22-ц/804/78/21

263/3444/20

Єдиний унікальний номер 263/3444/20

Номер провадження 22-ц/804/78/21

ПОСТАНОВА

І м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Биліни Т.І.,

суддів Баркова В.М., Лопатіної М.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 травня 2020 року у складі суду Федоренко Т.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

18 березня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.

Позовна заява мотивована тим, що він є інвалідом ІІ групи загального захворювання. За станом здоров`я отримує пенсію за інвалідністю в розмірі 2286 гривень на місяць, інших джерел доходів не має. Він має сина ОСОБА_3 , який є повнолітнім, працездатним, однак, фінансової допомоги йому в добровільному порядку не надає. Інший син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім, він займається його вихованням та отримує від колишньої дружини ОСОБА_5 аліменти, які вона добровільно сплачує на утримання сина. Пенсія є єдиним джерелом існування позивача, витрати на харчування, житло і ліки перевищують суму доходу, субсидію на оплату комунальних платежів він не отримує. Просив стягнути з відповідача на його користь аліменти на його утримання в розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 травня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання в розмірі 1/6 частини доходів відповідача щомісячно, починаючи з 18.03.2020 року довічно. Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць. Вирішено питання щодо судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має обов`язок щодо утримання непрацездатного батька, який є інвалідом ІІ групи загального захворювання, отримує незначну пенсію, недостатньо для забезпечення його життєвих потреб, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги, крім того відповідач визнав позов в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи

Не погодившись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000грн. на місяць довічно.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення впливає на права і свободи її малолітньої доньки, яку відповідач ОСОБА_3 , як батько, зобов`язаний утримувати. Вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30.01.2020 року. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно судового наказу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.12.2019 року на її користь з ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання доньки у розмірі ? частини з усіх видів доходів, починаючи з 27.11.2019 року та до повноліття дитини. 17.02.2020 року на виконання зазначеного судового наказу державним виконавцем Центрального ВДВС у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження за №61262915. Після постановлення оскаржуваного рішення, відповідач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину. На її думку, позовна заява батька про стягнення аліментів з сина носила формальний характер, з метою зменшення розміру аліментів стягнутих на її користь на утримання доньки.

Доводи і заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, висновки судом зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини.

Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідно до свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 , батьками відповідача ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Шлюб між батьками розірвано, підтвердженням чого є копія свідоцтва серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 11.11.2010 року, актовий запис №553.

Згідно висновку Міжрайонної травматологічної медико-соціальної експертної комісії м. Маріуполя від 04.05.2018 року за № 0712657, ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності, причина: загальне захворювання (відсутня права нога), довідка видана безстроково.

Позивач перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ м.Маріуполя в Донецькій області і отримує пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, згідно довідки про доходи № 5517355827552515, дорівнює 26722,53 грн.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладення на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років; батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я; батьки потребують матеріальної допомоги; відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків.

Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги беруться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» (на момент розгляду справи) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2020 року - 1638 гривні.

Тобто, ОСОБА_2 на момент розгляду справи отримував пенсією у розмірі, що забезпечує йому прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність.

Наявність у позивача прожиткового мінімуму не може заперечувати факт потреби в матеріальній допомозі. Проте розмір допомоги повинен визначатися з урахуванням не тільки потреб непрацездатної особи, а і можливостей платника.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року по справі № 301/160/17.

В матеріалах справи має місце заява відповідача ОСОБА_3 до суду від 15.05.2020 року, в якій він зазначає, що позовні вимоги батька визнає в повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Тобто, відповідач обізнаний про існування судового наказу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18.12.2019 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки у розмірі ? частини з усіх видів доходів, починаючи з 27.11.2019 року та до повноліття дитини, не заперечував проти позовних вимог батька, не повідомив суд першої інстанції про наявність інших аліментних зобов`язань та про обмеженість матеріальних можливостей, визнав позовні вимоги батька в повному обсязі.

З наведеного вбачається, що відповідач впевнений у своїх можливостях, скерованих на отримання доходу достатнього для виконання зобов`язань визначених рішеннями суду першої інстанції за наслідками розгляду вимог як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 .

Законодавець визначив обмеження максимального розміру стягнення аліментів, а саме ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З відповідача на корить позивачів стягнуто 1/4 та 1/6 частину його доходу, що в підсумку не перевищує ? його доходу, а як наслідок максимального розміру стягнення аліментів.

Аналізуючи наведене, доводи ОСОБА_1 є непереконливими, оскільки гуртуються на припущеннях, а тому скарга не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вказаних обставин доводи заявника про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення, заявником не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: В.М. Барков

М.Ю. Лопатіна