КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 357/9302/19 Головуючий у суді першої інстанції: Орєхов О.І.

Номер провадження: 22-ц/824/9340/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Іванченка М.М.,

при секретарі Перебитюку А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: Селянське (фермерське) господарство «Колосок», ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: Селянське (фермерське) господарство «Колосок», ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26 березня 2018 року № 10-2519/15-18-сг за результатом розгляду клопотання ОСОБА_2 від 21 березня 2018 року останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність безоплатно земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовною площею 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_2 у власність безоплатно земельну ділянку площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 та у подальшому відчужив її громадянину ОСОБА_1 . На даний час земельна ділянка площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 перебуває в оренді Селянського (фермерського) господарства «Колосок».

Зазначав, що передача у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 відбулася незаконно, з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки ОСОБА_2 , бажаючи отримати у власність земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, надав недостовірну інформацію щодо використаного свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Прокуратурою Чернігівської області в порядку здійснення нагляду за додержанням вимог земельного законодавства встановлено, що на підставі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 грудня 2017 року № 25-19032/14-17-сг ОСОБА_2 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га. з кадастровим номером 7424483200:05:001:0579 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано ОСОБА_2 - 20 лютого 2018 року. Таким чином, ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Посилаючись на те, що земельна ділянка площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064, що знаходиться на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, в свою чергу відповідач ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, Заступник прокурора Чернігівської області просив суд: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га., з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 на користь прокуратури Чернігівської області судові витрати в сумі 3 842 грн., по 1 921 грн. з кожного відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 № 10-4829/15-18-СГ є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання та, відповідно не може бути скасованим, у зв`язку із чим позовні вимоги щодо скасування даного наказу безпідставно задоволені судом першої інстанції.

Крім того, вирішуючи спір про витребування майна з володіння ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як структурний територіальний підрозділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, є уповноваженим державою органом щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт вибуття спірної земельної ділянки від власника поза його волею, у зв`язку з цим, майно вибуло із володіння власника за згодою його уповноваженого органу, тобто за його згодою, а тому, в даному випадку не виникають підстави передбачені статтею 388 ЦК України щодо витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , прокуратура Чернігівської області просить залишити апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року - без змін, посилаючись на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, та суперечать чинному законодавству.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокуратура вказала на те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких грунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Наведену позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-251 цс 15 та Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13.

З огляду на те, що оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області не може бути скасованим самостійно органом державної влади у зв`язку з реалізацією громадянином права власності, тому його законність може бути предметом судового розгляду та він може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Відтак, рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 18 лютого 2020 року в частині вирішених вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та судовій практиці.

Безпідставною вважає також позицію відповідача ОСОБА_1 про те, що сам факт прийняття оспорюваного наказу уповноваженим органом державної влади - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області свідчить про наявність волі держави на її вибуття з власності Українського народу, оскільки здійснення Головним управління Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема, розпорядження майном, не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави.

Більше того, поведінка ОСОБА_2 , який у порушення закону повторно звернувся до органу державної влади за отриманням у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у максимально допустимому розмірі в порядку безоплатної приватизації свідчить про його недобросовісність, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини є підставою для позбавлення незаконно набутої власності.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею Українського народу, тому існують достатні правові підстави для її витребування, у тому числі, у добросовісного набувача на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на підставі статей 387, 388 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача прокурор Підяш О.С. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 та його представник адвокат Червінчик Є.Е., треті особи: Селянське (фермерське) господарство «Колосок», ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 21 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га., яка розташована в межах Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

У поданому клопотанні засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням (а.с. 32).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26 березня 2018 року № 10-2519/15-18-сг за результатом розгляду клопотання ОСОБА_2 від 21 березня 2018 року останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовною площею 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 33).

Також, 24 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064, площею 2,0000 га., для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 34).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 35).

Реєстраційною службою Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 31 травня 2018 року внесено запис про право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з прийняттям рішення від 04 червня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності: витяг з державного земельного кадастру НВ-3211586152018 від 04 травня 2018 року, наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг (а.с. 21-22).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується та відповідачем у справі ОСОБА_1 не заперечується, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2018 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064. На даний час, земельна ділянка площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 перебуває в оренді Селянського (фермерського) господарства «Колосок», засновником якого є ОСОБА_1 (а.с. 21-23, 36-41).

З долучених та досліджених судом першої інстанції матеріалів з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вбачається, що на час отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2,0000 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, він вже використав право на безоплатне отримання у власність землі для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Вказані обставини підтверджуються заявою громадянина ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15 березня 2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га., яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04 травня 2017 № 25-6886/14-17-сг про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, орієнтовною площею 2,0000 га., із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та наказом від 22 грудня 2017 року № 25-19032/14-17-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з наданням ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2,0000 га. з кадастровим номером 7424483200:05:001:0579 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (а.с. 24, 29-31).

Земельна ділянку площею 2,0000 га. з кадастровим номером 7424483200:05:001:0579 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) прийнято державним реєстратором ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 20 лютого 2018 року (а.с.19-20).

Задовольняючи позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області свій висновок мотивував тим, що на час отримання спірної земельної ділянки площею 2,0 га. (кадастровий номер 3220485300:01:008:0064) на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_2 використав вже своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земель для даного виду використання, а тому оспореним наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг допущено незаконну передачу у власність ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності спірної земельної ділянки.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно, поза волею Українського народу та територіальної громади Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, відповідачем ОСОБА_1 придбана спірна земельна ділянка в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 з незаконного володіння (власності) відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Колегія суддів вважає, що такі висновки Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частинами другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу - частина 6 статті 118 Земельного кодексу України..

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Правовий аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що третя особа у справі ОСОБА_2 своє право, передбачене статями 116, 118, 121 Земельного кодексу України, на одержання земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації використав у 2017 році, отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7424483200:05:001:0579 на території Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області на підставі рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 грудня 2017 року № 25-19032/14-17-сг.

У травні 2018 року ОСОБА_2 вдруге звернувся із клопотанням щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області, повідомивши територіальний орган з питань земельних ресурсів державної власності сільськогосподарського призначення - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, недостовірну інформацію про те, що раніше не використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, без перевірки факту реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки площею 2,0 га. для ведення особистого селянського господарства на території Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, яке за ним було зареєстровано 20 лютого 2018 року, прийняв рішення (наказ) від 30 травня 2018 року №10-4829/15-18-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з наданням ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Проаналізувавши встановлені обставин справи, та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що третя особа у справі ОСОБА_2 двічі скористався правом безоплатної приватизації земельних ділянок, цільовим призначенням яких є ведення особистого селянського господарства, тобто, отримав вказані земельні ділянки у власність безоплатно на підставі статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

З огляду на те, що за приписами частини четвертою статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, у той час як третя особа у справі ОСОБА_2 своє право на одержання земельної для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації використав, отримавши у власність земельну ділянку на підставі рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22 грудня 2017 року № 25-19032/14-17-сг, тому відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства безоплатно у приватну власність за рахунок земель Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області на підставі рішення (наказу) Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг суперечить вимогам чинного законодавства.

Узгоджується із встановленими фактичними обставинами справі і висновок суду першої інстанції про те, що оспореним наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг допущено незаконну передачу у власність ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення державної власності спірної земельної ділянки, площею 2,0 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064, оскільки таке рішення прийнято без урахування факту повторності приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки за одним цільовим призначенням у максимальному розмірі, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності в адміністративних межах Поправської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, з урахуванням наведених норм права, суд першої інстанції правильно керувався тим, що реалізація уповноваженими органами виконавчої влади права власності на землю держави проведена не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як правомірне вираження волі з боку держави.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі, і на витребування цього майна від добросовісного набувача, оскільки право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Власник майна вправі витребувати його від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів державної власності сільськогосподарського призначення, розпорядилось спірною земельною ділянкою площею 2,0 га. (кадастровий номер 3220485300:01:008:0064) з порушенням вимог статей 84, 116, 121 Земельного кодексу України, що призвело до незаконного вибуття земельної ділянки з державної власності, а тому є підстави для визнання недійсним оспорюваного наказу від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг та витребування цієї земельної ділянки на користь держави, є правильним та таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону. Отже, заявлений прокурором Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру позов є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області безпідставно задоволено вимогу позову щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг, оскільки оспорюваний наказ є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання та, відповідно не може бути скасованим, не ґрунтується на вимогам закону, виходячи з такого.

В приписах частини першої та четвертої статті 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 Земельного кодексу України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 Земельного кодексу України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510 цс15 та врахована судом першої інстанції при ухвалені судового рішення у справі, яка переглядається.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що сам факт прийняття оспорюваного наказу уповноваженим органом державної влади щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області свідчить про наявність волі держави, а відтак виключає застосування підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для витребування майна у добросовісного набувача ОСОБА_1 .

Відхиляючи вказані доводи відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції установлено, що передача на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30 травня 2018 року № 10-4829/15-18-сг безоплатно у власність спірної земельної ділянки площею 2,0 га. з кадастровим номером 3220485300:01:008:0064 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка за законом не могла бути передана в приватну власність ОСОБА_2 , відбулась неправомірно, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.

Здійснення Головним управління Держгеокадастру у Київській області права власності, зокрема, розпорядженням майном держави, не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як правомірне вираження волі з боку держави, а тому існують правові підстави для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння на користь держави.

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача ОСОБА_1 , який за відплатним договором придбав спірне майно у ОСОБА_2 , тобто особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норм статті 153 Земельного кодексу України, статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень.

Таким чином, вирішуючи спір, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 , не відшкодовуються та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

М.М. Іванченко