, що під тиском голови сільської ради, 05.12.2019 року написала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, але 16.12.2019 року вказану заяву відкликала, а 19.12.2019 року після чергової сварки із головою сільської ради ОСОБА_2 , останній повідомив її про звільнення із займаної посади.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04.09.2020 року її позов до Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області задоволено повністю, поновлено її на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Розпорядженням Веселівської сільської ради №24 від 10.09.2020 року її поновлено на роботі на посаді директора сільського будинку культури з 19.12.2019 року, а 11.09.2020 року розпорядженням Веселівської сільської ради №26 знову звільнено з вказаної посади відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Із своїм звільненням позивач не погоджується, тому звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків (а.с.12-15).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.40-41).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.12.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Пономарьова О.В. про зупинення провадження у справі. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів, якою витребувано від Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді директора клубу (а.с.60-61).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.01.2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів, якою витребувано від Кетрисанівської сільської ради довідки про середньоденну та середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді директора Веселівського будинку культури (клубу) у Веселівській сільській раді (а.с.85-86).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.01.2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Кетрисанівську сільську раду (а.с.103-104).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.03.2021 року відмовлено у задоволенні заявленого представником позивача Швець Р.Ю. відводу головуючого судді Бондаренко В.В. (а.с.180-181).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.03.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Веселівської сільської ради Пономарьова О.В. про закриття провадження у справі (а.с.184-186).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представники відповідача Веселівської сільської ради в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надали.

Представник відповідача Кетрисанівської сільської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Кетрисанівський сільський голова Поліщук В.В. подав до суду заяву про розгляд справи, призначений на 03.03.2021 року без участі Кетрисанівської сільської ради, погодився із вимогами Веселівської сільської ради про закриття провадження у справі (а.с.182). Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області «Про зарахування на посаду директора СБК» №6 від 21.03.2016 року ОСОБА_1 зараховано на 0,5 вакантної ставки посади директора Веселівського СБК з 21.03.2016 року, що підтверджується його копією (а.с.27).

Розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області «про звільнення з посади директора СБК» №21 від 19.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора сільського будинку культури згідно ст.38 КЗпП, з двотижневим відпрацюванням по 18 грудня 2019 року включно, згідно поданої заяви від 04.12.2019 року. Вважати 19.12.2019 року днем звільнення, що підтверджується його копією (а.с.33).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04.09.2020 року у справі №383/262/20 позов ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора сільського будинку культури з 19 грудня 2019 року та стягнуто з Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 35992 гривень 95 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 грудня 2019 року по 04 вересня 2020 року, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.23-26).

Розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » №24 від 10.09.2020 року ОСОБА_1 на підставі рішення Бобрнецького районного суду Кіровоградської області від 04.09.2020 року по справі №383/262/20 поновлено на посаді директора сільського будинку культури з 19 грудня 2019 року, що підтверджується його копією (а.с.6).

13.12.2019 року та 20.12.2019 року у Веселівському будинку культури комісією за участі директора ОСОБА_1 проведено контрольну перевірку інвентаризації цінностей, за результатами проведення якої не вбачається нестачі матеріальних цінностей, що підтверджується копіями актів (а.с.31-32).

Розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » №26 від 11.09.2020 року ОСОБА_1 , відповідно до п.2 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, звільнено з посади директора сільського будинку культури з 11.09.2020 року на підставі пояснень громадян територіальної громади, акту інвентаризації, розпорядження, що підтверджується його копією (а.с.7).

Як вбачається з копії дублікату трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , заповненої 11.09.2020 року, секретарем сільської ради 11.09.2020 року здійснено запис про звільнення в зв`язку з втратою довіри (п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України) на підставі розпорядження №26 від 11.09.2020 року (а.с.28).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08.12.2020 року у справі №383/262/20 рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04.09.2020 року скасоване та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с.76-84).

Пунктами першим та другим частини першої статті 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст.40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Тобто, розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставами для втрати довір`я та звільнення позивача відповідно до розпорядження голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №26 від 11.09.2020 року слугували пояснення громадян територіальної громади та акт інвентаризації.

Разом з цим, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами існування обставин, які наведені в наказі про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Доказів того, що ОСОБА_1 займаючи посаду директора сільського будинку культури безпосередньо обслуговувала грошові, товарні або культурні цінності згідно її посадовими обов`язками, а також укладення з нею письмового договору про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих для зберігання або для інших цілей, стороною відповідача суду не надано.

Оскільки відповідачем не доведено, що позивач відноситься до кола осіб, які безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності, вчинення позивачем протиправних дій умисно чи з необережності, та у зв`язку із цим втрату довіри до неї з боку роботодавця, отже суд прийшов до висновку про відсутність у Веселівської сільської ради підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку із втратою довіри, тому звільнення позивача відбулось з порушенням вимог законодавства.

З загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому формулювання «працівник повинен бути поновлений на попередній роботі» на переконання суду передбачає наявність підстави для існування трудових відносин між працівником та роботодавцем. Судом встановлено, що розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області «про звільнення з посади директора СБК» №21 від 19.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора сільського будинку культури з 19.12.2019 року.

Разом з тим, підставою для поновлення позивача на вказаній посаді з 19 грудня 2019 року було рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04.09.2020 року, яке постановою Кропивницького апеляційного суду від 08.12.2020 року у справі №383/262/20 скасоване. Однак, Кодексом законів про працю України не визначено дії (рішення) органу, який розглядає трудовий спір, на випадок коли попереднє поновлення позивача на посаді, що передувало спірному звільненню по даній справі, відбулось на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано тобто коли підстава для існування трудових відносин між працівником та роботодавцем відпала, а попереднє звільнення позивача залишається законним в силу скасування судового рішення, яким позивача поновлено на роботі.

Отже, факт останнього звільнення позивача на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, яке відбулось 11.09.2020 року в даному випадку не тягне за собою поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи із наступного.

Скасування рішення Бобрнецького районного суду Кіровоградської області від 04.09.2020 року по справі №383/262/20, на підставі якого позивача поновлено на посаді в силу негайного виконання такого рішення, свідчить про те, що підстави для її поновлення на посаді відпали, оскільки скасоване судове рішення не породжує правових наслідків.

Оскільки, позивача було поновлено на посаді на підставі судового рішення в силу негайного виконання такого рішення, скасування такого судового рішення є підставою для припинення трудових відносин між позивачем та роботодавцем, якщо такі відносини не були припинені раніше тобто звільнення працівника із займаної посади.

Сам собою факт звільнення позивача без законних підстав з посади 11.09.2020 року, після її поновлення з 19.12.2019 року на підставі рішення суду, яке згодом було скасоване, не може бути підставою для нового поновлення позивача на цій посаді, оскільки на час розгляду даного спору в суді підстава попереднього поновлення позивача на посаді з 19.12.2019 року, а отже і перебування позивача в трудових правовідносинах з відповідачем, відпала через скасування судового рішення, яким позивача поновили на посаді.

Оскільки попереднє звільнення позивача розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » №26 від 11.09.2020 року залишається законним, наступне звільнення позивача без законних підстав 11.09.2020 року не тягне поновлення позивача на попередній посаді.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу має на меті компенсацію працівнику втрат від неотримання заробітної плати через припинення трудових відносин з працівником без законної підстави з вини роботодавця тобто стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе лише за наявності підстав для існування трудових відносин між працівником та роботодавцем.

Таким чином, оскільки скасоване рішення суду не породжує правових наслідків, відсутні підстави для поновлення позивача на посаді, що свідчить про відсутність вимушеного прогулу, а отже і відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час неіснуючого вимушеного прогулу.

У зв`язку з відмовою в задоволенні основної вимоги про поновлення позивача на посаді похідна вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягає.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки Веселівська сільська рада (код ЄДРПОУ 04365425) на час розгляду справи в суді не припинена та має статус юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.179), суд приходить до висновку, що саме Веселівська сільська рада є належним відповідачем по справі, адже саме відповідачем було звільнено позивача з роботи.

Згідно ч.9 ст.83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки надані представником позивача адвокатом Швець Р.Ю. 24 лютого 2021 року письмові документи, а саме: копія акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 06.02.2020 року №КР0330/390/АВ; копія припису про усунення виявлених порушень від 06.02.2020 року №КР0330/390АВ/П; копія протоколу про адміністративне правопорушення від 06.02.2020 року №КР0330/390/АВ/П/ПТ; копія постанови Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.04.2020 року по справі №383/160/20; копія постанови Кропивницького апеляційного суду від 27.05.2020 року по справі №383/160/20 подані до суду у порушення ч.9 ст.84 ЦПК України за відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій співвідповідачу - Кетрисанівській сільській раді та за своїм змістом не стосуються предмету доказування, тому суд не бере їх до уваги.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що на підтвердження того, що внаслідок незаконного звільнення та не бажанням продовжувати трудові відносини з позивачем, останній завдано моральної шкоди, належних та допустимих доказів до суду не надано.

Суд вважає, що сам факт звільнення та не отримання заробітної плати не свідчить про завдання особі моральної шкоди та про наявність підстав для її відшкодування, оскільки наявність такої шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та моральними стражданнями підлягають доказуванню на загальних підставах і їх доказування є обов`язком позивача.

Тобто, позивач повинен надати докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Проте, належних та допустимих доказів того, що позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду до суду позивачем не надано, тобто вину відповідачів в спричиненні моральної шкоди позивачеві не доведено.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє повністю в задоволені вимоги щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 30000 грн.

З огляду на відмову в задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі, не підлягають задоволенню похідні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 76-81, 83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.104 ЦК України, ст.ст. 41, 134, 235, 237, 237-1 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради, співвідповідача Кетрисанівської сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Веселівська сільська рада, код ЄДРПОУ 04365425, місцезнаходження: вул. Молодіжна, 17 а, с. Веселівка Бобринецького району Кіровоградської області, п.і. 27261.

Співвідповідач: Кетрисанівська сільська рада, код ЄДРПОУ 04365508, місцезнаходження: вул. Шкільна, 47, с. Кетрисанівка Бобринецького району Кіровоградської області, п.і. 27247.

Повне судове рішення складено 09.03.2021 року.

Суддя В.В. Бондаренко