Провадження № 2/470/6/21

Справа № 470/599/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Терлецької Т.О., представника відповідача - адвоката Бобка В.А., секретаря судового засідання Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2020 року позивачка звернулася до суду з відповідним позовом до відповідачки, у якому зазначила, що між ними було укладено усний договір позики, за яким відповідачка отримала 550 доларів США під 5%, які зобов`язалась сплачувати з 15 по 20 число кожного місяця, без визначення строку повернення позики, про що нею 01 листопада 2019 року було власноручно складено розписку. За час користування позикою відповідачка сплачувала відсотки у розмірі 50 доларів США, остання їх оплата надійшла у березні 2020 року. 27 червня 2020 року вона знову позичила відповідачці в борг ще 200 доларів США, про що того ж дня остання склала письмову розписку, в якій було перераховано загальну суму боргу, з несплаченими відсотками за користування позикою, що становить 920 доларів США, з зобов`язанням повернути їх до 01 серпня 2020 року. Посилаючись на те, що відповідачка не повертає борг та відсотки за користування коштами, позивачка просила суд стягнути з неї заборгованість за договором позики в сумі 26 749 грн. 32 коп., що в еквіваленті становить 920 доларів США, та три відсотки річних від вказаної суми в розмірі 764 грн. 27 коп., а всього 27513 грн. 59 коп.

Позивачка в судове засідання з`явилась, суду показала, що відповідачка у листопаді 2019 року позичила у неї 550 доларів США зі сплатою кожного місяця 5% від позиченої суми, про що власноручно написала розписку. У червні 2020 року позивачка позичила ще 920 доларів США під 5%, які зобов`язалась повернути до 01 серпня 2020 року, про що також склала розписку. Оскільки по теперішній час борг і відсотки не повернуто, вона звернулася до суду. Крім цього пояснила, що у позовній заяві по іншому було викладено обставини отримання відповідачкою коштів у борг, оскільки позов було складено знайомою, а не її представником - адвокатом, який бере участь у справі. Заявою від 01 лютого 2021 року позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачки загальну суму боргу за розписками від 01 листопада 2019 року і 27 червня 2020 року в розмірі 60079 грн. 33 коп. , з яких 41443 грн. 13 коп. - заборгованість за основним боргом, та 18636 грн. 20 коп. - заборгованість за відсотками.

Представник позивачки - адвокат Терлецька Т.О. (за договором про надання правової допомоги адвокатом від 16.09.2020 року) збільшені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, відзиву щодо позовних вимог до суду не подала. Їі представник - адвокат Бобко В.А.(за дорученням про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 02.12.2020 року) в судове засідання з`явився, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідачка коштів за розписками не отримувала, у них не зазначено в якій валюті надавалася позика, та вважав другу розписку новацією боргу за першою розпискою.

Вислухавши пояснення позивачки та представників сторін, вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд доходить наступного.

З матеріалів справи убачається, що 01 листопада 2019 року відповідачка отримала від позивачки в борг 550 доларів, зі сплатою 5%, які зобов`язалась сплачувати з 15 по 20 кожного місяця, про що власноручно склала розписку, без зазначеня строку повернення позики (а.с.43).

27 червня 2020 року відповідачка склала розписку за якою вона отримала в борг від позивачки 920 доларів США зі сплатою 5 %, та зобов`язалась повернути всю суму боргу до 01 серпня 2020 року ( а.с.44).

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Суд доходить висновку про наявність між сторонами відносин, які виникли з договору позики, так у власноручно написаних відповідачкою розписках вона вказала про отримання 01 листопада 2019 року від позивачки в борг 550 доларів США, а 27 червня 2020 року 920 доларів США. Тобто зміст вказаних розписок про отримання грошових коштів свідчить про фактичне отримання грошей у позику та відповідно про наявність у відповідачки зобов`язання їх повернення. Доводи представника відповідача про те, що відповідачка не отримувала коштів від позивачки за зазначеними розписками суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не оспорювала в судовому порядку договори позики, у тому числі за їх безгрошовістю.

У розписці від 27 червня 2020 року відповідач зобов`язалася повернути позику до 01 серпня 2020 року, раніше складена розписка не містить строку повернення позики.

За змістом частини першої статті ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки пред`явленням вимоги до позичальника є як вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред`явлення до нього позову (отримання позовної заяви), моментом отримання вимоги про повернення позики за розпискою від 01 листопада 2019 року суд вважає 12 вересня 2020 року, тобто день коли відповідачка дізналася про звернення до суду з цим позовом (ознайомилась з позовною заявою) (а.с.17). Оскільки відповідачка не повернула борг позивачці 01 серпня 2020 року за розпискою від 27 червня 2020 року та ознайомившись з позовною заявою не виконала зобов`язання за позикою від 01 листопада 2019 року протягом 30 днів з дня отримання вимоги, з неї на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість за складеними розписками в сумі 550 доларів США що складає 15370 грн. 08 коп., та 920 доларів США, що складає 25709 грн. 95 коп., а всього 41080 грн. 03 коп. При цьому при визначенні еквівалента суми позики у національній валюті суд застосовує курс гривні до іноземної валюти визначений Національним банком України на день стягнення, який складає 27,9456 грн., оскільки в остаточному розрахунку складеному позивачкою зазначено курс національної валюти гривні до долара США, який не відповідав курсу встановленому Національним банком України станом на 01 лютого 2021 року (дата складання розрахунку (а.с.47)), а саме зазначено курс 28,1926 грн., в той час як офіційний курс Національного банку України складав - 28,1324 грн. за 1 долар США.

Щодо доводів представника відповідачки про те, що розписка від 27 червня 2020 року є по суті новацією боргу що виник з розписки від 01.11.2019 року слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Велика палата Верховного суду у постанові від 27 листопада 2019 року по справі № 340/385/17 зазначила, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов`язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладається між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики; новий правочин оформляється укладенням сторонами так званого новаційного договору позики, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов`язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов`язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладення договору позики (частина друга статті 1053 ЦК України); дійсність первинного зобов`язання.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку, що розписка від 27 червня 2020 року, не є договором новації боргу, оскільки в ній відсутні посилання на попередні домовленості та зобов`язання сторін за розпискою від 01 листопада 2019 року та не зазначено про наміри сторін вчинити новацію.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. З розписки від 01 листопада 2019 року убачається, що відповідачка зобов`язалася сплачувати позивачці відсотки у розмірі 5 % від суми позики з 15 по 20 числа кожного місяця. З огляду на зазначене з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню відсотки за розпискою від 01 листопада 2019 року в сумі 7966 грн. 82 коп., за період з 21 листопада 2019 року по 06 вересня 2020 року включно, виходячи з наступного розрахунку: 550 х5% =27,5 дол. США х 27,9456 (курс гривні) = 768 грн. 50 коп. (сума відсотків за 1 місяць) : 30 днів х 311 днів = 7966 грн. 82 коп. Разом з тим, оскільки у розписці від 27 червня 2020 року не визначено зобов`язання відповідачки сплачувати відсотки щомісяця, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за розпискою від 27 червня 2020 року.

За правилами ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛ И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за борговими розписками від 01 листопада 2019 року та 27 червня 2020 року в загальному розмірі 49046 (сорок дев`ять тисяч сорок шість ) грн. 85 коп., з яких 41080,03 грн. - основного боргу та 7966,82 грн. - відсотки за користування коштами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 686 ( шістсот вісімдесят шість)грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача - адвокат Терлецька Тетяна Олексіївна, адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 - адреса реєстрації місця проживання, індекс АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_2 .

Представник відповідача - адвокат Бобко Віктор Андрійович- адреса місця здійснення адвокатської діяльності: Соборно - Миколаївська площа, 2-а смт.Березнегувате Миколаївська область.

Суддя С. Ф. Орлова

Повне судове рішення складене 05 березня 2021 року.