Номер провадження: 22-ц/813/3649/21

Номер справи місцевого суду: 1512/2094/2012

Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль»у справі за скаргою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про зобов`язання вчинити певні дії (заінтересована особа - ОСОБА_1 ), на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Маломуж І.А. 06серпня 2020року у м. Одеса, -

встановила:

У липні 2020 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на неправомірну бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, в якій заявник просив визнати неправомірною бездіяльність Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича в частині не здійснення дій по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» - житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 - на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (через ДП «Сетам» або іншу систему електронних торгів діючу на час передачі майна), без отримання згоди від органу опіки та піклування, та усунути порушені права заявника шляхом зобов`язання Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович в рамках виконавчого провадження № 59794656 здійснити дії по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» - житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 - на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (через ДП «Сетам» або іншу систему електронних торгів діючу на час передачі майна), без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2020 року у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль»просить ухвалу суду скасувати, та постановити нове судове рішення, яким скаргу апелянта задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, яка відбувається на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом, забезпеченої іпотекою нерухомого майна, попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження іпотечної квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається.

Сторони у справі, відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, про час, дату і місце слухання справи 23 лютого 2021 року сповіщались належним чином, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, через обмеження доступу до зали судового засідання Одеського апеляційного суду внаслідок поширення в Україні коронавірусної інфекції COVID-19, не подавали.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду,колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 р. позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`до Златової Надії Юріївни, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом було задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором №014/0054/82/60978 від 24 липня 2006 року у розмірі 214 663,32 дол.США (двісті чотирнадцять тисяч шістсотшістдесяттри долари США 62 центи ), що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 20 січня 2012 року складало 1 715 117,00 ( одни мільйон сімсот п`ятнадцять тисяч сто сімнадцять грн. 00 копійок).

На виконання вказаного рішення суду, 28 травня 2019 р. Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист № 1512/2094/2012 про стягнення з гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми боргу на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за Кредитним договором № 014/0054/82/60978 від 24 липня 2006р. у розмірі 214 663,32 дол. США.

Даний виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича з 13 серпня 2019 р. (ВП № 59794656).

19 серпня 2019 р. приватним виконавцем Притуляком Валерієм Миколайовичем було проведено опис та арешт предмету іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , згоду на реалізацію якої надано стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження.

При здійсненні виконавчих дій Приватним виконавцем Притуляк В.М. було встановлено, що за адресою місцезнаходження предмету іпотеки з 12 березня 2008р. зареєстровано неповнолітнього сина боржника - ОСОБА_3 , 2008р.н.

Через відсутність подальших дій приватного виконавця щодо виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2012 р., 01 липня 2020р. заявник направив до Приватного виконавця Притуляк В.М. клопотання щодо здійснення подальших дій по виведенню у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», предмету іпотеки (квартири) на реалізацію через ДП «Сетам», без отримання згоди від органу опіки та піклування, з посиланням на правову позицію Верховного Суду України з порушеного питання.

08 липня 2020р. на адресу стягувача надійшов Лист-повідомлення приватного виконавця Притуляка В.М., яким відмовлено заявнику у вчиненні дій щодо виведення предмету іпотеки на ДП «Сетам» з посиланням на порушення законних прав неповнолітнього сина боржника, вимог п. З Розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016р. № 2831/5 та відсутністю дозволу органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки або відповідного рішення суду.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Устатті 447 ЦПК Українивизначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульованіЗаконом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першоюстатті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Згідно з частиною другоюстатті 18 Закону України «Про охорону дитинства»,діти -члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»,держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно достатті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовій формі):

копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проведено до набрання чинностіЗаконом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»- копія акта опису та арешту майна боржника;

копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостоїстатті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);

у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти,- копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Отже, суд першої інстанції, керуючись вимогамиЗакону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, дійшов вірного висновку, що державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) та від 10 жовтня 2019 року у справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що скаргаАкціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а тому задоволенню не підлягала.

Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання у апеляційній скарзі представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про те, що судом першої інстанції не було враховано, що в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, яка відбувається на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом, забезпеченої іпотекою нерухомого майна, попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження іпотечної квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається.

Колегія суддів зауважує, що відповідно дост. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Дана правова нормаКонституції України кореспондується до ст.321 ЦК України,згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вказувалось вище, згідно з п. 28 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїНаказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за N 489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Відповідно до п. 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року,дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Відповідно до п. 7 ч. 5ст. 177 СК Україниоргани опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Однак, у порушення вказаних норм, Банк не звертався до відповідної служби у справах дітей щодо надання дозволу на реалізацію майна боржника.

Згідно з ч. 2ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства»держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»,кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частинами 1, 2 статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Враховуючи вищевикладене та те, що окрім боржника у квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, колегія суддів доходить висновку, що передача нерухомого майна на реалізацію без дозволу органу опіки та піклування діючим законодавством заборонена, та є неприпустимою з огляду на дотримання прав дитини, які їй гарантуються державою та міжнародним співтовариством.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районногосуду м.Одеси від06серпня 2020року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 05 березня 2021 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе