open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Дата документу 04.03.2021

Справа № 937/1834/21

Провадження № 2-о/937/187/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участі секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, заінтересована особи - Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє представник - адвокат Ігнатов Є.Є. звернулись до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із заявою, в якій просять встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, АР Крим, Україна.

Заява обґрунтована тим, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у пологовому будинку у м. Сімферополь народила дівчинку, на підтвердження чого заявниці було видано медичне свідоцтво. У подальшому - заявниця звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про реєстрацію народження дитини, однак було отримано відмову у проведенні державної реєстрації народження. Як зазначено у відмові, аналіз документів, представлених заявниками, свідчить, що ними не пред`явлено документ, який відповідає діючим нормам законодавства України.

У судове засідання заявники та їх представник не з`явились, за змістом вимог заяви просили суд розглядати справу за їх відсутності, заяву підтримують у повному обсязі, на задоволенні наполягають.

Представник заінтересованої особи - Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положенням ч. 1 ст. 4 ЦПК України, закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 317 ЦПК України, закріплено, що заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду (ч. 2 ст. 317 ЦПК України).

Судом встановлено, що заявники - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Новий Буг Миколаївської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Медведеве Чорноморського району Республіки Крим, є громадянами України, що підтверджується копіями паспортів громадянина України/а.с.3-7/.

14 жовтня 2006 року заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі РАЦС Нахімовського районного управління юстиції м. Севастополя/а.с.8/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у пологовому будинку у м. Сімферополь заявниця ОСОБА_2 народила дитину жіночої статі, на підтвердження чого заявниці було видано медичне свідоцтво про народження № НОМЕР_1 , яке видано - органом, що не підконтрольний державній владі України /а.с.9/.

Копія медичного свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , видана органом, що непідконтрольний державній владі України, є недійсною і не створює правових наслідків.

03 березня 2021 року заявникам Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовлено у проведені державної реєстрації народження дитини, оскільки ними не пред`явлено документ, який відповідає відповідним нормам законодавства. А саме пред`явлено копію документу, який видано на тимчасово окупованій території.

Судом при наданні оцінки зазначеного документа, як доказу приймається до уваги, що хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи. Європейський суд з прав людини, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії», зазначає, що «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявникам для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини.

Згідно ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року вважаються недійсними.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Також відомості про народження дитини заявника відсутні у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Підставою для державної реєстрації народження на території України є медичне свідоцтво про народження (Форма № 103/о) форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи, або рішення суду про встановлення факту народжені дитини на території України.

Враховуючи вищевикладене, Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) роз`яснено право про можливість звернення до суду з питання встановлення факту народження дитини.

Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети.

Частиною 4 статті 49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження дитини.

За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, закріплено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що заявники не мають можливості надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини, з метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявники, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог щодо встановлення факту народження її дитини, оскільки реєстрація народження дитини не можлива без відповідного рішення суду, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Однак, вимоги заявників підлягають задоволенню частково, оскільки суд встановлює лише факт народження дитини певної статі у певної особи. Ім`я ж дитини встановлюється відповідно до ст. 28 ЦК України. Саме право батьків за їх згодою визначити ім`я дитини при реєстрації її народження в органах РАЦС відповідно до ст.ст. 145-147 СК України та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України, згідно з якими з рішення суду зазначаються в акті про народження лише дані про дату і місце народження дитини.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. 34, 12, 13, 76, 81, 247, 263-265, 293, 294, 315-319, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 28, 49, 135, 145-147 ЦК України, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, заінтересована особи - Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту народження дитини - задовольнити частково.

Встановити факт народження дитини жіночої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, АР Крим, Україна, від батьків: матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України.

В задоволенні іншої частині заявлених вимог - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ

Джерело: ЄДРСР 95389759
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку