КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 758/16325/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/4176/2021Головуючий у суді першої інстанції - Васильченко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Гуль В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, що діє на підставі довіреності, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення пені, трьох річних та інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", згідно з яким просила: стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на її користь пеню у розмірі 34 550 грн. 70 коп., 3 % річних у розмірі 7 758 грн. 90 коп. та інфляційні втрати у розмірі 23 800 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15.03.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2019 року, позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. та матеріальний збиток у розмірі 68 545 грн. 06 коп.

При цьому, відповідно до Виписки за особовим рахунком за 04.12.2019 року, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. лише 04.12.2019 року.

Разом з тим, позивач вказував, що оскільки заява про страхове відшкодування була подана ним до страхової компанії 02.02.2017 року, кінцевою датою для здійснення відповідачем такої виплати було 03.05.2017 року.

За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст. 625 ЦК України та ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09.12.2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 46-48).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовом задовольнити у повному обсязі.

При цьому, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, страховик цивільно-правової відповідальності особи, визнаної винною у настанні ДТП, зобов`язаний сплатити потерпілому у ДТП пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, початок строку для нарахування яких починається з наступного дня після закінчення строку, визначеного п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а.с. 52-57).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву(а.с. 64, 65).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.02.2021 року справу призначено до апеляційного розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи (а.с. 70).

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15.03.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2019 року, позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. та матеріальний збиток у розмірі 68 545 грн. 06 коп.

При цьому, як встановлено вказаним рішення суду, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування 02.02.2017 року.

Враховуючи положення ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені вищевказаним рішенням суду, не потребують доказуванню у даній справі.

У свою чергу, як вбачається з Виписки за особовим рахунком за 04.12.2019 року, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. лише 04.12.2019 року.

Разом з тим, пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст. 549 ЦК України).Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Аналогічні положення щодо зобов`язання страховика сплатити неустойку в розмірі, установленому договором або законом у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, містяться у ст. 992 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідностідо статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені строки та без прострочення здійснив розрахунок та виплату на користь позивача сум страхового відшкодування, оскільки саме з моменту набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду від 04.11.2019 року розпочався перебіг строку для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Однак, вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим, адже, враховуючи те, що постанова Київського апеляційного суду від 04.11.2019 року підтверджує факт невиконання ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/7088981, початок перебігу строку для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних починається з наступного дня після закінчення строку, визначеного п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 758/16044/16-ц та від 05.12.2018 року у справі №569/3369/16-ц.

Крім того, безпідставним є висновок суду першої інстанції щодо неможливості одночасного стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, адже застосовуючи положення частини 2 ст.625 ЦК України в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов`язань, законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені, індексу інфляції та відсотків річних від простроченої суми.

У свою чергу, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 34 550 грн. 70 коп. за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. за період з 04.12.2018 року по 04.12.2019 року (у межах заявлених позовних вимог), 3 % річних у розмірі 7 758 грн. 90 коп. та інфляційні втрати у розмірі 23 800 грн. 00 коп. за період з травня 2017 року по грудень 2019 року.

При цьому, слід зазначити, що під час оцінки наданого позивачем розрахунку суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач не подавав заперечень щодо його обгрунтованості та розміру.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Також, за результатами розгляду апеляційних скарг та у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, а саме у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп., який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.

Крім того, слід зазначити, що з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 та п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню у розмірі 34 550 (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 70 коп., три річних у розмірі 7 758 (сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 90 коп. та інфляційні втрати у розмірі 23 800 (двадцять три тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

В.В. Гуль