Номер провадження 2/243/1068/2021

Номер справи 243/1704/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09» березня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олейникова Є.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду №4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 , до складу яких входили: житловий будинок літ. «А», сараю літ. «Б», льоху літ. «В», літньої кухні літ. «Г», загальною площею 25,6 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м.

Після смерті ОСОБА_3 її донька - ОСОБА_4 прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України як особа, яка була зареєстрована разом з померлим на день його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину, однак постановою нотаріуса від 19 лютого 2021 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину після смерті сестри, оскільки вона прийнявши спадщину не встигла за життя отримати свідоцтво на спадщину на вищевказаний будинок. Інші спадкоємці відсутні.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 ) з відповідними господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: житлового будинку літ. «А», сараю літ. «Б», льоху літ. «В», літньої кухні літ. «Г», загальною площею 25,6 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 до підготовчого засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача - адвокат Фальченко І.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1025937 від 24 лютого 2021 року, до підготовчого засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 05 березня 2021 року до суду надав Заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та участі позивача, та задовольнити позовні вимоги (а.с.51).

Представник відповідача - Миколаївської міської ради Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до підготовчого засідання не

з`явився. 04 березня 2021 року від начальника юридичного відділу виконавчого комітету Миколаївської міської ради Лебідь Д.В. до суду надійшла Заява, в якій він просить суд розглянути справу у відсутності представника відповідача. Рішення просив ухвалити на розсуд суду за наявними матеріалами справи (а.с.49).

Згідно ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено Свідоцтвом про право власності на будівлю, видане 30 грудня 1954 року на підставі Рішення виконавчого комітету Райгородської селищної ради депутатів трудящих від 07 грудня 1954 року № 19, ОСОБА_3 на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с.6).

Відповідно до довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» від 19 лютого 2021 року, станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_3 . Згідно примітки - колишня адреса: АДРЕСА_2 (а.с.5 зворот).

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України, матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є ОСОБА_3 (а.с.8,10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12 лютого 2021 року, виданим Слов`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.4).

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 (колишній № 12а), з відповідними господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії Домової книги, за адресою: АДРЕСА_2 , з 04 грудня 1978 року зареєстрована ОСОБА_4 , а з 25 грудня 1978 року - ОСОБА_3 (а.с.11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12 лютого 2021 року, виданим Слов`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.4 зворот).

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 .

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_4 30 травня 2013 року Другою слов`янською державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу (а.с.41).

Відповідно до довідки Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області

від 29 травня 2013 року, було змінено назву АДРЕСА_2 та змінено нумерацію будинків з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 (а.с.38).

Як слідує зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 20 серпня 1976 року, зареєстрованого бюро ЗАГС м. Ачинська Красноярського краю, 20 серпня 1976 року укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , після чого останній було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.9).

Постановою державного нотаріуса Другої слов`янської державної нотаріальної контори Грецької Т.П. від 19 лютого 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її сестри ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок АДРЕСА_2 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вищевказане нерухоме майно на ім`я спадкодавця (а.с.5).

Згідно до п.3.1 Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтва про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

ОСОБА_4 прийняла спадщину відповідно до ч. 3 статті 1268 ЦК України.

У склад спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 входить житловий будинок АДРЕСА_1 ), який складається з: житлового будинку літ. «А», сараю літ. «Б», льоху літ. «В», літньої кухні літ. «Г», загальною площею 25,6 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., які вона прийняла у спадок за законом після смерті матері ОСОБА_3 , але не встигла оформити своїх спадкових прав.

Викладене було підставою для винесення державними нотаріусом Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Грецькою Т.П. Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу ОСОБА_1 Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її сестри ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася

нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 заведена 30 травня 2013 року державним нотаріусом Другої слов`янської державної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_1 .

Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити право власності на вищевказаний житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, оскільки відсутній документ, який посвідчує право власності на ім`я спадкодавця на даний житловий будинок.

У зв`язку з цим, 19 лютого 2021 року державним нотаріусом Другої слов`янської державної нотаріальної контори Грецькою Т.П., спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності на вищезазначений житловий будинок на ім`я спадкодавця.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Вказане також підтверджене і роз`ясненнями, наданими у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язки спадкоємця звернутися за Свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав Свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (а.с.1299 ЦК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.

Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-

13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умови для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

На теперішній час отримати правовстановлюючий документ на ім`я ОСОБА_4 неможливо у зв`язку з її смертю, так як відповідно до ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.

У відповідності зі ст. 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до змісту ст. ст. 1216, 1218 ЦК України до спадкоємців переходять всі права, які належали спадкодавцю ОСОБА_4 , яка отримала у спадщину спірний житловий будинок після смерті матері ОСОБА_3 , однак не оформила право власності на нього.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 правомірно набуто право на спадщину за законом, відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України після смерті сестри ОСОБА_4 , до складу якої увійшло і право на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 . Однак через відмову нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації прав власності за ОСОБА_4 на житловий будинок вона не має можливості оформити право власності на своє ім`я.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З Технічного паспорту на будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами має наступні технічні характеристики: житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Б», льох літ. «В», літня кухня літ. «Г», загальною площею 25,6 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м. (а.с.6 зворот-7).

Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав Свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак її право не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.

Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі у позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» її вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності,

якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 200, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 25, 328, 1216, 1222, 1268, 1296, 1297 Цивільного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „ Про судову практику у справах про спадкування", Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 ) з відповідними господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються з: житлового будинку літ. «А», сараю літ. «Б», льоху літ. «В», літньої кухні літ. «Г», загальною площею 25,6 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 09 березня 2021 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.