Справа № 589/1948/20

Провадження № 2/589/168/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого - судді Лєвші С.Л.,

з участю: секретаря судового засідання Товпиги А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Рязанець А.А.,

представника відповідача Сумської обласної прокуратури - Шкатули В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шостка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава, Сумської обласної прокуратури

- про стягнення моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава (далі - ТУ ДБР у м. Полтаві), Сумської обласної прокуратури, у якому просить:

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 84000 гривень, завдану надмірною тривалістю досудового розслідування в кримінальному провадженні №42017200000000511 та судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначила, що слідчим відділом Сумської обласної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2017 року відносно колишнього начальника Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 за ст. 368-2, 366-1, 263, 357, 358, 369-2, 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Дане кримінальне провадження було виділено в окреме провадження з іншого кримінального провадження, щодо отримання цим начальником хабара. Позивач в кримінальному провадженні №42017200000000511 має статус потерпілої.

02 січня 2019 року позивач, як потерпіла у іншому кримінальному провадженні №12014200110002137, яке порушене 19.11.2014 за ч. 1 ст. 115 КК України, приймала участь у слідчій дії, а саме впізнання речей, які були викрадені з помешкання її сім`ї під час здійснення розбійницького нападу на позивача (кримінальне провадження №12015200000000175 розпочате 17.10.2015 за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України), та впізнала кільце, яке належить її сім`ї.

Заява про залучення ОСОБА_1 як потерпілої у кримінальному провадженні №42017200000000511 зареєстрована Сумською обласною прокуратурою 21 січня 2019 року.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми постановленою 10.04.2019 у справі №591/1853/19, скасовано постанову слідчого в ОВС СВ Прокуратури Сумської області від 23.01.2019 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні №42017200000000511.

В подальшому позивачем, як потерпілою було подано декілька клопотань. Однак, не розглянувши клопотання, 18 квітня 2019 року слідчий в ОВС СВ Прокуратури Сумської області завершив досудове слідство в кримінальному провадженні №42017200000000511 шляхом прийняття постанови про закриття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою Сумського апеляційного суду постановленою 08 липня 2019 року.

В подальшому, листом від 14.08.2019 за вих. №15/2-3681-19 Прокуратурою Сумської області позивача було проінформовано про те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), з 14 серпня 2019 року підслідність у кримінальному провадженні №42017200000000511 визначено за слідчими ТУ ДБР у м. Полтаві.

Позивач знову звернулась з клопотаннями щодо допиту осіб, допиту осіб з використанням поліграфу СБУ, призначення ОСОБА_1 часу та місця для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42017200000000511, але у їх задоволенні було відмовлено слідчим Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві.

ОСОБА_1 оскаржила такі дії слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві і ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтава постановленою 18 грудня 2019 року скарга позивача була задоволена частково, а саме, зобов`язано слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві розглянути письмові клопотання про вчинення процесуальних дій та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду клопотань.

Але, 31 жовтня 2019 року слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42017200000000511 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримано копію постанови від 31 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження №42017200000000511, яка була оскаржена позивачем до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава.

Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтава постановленою 02 червня 2020 року скарга позивача була задоволена, постанова слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 31 жовтня 2019 року скасована.

Надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511 та не вирішенням клопотань ОСОБА_1 фактично втрачена доказова база, адже єдиною слідчою дією, яку можливо натепер провести - це допит свідків.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511 триває близько трьох років (на час пред`явлення позову до суду). За цей час дане кримінальне провадження слідчими два рази було закрито, однак ухвалами слідчих суддів ці постанови слідчих були скасовані. Матеріали кримінального провадження передавались із одного досудового органу до іншого, що негативно вплинуло на якість самого розслідування, оскільки з моменту прийняття і до 31.10.2019 (дата закриття кримінального провадження) слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві не було вчинено жодної процесуальної дії.

Протягом трьох років (на час пред`явлення позову до суду) позивач вимушена спонукати слідчих до вчинення процесуальних дій, звертатися із скаргами на неодноразову бездіяльність та неправомірні дії слідчих, що завдає їй значних хвилювань, витрат особистого часу, зміни звичного ритму та розпорядку її життя.

01 вересня 2020 року прокурором Сумської обласної прокуратури Кондратенком Г. до суду поданий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування. В обґрунтування відзиву зазначив, що у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду Україні від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ з позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами і доповненнями) роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 440 і 450 ЦК України (на цей час - статті 1166, 1167 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, мій ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Також зазначив, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди вищевказаними нормами права та наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і поведінкою заподіювача. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причиний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Між тим, позивач не надала до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заподіяної відповідачами шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою противоправними діями заподіювача.

Також вказують, що у матеріалах справи відсутні рішення суду, якими визнано дії бездіяльність посадових та службових осіб ТУ ДБР у м. Полтаві чи Сумської обласної прокуратури області незаконними, протиправними (яке може мати преюдиційне значення для справи). Також не вказано, за яких обставин діями (бездіяльністю) відповідачів спричинено моральну шкоду.

Надана позивачем ухвала Сумського апеляційного суду від 08.07.2019 про скасування постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури Сумської області Авєріна О.М. від 18.04.2019 про закриття кримінального провадження №42017200000000511 від 17.10.2017, також ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02.06.2020 про скасування постанови слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві Удовиченка В.А. від 31.10.2019 про закриття вказаного кримінального провадження не є належними достатніми доказами на підтвердження протиправності, незаконності рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження №42017200000000511.

Сам факт закриття кримінального провадження за відсутністю в діях осіб складу кримінального правопорушення, подальше його скасування ухвалами суду не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для відшкодування, оскільки такі дії позивача із прийняттям ухвал суду констатують лише факт реалізації учасником кримінального провадження свого права на оскарження дій чи бездіяльності прокурора, органів досудового розслідування, яке передбачено кримінальним процесуальним законодавством, при цьому права та інтереси позивача були поновлені, враховуючи прийняття судом відповідних рішень.

Таким чином, позивачем не доведено протиправність дій або бездіяльності ТУ ДБР у м. Полтаві, чи Сумської обласної прокуратури (їх посадових осіб).

Окрім цього, вважають, що позивачем не доведено факт заподіяння шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та шкодою.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що тривале досудове розслідувані здатне призвести до моральних страждань, спричиняє їй значні хвилювання, витрати особистого часу, зміни звичного ритму та розпорядку її життя.

Проте такі твердження ОСОБА_1 ґрунтуються на її особистих висновках та не підтверджуються належними та допустимими доказами, тобто позивачем не доведено заподіяння їй шкоди, будь-які факти її спричинення відсутні.

Окрім цього, порушення, на думку позивача, її прав як потерпілої особи у кримінальному провадженні не відноситься до вищевказаних критеріїв моральної шкоди, а стосується загальних конституційних прав, відновлення яких і відбувається через призму здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими. (а.с.28-33)

03 вересня 2020 року представником ТУ ДБР у м. Полтаві Стороженком А.І. до суду поданий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач зазначає, що нібито внаслідок надмірного тривалого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні їй спричинено моральну шкоду, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з позовом у порядку ч. 6 ст. 1176 ЦК України, тобто з підстав відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення, на її думку, цивільних прав особи, на загальних підставах.

Вважає, що основною тезою позивача в позовній заяві є нібито надмірна тривалість досудового розслідування кримінального провадження №42017200000000511, якою нібито спричиняються моральні страждання позивачу.

Позивач вважає, що її доводи свідчать нібито про неповноту здійснених слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві дій, направлених на встановлення об`єктивної істини та притягнення винних до кримінальної відповідальності, ігнорування позивача та його прав як потерпілої в кримінальному провадженні, а також про бездіяльність органів досудового розслідування, яка стала наслідком надмірного тривалого досудового розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, то вони не містять будь-яких довідок з відповідних медичних установ до яких міг звертатись позивач щодо стану психічного здоров`я, тривалість його психічних страждань, так само як і будь-яких висновків незалежних психологів-спеціалістів щодо того, що позивач відчував сором, приниження, страх, відсутні і документи щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та наслідками у вигляді моральних страждань, які нібито відчував позивач.

Крім того, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) не передбачає можливості встановлення судом у порядку цивільного судочинства під час розгляду цієї справи фактів протиправності дій чи бездіяльності працівників ТУ ДБР у м. Полтаві та Сумської обласної прокуратури під час досудового розслідування у кримінальній справі, а також визнання судом таких дій протиправними.

Позивачем факт заподіяння шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та шкодою, не доведено.

Твердження ОСОБА_1 , що тривале досудове розслідування здатне призвести до моральних страждань, спричиняє їй значних хвилювань, витрат особистого часу, зміни звичного ритму та розпорядку її життя, ґрунтуються на її особистих висновках та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Отже, у зв`язку із відсутністю будь-яких доказів, які б свідчили про протиправну діяльність чи бездіяльність, винесення незаконних рішень або вчинення посадовими особами ТУ ДБР у м. Полтаві незаконних дій щодо ОСОБА_1 , відсутні підстави для задоволення позову. (а.с.35-39)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, в обґрунтування позову послалася на обставини зазначені у позовній заяві. Додатково пояснила, що їй довелося прикладати значних зусиль щоб позивача спочатку було визнано потерпілою у кримінальному провадженні №42017200000000511, а в подальшому, коли це провадження двічі закривалось слідчими, щоб відновити провадження. Це призвело до надмірної тривалості досудового розслідування. Позивач приїздила у судові засідання які відбувались у цьому кримінальному провадженні. Щоб відстоювати свої права, як потерпілої, неодноразово зверталася з листами до слідчого. А це все вимагає витрат особистого часу і, як наслідок хвилювання, неможливість здійснювати звичайну щоденну діяльність, нормально відпочити. На теперішній час досудове слідство у цьому кримінальному провадженні триває, але жодної слідчої дії тривалий час не проводилось.

Представник позивача - адвокат Рязанець Андрій Анатолійович позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позову послався на обставини зазначені у позовній заяві. Додатково пояснив, що кримінальне провадження №42017200000000511 спочатку перебувало у слідчому відділі Сумської обласної прокуратури, а в подальшому було передано у ТУ ДБР у м. Полтаві. Позивач тривалий час вимушена була доводити свій статус у цьому провадженні як потерпіла, оскільки цей статус не визнавався спочатку Сумською обласною прокуратурою, а потім ТУ ДБР у м. Полтаві, і тільки 10 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми було скасовано постанову слідчого в ОВС СВ Сумської обласної прокуратури від 23 січня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні №42017200000000511. Тобто, через півтора роки з часу внесення кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_1 було визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні. В подальшому, слідчими кримінальне провадження №42017200000000511 неодноразово закривалось і позивачу необхідно було витрачати час, подавати скарги, щоб відновити досудове слідство у цьому провадженні. Досудове слідство триває більше трьох років.

Представник відповідача Сумської обласної прокуратури - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції послався на обставини зазначенні у відзиві на позовну заяву наданому від Сумської обласної прокуратури. Додатково пояснив, що кримінальне провадження №42017200000000511 було порушено у 2017 році. В подальшому це провадження неодноразово закривалось і всі постанови слідчого про закриття кримінального провадження було скасовано ухвалами слідчих суддів. Але, сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, у тому числі про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не тягне безумовний наслідок цивільно-правового харктеру. Вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів заподіяння моральної шкоди.

Представник ТУ ДБР у м. Полтаві у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений. До суду надано відзив на позовну заяву у якому позов не визнає. (а.с. 35-39)

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ухвалою Зарічного районного суду м. Суми постановленої 10 квітня 2019 року у справі №591/1853/19, скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні потерпілою задоволено частково, та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області Бережного Б.О. від 23 січня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні №42017200000000511.(а.с.6)

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду постановленої 08 липня 2019 року, провадження №11-сс/816/242/19, ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 24 травня 2019 року щодо відмови у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - скасовано у зв`язку з істотним порушеннями вимоги кримінального процесуального закону. Постановлено нову ухвалу, якою задоволено скаргу потерпілої ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області Авєріна О.М. від 18 квітня 2019 про закриття кримінального провадження №42017200000000511 від 17 жовтня 2017 року.(а.с.7-9)

Із ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми постановленої 13 серпня 2019 року у справі №591/1853/19, вбачається, що скаргу адвоката Страшок Є.В. щодо бездіяльності слідчого та процесуального керівника щодо не розгляду клопотання потерпілої в порядку ст. 220 КПК України та зобов`язання вчинення певних дій - задоволено та зобов`язано процесуального керівника - прокуратури Сумської області у кримінальному провадженні №42017200000000511 розглянути клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Страшок Є.В. від 11.07.2019 та від 30.07.2019 відповідно до вимог ст. 220 КПК України. (а.с.10)

Листом №С-6757/02-1 Слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 05 листопада 2019 року, повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог 220 КПК України під час досудового розслідування розглядаються лише клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. 15 квітня 2019 в порядку ч. 5 ст. 55 КПК України винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, а тому клопотання про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні №42017200000000511 не підлягають розгляду у строки та порядку передбачених ст. 220 КПК України. (а.с.11)

Аналогічна інформація викладена у листі Слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 04 грудня 2019 року за №С-7515/02-1, до ОСОБА_1 (а.с.12)

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва постановленої 17 січня 2020 року у справі №757/60501/19 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України (Офіс Генерального прокурора), яка полягає у не розгляді клопотання, відповідно до положень ст. 220 КПК України - задоволено частково та зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури (Офіс Генерального прокурора України) розглянути клопотання адвоката Сомок О.П. від 26.09.2019 в кримінальному провадженні №12017200000000511, відповідно до ст. 220 КПК України прийняти вмотивоване рішення. (а.с.13)

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави постановленої 18 грудня 2019 року у справі №554/10496/19, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, щодо не розгляду клопотань потерпілого, в порядку ст. 303 КПК України, задоволено частково та зобов`язано слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, в якого перебувають матеріали кримінального провадження №42017200000000511 від 17 жовтня 2017 року, в порядку ст. 220 КПК України розглянути клопотання ОСОБА_1 про проведення процесуальних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні, про результати розгляду якого повідомити заявника. Крім того, в мотивувальній частині ухвали зазначено: «В зазначеному кримінальному провадженні з січня 2019 року ОСОБА_1 було заявлено ряд клопотань, а саме: клопотання про одночасний допит її та ОСОБА_2 ; допит ОСОБА_2 з використанням поліграфу СБУ; призначення часу та місця ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами кримінального провадження. Проте, на час розгляду скарги клопотання слідчим та прокурором в порядку, визначеному ст. 220 КПК України, не розглянуто (не повідомлено заявника про задоволення клопотання, не винесено вмотивованої постанови про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання).» (а.с.14,15)

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави постановленої 02 червня 2020 року у справі №554/10496/19, скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження в порядку ст. 303 КПК України задоволено, постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві Удовиченка В.А. від 31.10.2019 про закриття кримінального провадження №42017200000000511, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2017 скасувано. Крім того, в мотивувальній частині ухвали зазначено: «…постанова слідчого є недостатньо мотивованою і при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження слідчим не дотримано вимоги ст.284 КПК України, ст. 55 КПК України та не були перевірені всі вказані у скарзі обставини, що виключає можливість об`єктивного з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення і позбавляє слідчого можливості прийняти правильне процесуальне рішення. Зокрема, в ході досудового слідування слідчим фактично не виконано ухвалу Сумського апеляційного суду від 08.07.2019, не вирішені клопотання ОСОБА_1 , не перевірено в повній мірі обставин, на які заявник посилається в своїй скарзі, зокрема: не допитано усіх свідків, не проаналізовано їх показів, не вивчено обставин наявності в діях працівників ВП ГУНП в Сумській області складу іншого злочину.

Слід також зазначити, що слідчим з моменту прийняття до свого провадження зазначеного кримінального провадження і до його закриття не було проведено жодних слідчих, процесуальних дій.

Слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова була прийнята передчасно, оскільки слідчим не були належним чином перевірені доводи, викладені в заяві про злочин, не було надано їм оцінку, а відтак, не спростовано доводи скаржника.» (а.с.16,17)

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми постановленої 17 квітня 2019 року у справі №591/1445/17, клопотання володільця майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна задоволено, та скасовано у кримінальному провадженні №42017200000000511 арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24.03.2017. (а.с.18,19)

З постанови про закриття кримінального провадження слідчого Першого слідчого відділу управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 30 червня 2020 року, вбачається, що кримінальне провадження №42017200000000511 від 17.10.2017 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-1, ч. 2 ст. 236, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 369-2, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 191 КК України, та прийняттям рішення Конституційного Суду України від 26.02.2019 №1-р/2019, яким ст. 368-2 КК України визнано неконституційною та яка втратила чинність з дня ухвалення цього рішення, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 та п.4 ч.1 ст. 284 КПК України. (а.с.62-70)

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави постановленої 24 грудня 2020 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження в порядку ст. 303 КПК України, задоволено. Постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Удовиченко В.А. від 30.06.2020 про закриття кримінального провадження №42017200000000511, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2017 скасовано. (а.с. 92, 93)

Як вбачається з консультаційної довідки хворої ОСОБА_1 , остання зверталася до Комунального некомерційного підприємства «Шосткинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шосткинської міської ради. (а.с.96)

З рахунку-фактури №28-2019 від 08 квітня 2019 року виданого ТОВ «Десна-СВ» ОСОБА_1 , вбачається що пакет туристичних послуг коштує 26500 грн 00 коп. (а.с.97) Квитанцією №40340335 від 08.04.2019 ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Десна-СВ» сплачено суму 26500 грн 00 коп. (а.с.98)

Згідно із ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року за №794-VIII (далі - Закон №794-VIII), Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Згідно із ст. 5 Закону №794-VIII, Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:

1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України;

2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;

3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.

Органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511 спочатку був з 17.10.2017 слідчий відділ Сумської обласної прокуратури, а в подальшому, з 14 серпня 2019 року і по теперішній час ТУ ДБР у м. Полтаві.

Повноваження прокурора під час здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням передбачені ч. 2 ст. 36 КПК України. Зокрема, прокурор - процесуальний керівник має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; має право особисто проводити слідчі та процесуальні дії.

Крі того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 зазначено, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо.

Так, позивачу необхідно було протягом тривалого часу звертатися з відповідними заявами спочатку до слідчого у кримінальному провадженні №42017200000000511, а в подальшому до слідчого судді, щоб її визнано було у цьому провадженні потерпілою. ОСОБА_1 було визнано потерпілою через півтора року з дня внесення кримінального провадженні №42017200000000511 до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Органом досудового розслідування це кримінальне провадження двічі закривалось і двічі ухвалами слідчого судді було констатовано передчасність рішень органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження. Щоб досудове слідство у кримінальному провадженні №42017200000000511 було відновлено позивачу доводилось витрачати свій час, докладати зусиль, а саме, звертатися із відповідними скаргами до слідчого судді. ОСОБА_1 зверталася з клопотаннями до ТУ ДБР у м. Полтаві про проведення слідчих дій, які не були розглянуті, внаслідок чого також була вимушена звертатися зі скаргою до слідчого судді, який в свою чергу зобов`язав слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві розглянути такі клопотання. Все це приводило до затягування часу досудового розслідування, і як наслідок викликало хвилювання у позивача щодо подальшої долі кримінального провадження. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511 триває майже три з половиною роки. Протягом цього часу ОСОБА_1 вимушена була витрачати особистий час, для переписки з органом досудового розслідування, написання скарг, що приводило до змін у її повсякденному житті, і як наслідок відображалось на її самопочутті.

Суд вважає, що надмірна тривалість досудового розслідування у якому будь-які процесуальні дії не здійснювались є формою протиправної поведінки відносно ОСОБА_1 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні №42017200000000511, тобто особи, правам та інтересам якої заподіяно шкоди кримінальним правопорушенням.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 про спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, завданих надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Зазначені позивачем підстави для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неодноразове звернення з клопотаннями та скаргами, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації в сумі 5000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача із держави Україна шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає правомірним покласти на відповідачів у дольовому порядку понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 840 грн 80 коп. (квитанція №49940889 від 22 червня 2020 року). (а.с. 1)

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 5000 грн 00 коп., що становить 5,95 відсотка від позовної вимоги - 84000 грн 00 коп., тому з відповідачів в дольовому порядку необхідно стягнути судовий збір в сумі 50 грн 02 коп., по 25 (двадцять п`ять) гривень 1 копійці з кожного, що становить 5,95 відсотка від сплаченого позивачем розміру судового збору - 840 грн. 80 коп.

Керуючись, ст. 1-23, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава, Сумської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017200000000511 в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути в дольовому порядку з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава (адреса місцезнаходження юридичної особи: 36014, місто Полтава, вулиця Соборності, будинок 37) та Сумської обласної прокуратури (адреса місцезнаходження юридичної особи: 40000, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи - 03527891) судовий збір на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) в сумі 50 (п`ятдесят) гривень 2 копійки, по 25 (двадцять п`ять) гривень 1 копійці з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 09 березня 2021 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша