Справа № 753/13132/20

Провадження № 2/752/5575/21

У Х В А Л А

іменем України

05 березня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кахно І. А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані вчасно підрядні роботи і стягнення пені за прострочення виконання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані вчасно підрядні роботи і стягнення пені за прострочення виконання.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані вчасно підрядні роботи і стягнення пені за прострочення виконання передано за правилами загальної підсудності до Голосіївського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 753/13132/20 передано головуючому судді Кахно І. А.

У той же час, розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вказана позовна заява не підлягає розгляду Голосіївським районним судом міста Києва.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому заоном порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, стаття 28 ЦПК України визначає правила підсудності справ за вибором позивача, тобто альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів.

Отже, головною ознакою цього виду підсудності є воля позивача у справі під час визначення конкретного суду для вирішення спору по суті в межах правил, встановлених процесуальним законом.

Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

Альтернативна територіальна підсудність зумовлена необхідністю або доцільністю надання позивачеві права вибору суду, який розглядатиме справу.

Встановлення правил альтернативної підсудності створює позивачу більш сприятливий режим для участі в судочинстві (наприклад, зменшуються витрати часу на звернення до суду, що, у свою чергу, може вплинути на оперативність розгляду справи).

Отже, право позивача на альтернативну підсудність є абсолютним і не може бути обмежене, оскільки процесуальний закон не передбачає виключень з нього.

Так, частиною восьмою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Тобто, законодавець передбачив юридичну можливість для позивача, який звертається до суду із позовом з приводу вирішення спору, що виник при виконанні правочинів, обрати на власний розсуд, якими правилами територіальної підсудності керуватись при зверненні до суду за захистом своїх прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності - за місцем виконання договорів.

Статтею 532 ЦК України передбачено, що місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку матеріалів та виконання робіт № ЄВ-0000000127 від 11 листопада 2018 року, предметом якого є встановлення (монтаж) матеріалів (дверних виробів та конструкції) за адресою: АДРЕСА_1 (пункти 1.1.1.-1.1.2. договору).

Отже, даний спір виник з договору підряду, виконувати який через його особливість можна тільки у квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , скориставшись правом вибору альтернативної підсудності, подав позов до Дарницького районного суду міста Києва, який є судом за місцем виконання договору.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На виконання вимог пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, вважаю за необхідне повернути матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані вчасно підрядні роботи і стягнення пені за прострочення виконання, за правилами альтернативної підсудністю, обраної позивачем, до Дарницького районного суду міста Києва.

Керуючись статями 28, 31, 353-356 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконані вчасно підрядні роботи і стягнення пені за прострочення виконання повернути на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва (02068, місто Київ, вулиця О. Кошиця, 5-А).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05 березня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно